|
29.11.2018 Чому діти тікають з дому: Як не допустити втечу дитини і що робити, якщо це все-таки відбулося | |
 Щодня підлітки тікають з дому, і перелякані батьки метушаться, не знаючи, що робити і думати. Для багатьох втеча дитини — шок, класичний випадок «я думав, з нами це ніколи не станеться». Однак у втікачів є цілком певні причини, і, якщо про них знати, можна їх уникнути.Наступна інформація про це і про те, як себе вести, якщо це все-таки сталося. Чому вони йдуть?Є діти, які розпещені і тікають з дому, щоб показати характер і домогтися свого. Буває, тікають діти, які ростуть в атмосфері гіперопіки — і тоді всі дуже дивуються: ми його так любимо, у нього і няня, і мама, і бабуся, а він втік. Іноді дитина тікає з жаги пригод, в пошуку нових відчуттів, нарешті, щоб просто помотати батькам нерви і за щось помститися. Але основні причини інші: недовіра до батьків, непорозуміння в родині, страх покарання. Великий відсоток «бігунків» — діти з неблагополучних сімей, але це може статися і в самій звичайній благополучній сім'ї.Сучасні діти часто тікають досить рано — починаючи з 10-12 років (якщо пропала дитина віком 10 років, швидше за все, вона загубилася або з нею щось сталося). Один з основних мотивів — непорозуміння в сім'ї. Наприклад, коли батьки в конфліктній ситуації беззастережно встають на сторону вчителя. Але діти гостро сприймають несправедливість відносно себе та своїх друзів. І якщо дитина, зіткнувшись з неправотою дорослого в школі, не знаходить підтримки у своїх батьків, тому що для них вчитель завжди правий, для неї це може стати причиною для того щоб втекти. Діти біжать, коли бояться покарання. Якщо дитину сильно лають вдома за зіпсовані або втрачені речі, то вона може втекти, бо розбила телефон. І в цьому випадку висновки треба робити батькам, а не дитині — ми роняємо, б'ємо, ламаємо. Але вони це часто не роблять, і тоді ми отримуємо втікача-рецидивіста. Діти часто тікають, якщо їх лають за погані оцінки. «Всім хочеться, щоб дитина була круглим відмінником, але не у всіх виходить. Чому, замість того щоб допомогти дитині підтягнути ті предмети, де у неї проблеми, або визнати її нездатність до тих чи інших дисциплін, її залякують до такої міри, що вона йде з дому, отримавши двійку? Старші діти, років 13-15, біжать зазвичай через те, що вдома «передавлюють», а їм хочеться волі, у них з'явилася жага пригод, хочеться спробувати іншу життя. Ось типовий випадок. Дівчинці 15 років, вона з хорошої сім'ї, де її розуміють, є достаток, ні за що дитину особливо не лають. У неї подружки з неблагополучних сімей, які ходять, де хочуть і коли хочуть, і дівчинка з хорошої сім'ї, де контролюють її своєчасне повернення додому, починає заздрити «безхазяйним» дівчатам. У них вільне життя, повне пригод. Одного разу вона спробувала відпроситися з ними на ніч, але мама не відпустила (і я її чудово розумію), в результаті дівчинка втекла. І ця історія — нечастий випадок, коли виховувати треба не маму, а дівчинку Ще одна причина для дітей такого віку — неприйняття вдома їх друзів, дівчат і хлопців або рання «доросла» поведінка, до якої батьки не готові. Наприклад, хлопчик 15 років почав зустрічатися з 14-річною дівчинкою з іншого району, проводжав її ввечері додому, але вона часто спізнювалася, батьки її лаяли, і вона зібралася піти з дому. Хлопчик подзвонив мамі і сказав: «Я люблю Машу, але її лають за мене, можна вона буде жити у нас?» Мама запитала: «Ти очманів?» Тоді хлопчик зібрав речі і пішов зі своєю Машею. Може, він вчинив не дуже правильно по відношенню до батьків, але логічно і по-чоловічому: він не залишив одну улюблену дівчину на вулиці і захистив її в міру своїх можливостей. Я його не виправдовую. Але, ймовірно, мамі треба було приділити більше уваги цій ситуації: наприклад, спробувати поговорити з батьками Маші і взагалі якось взяти участь, а не просто сказати «Ні, і все». Це сигнал, що пора перестати сприймати дитину як свою власність і що треба почати дивитися на неї як на дорослого. У цьому віці діти часто вчаться відстоювати любов, дружбу, вчаться жити, бути вірними своїм друзям і коханим, вони роблять це з юнацьким максималізмом, але ці прояви слід поважати. Що робити, якщо дитина втекла з дому?Перше, що треба зробити в ситуації, якщо пропала дитина, — звертатися в міліцію, писати заяву, пам'ятати, що у вас зобов'язані її прийняти без усяких трьох діб очікування.Поліція, сусіди і родичі люблять говорити: нічого страшного, погуляє і прийде. Так, таке часто буває, але краще починати шукати відразу, тому що місто сповнений небезпек. Дитині потрібно їсти — значить, можливо, їй доведеться красти в магазині, а також грітися і спати — вона піде в під'їзди, підвали, на горища, в покинуті будинки, де може зустріти людей, які представляють для неї небезпеку. Місця, куди «втікачів» заганяє жага пригод і спроба сховатися, теж можуть стати причиною біди — дахи, прогнилі підлоги, перила. До розмови з поліцією і пошукачами треба підготувати список місць, цікавих дитині, згадати її захоплення, друзів, оцінити пропажу речей і грошей, згадати, у що вона була одягнена, знайти найсвіжішу фотографію, бажано в тому одязі, в якому вона пішла, постаратися домогтися деталізації дзвінків і повідомлень по мобільному телефону. Підлітки трепетно ставляться до своєї зовнішності: якщо на оголошення буде «не та» фотографія, це може сильніше налаштувати їх проти батьків Що вказує на втечу:— напередодні стався гострий конфлікт з дитиною, сторони розійшлися без примирення;
— дитина кудись просилася, але її не пустили; — в місті проходить захід, куди дитина хотіла піти; — дитина отримала погану оцінку, а її вдома за це сильно лають; — у дитини є друзі, подруги, улюбленці, які не подобаються її батькам; — разом з дитиною з будинку зникли гроші; — у дитини нова любов або новий друг; — пропали деякі речі, які вказують на те, що дитина пішов надовго і всерйоз. Як уникнути втечіГоловна профілактична міра проти пагонів і рецидивів банальна — безумовно любити свою дитину і чути її, знаходити час для відвертих розмов. Не вважайте дитячі проблеми дрібними і маловажливими. «Добре бути в курсі того, чим дитина живе, які її інтереси, чи зареєстрований вона у соцмережах і в яких групах сидить. Але коли я питаю батьків про те, що їх дитина робить в інтернеті, часто чую у відповідь: Не знаю, не розумію, я ні в якому «ВК» не зареєстрована, це все пустощі, мені нецікавоВтеча — це протест, зазвичай за ним стоїть певна вимога: або пом'якшити домашній режим, або змиритися з тим, що вона не математик, або поважати її право на рок-музику, на тунелі у вухах, на інших друзів. Як вести себе з дитиною після її поверненняКоли дитина опиняється вдома після втечі, від першої реакції батьків залежить те, чи доведеться знову поліції виїжджати на пошук цієї ж дитини. Визнаємо, що перша природна реакція батьків, коли дитину повернули, — бажання її вбити на місці. Не треба кричати, ображати, але батьки не повинні відмовляти собі у вияві власних емоцій, інша справа, що це має бути опосередковано. Сама розумна реакція така: «Вибач мене за то, що ти зараз почуєш, але я не можу цього не сказати». І далі вже говорити те, що ви думаєте про її вчинок.Просто ображати і кричати не можна: підліток не винесе з ваших криків ніякої інформації, у нього в пам'яті залишиться тільки образа, і він буде переконаний у тому, що вчинив правильно, коли втік. Треба, з одного боку, насварити і показати йому, як ви переживали, а з іншого — також проявити повагу до нього і його почуттям. Можна сказати, наприклад: «Вибач, якщо я зараз буду виглядати як неадекватна жінка, але це тому, що я страшно переживала за тебе. Вже будь добрий, вислухай усе, що я хочу тобі сказати» Просто прийняти назад з радістю, не сказавши про свої переживання, теж не варіант. Дитині слід знати про турботу батьків Реакція на повернення дитини повинна бути адекватна причині втечі. Якщо вона демонстративно пішла з дому, щоб показати батькам, що вони більше не мають на неї впливу, спробувала перехопити владу, то батьки, звичайно, повинні їй показати, у кого влада все-таки залишається. А якщо це був конфлікт або нещасна любов, то це зовсім інша ситуація й інша батьківська реакція. «Якщо він побоявся прийти додому, тому що його не атестували з математики, а у батьків щодо його математики завищені очікування, звичайно, перше, що він повинен почути вдома по поверненню «Неважливо, що в тебе там з математикою, ти можеш мені про це сказати». Йдіть назустріч один одномуЯкщо причина втечі — небажані друзі, то єдине рішення проблеми — це переговори. Коли ми говоримо про компанії підлітка, мова йде про цінності, і якщо ми будемо намагатися їх знецінювати, кажучи, що твої друзі — ідіоти, все, що вони роблять — погано, то це може призвести тільки до війни. А підліток — це така людина, яку війна надихає сама по собі, незалежно від мотивів і перспектив, тому ці механізми краще навіть не запускати. Спробуйте домовитися.Складіть з дитиною договір з двох-трьох конкретних пунктів. Договір складається на короткий термін — два-три тижні. Якщо в цей період домовленості зриваються, ви знову сідайте, знову обговорюєте умови і санкції. Якщо дитина втекла з дому, бо хотіла пригод, це привід замислитися: що ми не запропонували їй вдома, щоб ця потреба була задоволена? Можливо, треба знайти якісь безпечні та контрольовані батьками варіанти, де вона зловить цей адреналін: покататися на картингу, стрибнути з вишки і так далі. Інша справа, часто буває, що батьки позбавлені таких ресурсів. Раніше заповненням цього вакууму активно займалися освітні організації, зараз цього мало. Але якщо людина шукає адреналіну, єдиний спосіб з цим впоратись — змоделювати такі ситуації, де вона його отримає. Директор Гребінківського РЦСССДМ В. Даценко Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|