Архів новин    Актуально    Шкільний екран    Зверніть увагу!    Соціальний захист     Гребінківська ОТГ    Лубенська РДА    Прес-реліз    Технології    Новини Полтавщини TV   


18.09.2016

Ми пам’ятаємо ваш подвиг, фронтовики, визволителі!!!


73 роки минає від незабутнього 19 вересня 1943 р. - Дня визволення міста Гребінка від нацистського поневолення


19 вересня День визволення Гребінки73 роки минає від незабутнього 19 вересня 1943 року - Дня визволення  міста Гребінка і Гребінківського району від нацистського поневолення.

Довгожданним, стражденним і важким був шлях до визволення, до Перемоги.

Багато гребінківців старших поколінь донині пам’ятають про щасливий день звільнення, коли після 720 днів нацистської окупації вони побачили постаті наших доблесних воїнів 253-ї стрілецької дивізії 47-го стрілецького корпусу 40-ї армії та 11-ї мотострілецької бригади 10-го танкового корпусу Воронезького фронту, які принесли нам найдорожче - омріяну свободу і незалежність, можливість жити і працювати під мирним небом.

Минають роки. Та героїзм тих, хто звільняв наш Гребінчин край, хто на фронті і в тилу кував Велику Перемогу, не має строку давності. Спогади і розповіді ветеранів не дають нам забути героїчний подвиг нашого народу, наших дідів і прадідів у роки воєнного і повоєнного лихоліття.

Багато розповідали про ті часи, навідуючись у Гребінку, її визволителі, Герої Радянського Союзу О. К. Болбас і О. Д Воробйов, а також М. Є. Воробйов, який з часом став гребінківцем. Ділився спогадами про свій бойовий шлях, який проліг через Гребінківщину, генерал-майор у відставці, колишній командуючий артилерією десятого окремого танкового корпусу 40-їармії М.Д. Божко.

У своїх спогадах Митрофан Дмитрович писав: “18 вересня наші війська підійшли до станції Гребінка. Танкові бригади рухались праворуч, вклинившись у глибокий ворожий тил, а 11-а мотострілецька бригада, зламавши запеклий опір ворога, визволила місто...’’.

На честь воїнів-визволителів височить тепер у місті (на розі вулиць Героїв України і Миру) обеліск - вічна пам’ять тим, хто поліг у борні з ворогом і хто вистояв у ній.

А першим танком, який приніс на своїй броні визволення, був той, яким командував дев'ятнадцятирічний лейтенант Юрій Сагайдачний. А пізніше його танк першим форсував Дніпро в районі Букринського плацдарму, кілька днів тяжко пораненим він вів бій. Невдовзі юний лейтенант був нагороджений Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу.

На честь героїв-танкістів встановлено тепер у місті бойовий танк тих часів, танк-фронтовик.

Згодом Юрій Михайлович став Почесним громадянином міста Гребінка. Він був одним з тих визволителів, хто найчастіше бував у нашому місті, хто постійно брав участь у всіх масових заходах. Любив виступати у трудових та учнівських колективах.

За наше звільнення боролися і були частими гостями у післявоєнні роки: Митрофан Дмитрович Божко (про нього вже згадувалось), який командував артилерією 10-го танкового корпусу, що звільняв Гребінківський район, на жаль, ніколи більше не побачать гребінківці на своїх святах цього невисокого, кремезного генерала. Микола Дмитрович Меркулов (Пензенська область).

У складі Воронезького фронту звільняв Сумську, Полтавську і Київську області, Усманов Каро, який в національному таджицькому одязі привертав до себе увагу, Дмитро Григорович Штань - з Мурома Володимирської області, брав участь у торжествах, присвячених відкриттю пам’ятного Знака на честь воїнів-танкістів, що звільняли Гребінку, Павло Іванович Чернов (Тульська область), Микола Степанович Барахов (Рязанська область), Ганна Єгорівна Внукова (Київ), Олександр Григорович Бушуєв (Омськ), Борис Львович Бух (Київ) та багато інших. Добру пам’ять про них ми надовго збережемо в своїх серцях.

В оборонних та визвольних боях на території Гребінківського району загинуло 412 бійців та командирів нашої армії. На місці поховань встановлено 27 пам’ятників, меморіальний комплекс у місті Гребінці. Кожного року лягають до їх підніжжя полум’яні квіти в знак вічної скорботи і невмирущої пам’яті.

В ті грізні часи 4900 гребінківців пішли на війну, стали в ряди захисників рідної землі. На 2820 наших воїнів-земляків війна принесла похоронки. Всі вони поіменно занесені до Книги Пам'яті і Книги Скорботи України. Доземний уклін і вічна пам’ять переможцям фашизму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гребінківщина в період німецько-фашистської окупації (1941–1943 р.р.)

У Книзі Пам'яті ми бачимо цілі сім’ї односельців, які не повернулися до рідних домівок. Що пережила жінка, яка втратила трьох-чотирьох синів і чоловіка. Скільки прожито і пережито того жахітнього воєнного і надскладного повоєнного лихоліття, скільки роботи перероблено, знає тільки Господь.

Неймовірну жорстокість принесла війна дітям, десятки мільйонів сиріт і напівсиріт, недоїдання, холод і голод, виснажлива з раннього віку праця на рівні з дорослими і замість них. Верховна Рада змушена була навіть встановити спеціальний статус - діти війни. Ми завжди будемо у неоплатному боргу перед цими людьми.

Усі, хто боровся з нацизмом, залишаться у нашій пам’яті, як славні сини і дочки України. Про бойові подвиги і героїзм, проявлені нашими земляками на фронтах Другої світової війни, красномовно говорять їхні бойові нагороди. Понад 3500 гребінківців нагороджено орденами і медалями, а Григорію Кагамлику і Василю Ринді присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Прославилися в боях кавалери трьох орденів Слави Михайло Вовк і Олександр Яценко, а також кавалер чотирьох орденів ЧервоноїЗірки Володимир Пастрома, кавалери трьох орденів Червоної Зірки: Андрій Гуртовенко, Григорій Галян, Василь Гавриленко, кавалер трьох медалей “За відвагу” Петро Ларіонов та багато інших.

Ми безмежно вдячні їм і завжди будемо пам’ятати їх подвиг. У смертний бій вони ішли не за нагородами. Вони героїчно захищали рідний край, свою Вітчизну. Всі учасники кривавої війни з фашистськими загарбниками - герої, гідні глибокої пошани навіки.
 

 

У ці дні ми з гордістю називаємо імена наших славних жінок -учасниць бойових дій Олександри Артеменко, Лідії Карабут, Ніни Глухової (с. Жовтневе), Марфи Попович (с. Загребелля), Ганни Остапир, Алли Рохманійко, Віри Соломенікової (с. Загребелля), Віри Шкребко та багатьох інших. Вони не раз були у самому пеклі бою, бачили рани, сльози. Низький вам уклін.

З великою шаною називаємо імена фронтовиків - ветеранів Другої світової війни: Федора Викова, Юрія Орлова, Івана Курочки (с. Сліпорід-Іванівка), Василя Клименка, Павла Батрака, Івана Колесника, Петра Чміля, Василя Юрченка, Сергія Прудіуса, Григорія Поповича, Павла Захарченка, Івана Іванченка, Миколи Кобзаря, Фелікса Вершака, Михайла Ірклієнка, Івана Отченката багатьох інших. Ви, шановні ветерани, і сьогодні в строю. Ви-наша гордість і слава. Ми у вічному боргу перед вами за обірвану війною юність, за мужність, силу духу, самопожертву, які ви виявили в боях за рідну землю.

22 вересня ми будемо відзначати День партизанської слави. У Гребінці живе давно вже посивілий колишній юний партизан Василь Боровик. Все післявоєнне життя віддав він праці на залізниці. Не думалося їм, визволителям, переможцям фашизму та і нам усім, що через 70 років українцям знову доведеться воювати, боронити свою землю.

У нинішній час, коли триває війна на Сході країни, сучасні українські воїни продовжують славні бойові традиції старших поколінь. Безпрецедентний героїзм наших бійців уже творить легенди. Ми пишаємося героїчними подвигами наших славних земляків: Андрія Черненка (с. Слободо-Петрівка), якому за громадську мужність, патріотизм, виявлені під час Революції Гідності, присвоєно звання Героя України (посмертно); молодшого сержанта В’ячеслава Лисенка (с. Березівка), який загинув у бою за Донецький аеропорт, виявивши стійкість і мужність, нагородженого орденом “За мужність” (посмертно), Євгена Лукаша (м. Гребінка), який трагічно загинув у зоні АТО. Вони - наша туга і гордість без меж. Вічна пам’ять і слава Героям.

Ветерани Гребінківського району небайдужі до всього, що відбувається у світі й у країні, вони всім серцем поділяють біль непоправних втрат -загибелі бійців і мирних жителів на Сході нашої країни. Беруть активну участь у громадському житті, ведуть роботу серед молоді, виховують патріотів Вітчизни.

Вони, як і всі ми, щиро вірять, що все це скоро закінчиться, і ми знову заживемо спокійно, що не буде хоронити сина мати, і син не йтиме на війну, що ця війна остання, і ми завжди будемо жити в мирі. А приклади самовідданості героїв тієї війни (1941- 1945 p.p.) спонукають нас боротися і не допустити повторення її жахів.

За матеріалами "Гребінчин край"


Схожі матеріали:
👁 1479
Категорія: Актуально
Теги: Гребінківщина, 19 вересня, день визволення, фашиста, Гребінка




Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ