|
14.06.2018 Щастя дитини - у щасливій родині! | |
 Тому, хто виріс у рідній сім’ї, важко уявити, що відчуває маленька дитина, яка залишилася без батьків. Майже безпорадна, без підтримки та любові, вона, як пересаджений паросток на палючому сонці, - лишається на одинціі з складними життєвими проблемами.Останніми роками пріоритетами державної політики стало виховання дітей-сиріт у родині (усиновлення, опіка, передача на виховання у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї). І це, напевно, дуже добре, адже обездолені діти мають своєрідний шанс відчути смак повноцінного життя, зрости всебічно розвиненими, духовно та морально стійкими. Чесно кажучи, мене завжди захоплюють люди, які, жертвуючи власними інтересами, йдуть на такий крок, зокрема, усиновлюють дітей чи створюють прийомну сім’ю. І що б не говорили заздрісники, мовляв, «вони ж отримують за це гроші» і т.д., їм не зрозуміти, що у серцях цих людей живе справді велике почуття любові до дітей, бажання зробити життя хоча б однієї сироти кращим. І у цьому я впевнена. Кожна родина, кожна мама і кожна дитина у цих сім’ях – то особлива доля. Ірина Миколаївна, приміром, прийомна мама вже11 років. Одна її прийомна донька вже досягла повноліття, навчається у виші, інша – школярка. І хоча власних дітей, на жаль, у жінки немає, всю свою любов і ласку вона віддає цим дівчатам. Є в родині взаєморозуміння, а головне - любов, тож і радісно жінці від цього на душі. - Якби здоров’я дозволяло, я б взяла на виховання ще багатьох дітей, - говорить прийомна мати. – Бо, вважаю, це найкращий спосіб замінити сироті справжню родину, відчути себе рідною і потрібною. У Вікторії В’ячеславівни та Сергія Миколайовича є власні діти, але безмежна любов до дітей і нескінченна людяність, милосердя покликали їх зробити добру справу для обездолених. Ще шість років тому у них виникло бажання взяти на виховання у родину дітей з притулку. Їх мрія здійснилася – тепер у їхній сім’ї живуть Артем та дві сестрички Лариса та Вероніка. - Ви не уявляєте, яке це диво – мої діти, - з гордістю і радістю ділиться Вікторія В’ячеславівна. - Які вони у мене розумні! А ще – справжні помічники. Я навіть подумки не ділю їх на своїх і не своїх, тепер всі троє - найрідніші у цьому світі мені люди. Чесно сказати, спочатку я переживала: чи зможу полюбити цих дітей, як власних? Але з першої хвилини нашого знайомства всі сумніви розвіялися, я зрозуміла, що зробила правильний вибір. І старші, і молодші знайшли спільну мову, допомагають одне одному, і від цього ще радісніше на душі. Вважаю, якби кожен взяв у родину прийомну дитину, наш світ став би добрішим.
Ірина Леонідівна та Вололимир Васильович теж мають свого власного сина – школяра, але це незупинило їх у бажанні зробити кращим життя хоча б однієї обездоленої дитини. - Взяти на виховання дитину, яка потребує піклування, ми вирішили родиною декілька років тому - розповідає Ірина Леонідівна. – Хотілося подарувати сімейний затишок, любов і турботу дитині, яка за волею долі опинилася у несприятливих життєвих обставинах. Спілкуючись з родиною, її прийомною донькою, важко було не помітити щирість їхніх стосунків і почуттів. До цього дівчинка виховувалась в державному закладі і перші роки було складно пристосовуватись один до одного. Звичайно, як у кожній родині, є тут і непорозуміння, і сварки, адже й вік дітей непростий –перехідний, та найважливіше, що тут панує любов. Мама Ірина та батько Володимир намагаються загасити будь-який прояв конфліктної ситуації, кожного дня спілкуються з дітьми, пояснюють і показують власним прикладом правила життєвої поведінки. Правду кажуть, чужих дітей не буває. Адже, як відомо, вони – наше майбутнє. На жаль, обділені діти, відчуваючи свою неповноцінність і беззахисність, часто зневіряються у справедливості суспільства та сенсі подальшого життя. Тому ми, дорослі, зі свого боку маємо докласти максимум зусиль для того, щоб не допустити втрати віри, любові та надії у дітей, яким не пощастило з біологічними батьками. І такі шляхетні вчинки, які здійснили ці батьки, доводять цю аксіому. Тож щастя вам, родини, і благополуччя. На сьогодні у Гребінківському районі функціонує 5 прийомних сімей, в яких виховується 5 дітей та 3 особи з числа дітей позбавлених батьківського піклування. Згідно з законодавством, всі ці сім’ї охоплені обов’язковим соціальним супроводженням, метою якого є створення належних умов для забезпечення індивідуальних потреб кожної прийомної дитини. Звичайно, як показує практика, прийомні батьки, взявши дитину на виховання, зіштовхуються з багатьма проблемами. Особливо в період, коли дитина проходить період адаптації. Але, коли завдяки щоденній титанічній роботі прийомних батьків зерно, посіяне ними в душу, колись чужої для них дитини, проростає, розумієш, що кожен з нас в такий спосіб може зробити цей світ кращим. Якщо Ви небайдужі до дітей, які потребують батьківської любові, родинного тепла, якщо Ви вирішили створити прийомну сім’ю на базі своєї родини, ми завжди чекаємо Вас в районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (контактний телефон 050 539-86-18) та у службі у справах дітей Гребінківської райдержадміністрації. Директор Гребінківського РЦСССДМ В.Даценко Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|