Архів новин    Актуально    Шкільний екран    Зверніть увагу!    Соціальний захист     Гребінківська ОТГ    Лубенська РДА    Прес-реліз    Технології    Новини Полтавщини TV   


06.03.2016

Що святкували наші предки - Масляну, Масницю чи Колодія?


У Масниці або Колодія переплелися традиції вшанування природи, родинного вогнища та поваги один до одного


Що святкували наші предки - Масляну, Масницю чи Колодія?Сучасні українці вважають, що назва свята «масляна» походить з давніх часів. Але насправді наші предки називали це дійство – святом Колодія. А ще – цей тиждень звали Масним, Сирним, Запусти, Пущення або Бабською неділею чи просто – Масниця. Протягом тижня українці їли вареники. А ось «Маслєніцу» святкують росіяни. Вони цього дня печуть млинці – символ сонця. То що і як святкувати з 7 по 13 березня?

У Масниці або Колодія переплелися традиції вшанування природи, родинного вогнища та поваги один до одного. Навіть радянська влада не змогла винищити цього звичаю. Хіба що у 20-ті роки минулого століття українського «Колодія» перейменували в «Маслєніцу», як на Московщині. Але наш народ зберіг духовне наповнення.

Згадати традиції нам допомогла кандидат історичних наук, популяризатор українських традицій Полтавщини, Харківщини та Сумщини, керамолог Олена Щербань.

– Цього року Сирний тиждень святкуватимемо з 7-го по 13 березня. Протягом Сирного тижня, починаючи з XVII століття, ми — українці, готували вареники з сиром у маслі. Або ж пекли в печі сирники. А ще – обов’язково готували мандрики – сирні пончики. Тісто готували як на вергуни, але туди додавали багато сиру.

А перед початком Масляного тижня стартував Всеїдний тиждень. «Всеїда в гості їде!», — говорили наші предки. Хто мав змогу, смажив цілого кабана. Обов’язково пекли гусей, качок, перепелів, голубів у гусятницях. Заможні люди запікали ягнятину, робили рулети, вудженину. Вуджене (тобто копчене) м’ясо за старовинними рецептами й донині готують на Західній Україні. М’ясна печеня на столі, як символ достатку в домі протягом всього року, була бажаною.

Пам’ятаєте, як у Івана Котляревського в «Енеїді»: «…і в кахлях понесли пашкети…». «Кахлі» – це піч різна, що за формою подібна до керамічної коробочки. А «пашкети» – це паштет м’ясний. Але це було рублене м’ясо, бо в часи Котляревського м’ясорубок ще не було. Господині сікли м’ясо, перемішували його з вареними яйцями і запікали.

Це був останній перед Ве­ликим Постом тиждень, коли можна було ще взяти шлюб. Бо на Масницю весілля не гуляли. Протягом Всеїдного тижня – веселилися, ходили один до одного в гості. Все, що господиня ставила на стіл, потрібно було доїдати до останнього шматочка – щоб достаток у господі був. Існувала така приказка: «Хоч пузо роздайсь, але добро Боже не останьсь!».

Якщо щось м’ясне не з’їдали, роздавали сусідам, бідним людям. Однією з обов’язкових страв на Всеїду був холодець. На Масницю хлопці влаштовували справжні змагання – перекидали кістки з холодцю через ворота. Кому це вдавалося, вірили, що цілий рік з ним буде удача. А останнього дня Масниці робили опудало зими і кістками його закидали, щоб холоди швидше поступалися теплу на землі. І коли на Всеїду хтось із дітей чи дорослих крутив носом і не хотів їсти ковбаси чи м’яса, то таким говорили: «Ось прийде Піст і наступить тобі на хвіст!» Тобто і хотітиметься м’ясного, але не можна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Магнітні бурі в березні 2016: коли очікувати

– Коли приходила Масниця, кожен день тижня мав свої обряди. Наші предки вірили, якщо хто не відсвяткує весело та гучно Сирний тиждень, сумуватиме та нудьгуватиме все життя. Це легко пояснити. Справа в тім, що перед постом починався перехід від зими до весни. І це, насправді, проводи зими і зустріч весни. Виходить – це старослов’янський новий рік, згідно з календарем хлібороба. Тобто земля прокинеться і почнеться новий цикл сівби. Зустрічали Масницю такими словами: «Масляна­Масляна! Яка ти мала! Якби тебе сім тижнів, а посту – одна!»

У Масляний понеділок збиралися і гуляли заміжні молодиці

Заміжні жінки йшли в понеділок до шинка святкувати Колоду. Їм дозволялося не працювати. Домашнім господарством займалися чоловіки, діти та свекрухи.

– Так от, жінки не просто випивали, а тішилися, бо робота по господарству раніше була дуже важкою. Тим, чиї доньки не вийшли заміж на Всеїду або мали парубків-переростків, пеленали колоду (дерев’яні палички чи полінце). Пеленали й промовляли: «Пошли, Колодію, моїй дитині подружнього щастя!». Жартували, мовляв, дівка чи парубок, мабуть, ледачі, що ніхто шлюб брати не хоче?! А тоді прив’язували колодки мотузкою до ноги. Ходити з ними було важко, тож жіночки мусили відкупитися – дати грошей на горілку подругам. Потім всі разом частувалися.

Отак, дуже весело жіночки цілісінький день справляли Колоди! А ввечері обов’язково ліпили вареники чи пекли млинці. Але перший виріб обов’язково віддавали тваринам чи залишали на гілках дерев для пташок, промовляючи: «Для вашої душі, пращури наші!» Вірили, що «грудкою на душі буде, якщо я це забуду». А парубки робили опудало і ходили з ним по хатах. Щедрі господарі прикрашали символ зими хто чим міг – стрічками, в’язанками бубликів, хустинкою…

Вівторок, або «заграш» – тому, що від млинця до вінця!

– Цей день призначений для гуляння молоді. Їм у вівторок мати наварить вареників, напече млинців, оладок, мандриків, сирників, вергунів, щоб хлопці мали з чим до дівчат залицятися. Бо під час посту вечорниці гуляти не дозволяли.

Грали у такі ігри, коли трималися за руки, обнімалися і навіть цілувалися. Тобто загравали. До речі, якщо дівчина пригощала хлопця смачненьким, він не мав права відмовитися. І мав їсти доти, доки вона йому пропонувала! Якщо відмовив – виявив слабкість. Потім палили вогнище і перестрибували через нього парами, як на Івана Купала. У вогнище клали шматочки вареників, як символ пожертви духу вогню. Символічно, вогонь спалював все старе, відкриваючи шлях новому.

Середа-ласунка: святкували і гуляли діти

– Для малечі готували солодкі вареники та млинці з медом, сиром, вишнями, родзинками. Ті, які могли собі це дозволити, частували дітей і своїх, і сусідських. «Зимо-зимонько, розгуляй! До наступного року прощавай!», – співала малеча, смакуючи ласощами.

Масляний четвер: не працювали ні жінки, ні чоловіки

– На майдані ставили опудало зими, водили хороводи. Пригощали один одного варениками. Цього дня чоловіки максимум уваги приділяли жінкам. Адже, по суті, завдяки турботі жінки про корову, в домі є й сир, і молоко, і масло. Тому жінок буквально носили на руках. У кожному селі вибирали «удалуху» – зразкову господиню, яка смачно готує та красиво подає.

Тещин день – Масляна п’ятниця

Тещі виносили свої вареники, маторженики та млинці на майдан, де святкували. А ще – цього дня зяті ходили в гості до тещі!

– А щоб у тещі щоки блищали, несли їй солодощі. А ще – дарували їй намисто червоне. Якщо жінка мала трьох­чотирьох зятів, то за кілька років могла назбирати пристойну колекцію. Також цього дня пекли великий млинець, теща вигризала з нього середину і одягала зятеві на шию! Годилося забрати таку «прикрасу» зятеві з собою, висушити. Вважали, що цей зять буде убережений від тещиної отрути. Тому, що на ньому висів отой оберіг!

Субота – невістчин день!

Невістка мала право прокинутися і сказати свекрусі: «Я сьогодні нічого не роблю!» А свекрухи зобов’язані були приготувати невісткам смачний обід.

– Якщо невістка загулялася на майдані, неси свекрухо їй обід туди! Деякі свекрухи – хитренькі, публічно дарували невісткам хустки, свитки, пояси, намисто. У суботу молодицям та дівчатам годилося розважатися без чоловіків. Але свекрам дозволяли приходити на гуляння під вечір. Невістка зі свекром разом співали пісень.

У неділю відзначали Колодій

– Зранку на майдан знову всі виходили гуляти, виносили найсмачніші страви. Знову могли в’язати неодруженим та незаміжнім колодку – і дітям, і молодим, і їхнім батькам. Це був жарт і треба було за це відкупитися грошима, солодощами чи горілочкою.

Танцювали і співали. Закидали кістками, а потім палили опудало. Водили колом хоровод. Коли опудало зими разом із кістками згорить, попіл ховали в терен, де, за народними віруваннями, ховалася влітку зима. Чому в терні? Тому, що там завжди холодно і туди ніхто не міг залізти – бо терник дуже колючий.

Після обіду йшли до батьків, обов’язково просили прощення один у одного. Великий Піст годилося зустрічати з чистою душею – без образ і суму. Нині стало модним дотримуватися посту. Раніше дуже суворо ставилися до цього. Перший тиждень не вживали навіть нічого гарячого. Обходилися квашеною капустою, моченими яблуками. А потім вже варили пісні борщі, супи… Утримуватися від скоромного чи ні – то особиста справа. Головне – не ображати один одного!

Схожі матеріали:
👁 1161
Категорія: Прес-реліз
Теги: весня, свято, Масниця, Колодія




Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ