|
10.10.2015 Таємниці характерництва українців | |
 Цього року День Збройних Сил України ми будемо відзначати на свято Покрови, свято українського козацтва. Цей день вибраний невипадково, адже справжніми захисниками українських земель, борцями за незалежність України протягом багатьох століть були саме козаки.Деякі дослідники історії козацтва прагнули показати козаків, як зграю гультяїв і п’яниць. Але історичні документи свідчать, що польські і руські шляхтичі відсилали своїх дітей на Січ навчатися лицарському ремеслу. Ще з малих років козаків вчили володіти зброєю, легко переносити всякі труднощі, голод, важку роботу. Система спеціальних козацьких тренувань привчала хлопчиків бути готовими до небезпеки, їх вчили плавати, веслувати, боротися. В козаків був спеціальний шкіряний м’яч, набитий горохом. У міру зростання сили горох замінювався свинцевим дробом. Ці вправи так розвивали силу, що козак міг легко жонглювати дванадцятифунтовими ядрами. У великих містах існували школи фехтування, проводились лицарські турніри. Також влаштовувались змагання з стрільби. Під час проведення святкувань в містах відбувались військові змагання. Зберігся опис цікавих змагань, які відбулися у 1622 році у місті Львові. Молоді українські шляхтичі їздили до Європи набиратися військового досвіду при королівських дворах, а також вчилися в європейських університетах. А то й наймалися в європейські армії, як Сірко чи Хмельницький. А рівень розвитку військового мистецтва у тодішній Європі був надзвичайно високим Але і європейці їхали навчатися до козаків на Січ. Січ була справжньою скарбницею давніх військових традицій, котрі корінням своїм сягають в глиб тисячоліть. На Запорізькій Січі були свої традиції і звичаї. За вбивство товариша вбивцю закопували в землю разом з мертвим. Козаки вважали великим гріхом не забрати тіло побратима з поля бою. Коли тіла знайти не вдалося, то повернувшись на Січ, козаки насипали йому символічну могилу. Українські козаки вважали смерть від хвороби ганебною, навіть карою Божою за гріхи. Смерть в бою позбавляла воїна неприємностей наступних перероджень, і душа його потрапляла до раю. Козаки були вмілими наїздниками. Вони могли заарканити молодого необ’їждженого коня, вихопити його з табуна і приборкати під сідло. Справжній козак у бою повинен був вільно орудувати двома шаблями на коні, який в розпалі бою несамовито кидався в різні боки. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мужские серьги всегда были в моде Запорізькі козаки часто вправлялися у перепливанні річки проти течії. Саме так відзначилися на Січі сини Тараса Бульби, що перепливли проти течії Дніпро. Взимку козаки тренувалися в полюванні на лижах. Особлива увага приділялась тренуванню в умовах ночі. Козаки мали свої секрети психофізичного тренінгу, велику роль в якому відігравав Місяць. “Місяць - козацьке Сонце”, “Нащо в Бога день, як в козака Місяць”- ці давні українські прислів’я підтверджують культ нічного світила у січових козаків. Козаки знали таємниці явищ природи, пов’язаних з Місяцем, вміли користуватися місячними фазами для входження в змінений стан свідомості людини. Так поранених козаків вводили в гіпнотичний транс і співали певні пісні, це дозволяло робити складні операції, не використовуючи знеболення. Саме ці знання давали їм змогу “напустити ману", навіяти сон на ворогів, а то й так їх загіпнотизувати, що вони, мов вівці, покірно йшли за козаками. Особлива увага приділялась навчанню вміння правильно діяти в критичних ситуаціях, вміння блискавично приймати рішення. Для цього була розроблена ціла система тренувань, яка була жорсткою і максимально наближеною до реальності А тому, коли у 1675 році турецько-татарська армія несподівано напала на Січ вночі, коли козаки мирно спали, вони зуміли миттєво зорієнтуватися і організувати оборону. З 15 тисяч яничар живими залишилось лише півтори тисячі. Серед козаків у цій нічній сутичці загинуло лише 50 осіб і близько 80 чоловік було поранено. У козаків існував свій моральний кодекс честі “Лицарська Регула”, в якій були зібрані моральні принципи життя козаків. Жити по-Божому - така основна сутність цих принципів. “Поради слухай, але май свою думку”, “У своєму житті не будь лозиною, що гнеться в той чи інший бік”, “На людські діяння не дивись, а за свої відповідай перед Богом і самим собою” - такими були поради матерів запорожцям. Запорізька Січ була скарбницею військового духу. Козаки вражали своїх ворогів існуванням козаків-смертників. У битві під Берестечком відступ козацького війська прикривав цілий загін козаків-смертників. Із своїм завданням вони впорались блискуче, ціною власного життя забезпечили відхід основних сил Української армїїчерез болота. Вони були повністю оточені, але кожний з них бився відчайдушно до останнього. Змістом життя козаків було “вмерти за правду”, тобто обороняючи свій народ. Довгий час історики показували Запорізьку Січ, козаків, яку тікачів від панського гніту, котрі ніби-то запозичували військові традиції від турків, татар, поляків, чи ще когось. Але все ж явище українського козацтва має значно глибші корені. І військова культура наших предків була на надзвичайно високому рівні, недаремно різні народи намагалися перейняти її. Гребінчин край Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|