|
07.05.2016 Виступ президента під час відкриття пам'ятника Гетьману України Івану Мазепі у Полтаві | |
 Христос воскрес!Ваша Святосте! Дорога громадо Полтавщини, дорогі українці як в Україні, так і по всьому світові! «Від Богдана до Івана не було гетьмана»… Цією приказкою українці ще за життя Мазепи визначали історичний масштаб його постаті. 22 роки міцною рукою він тримав булаву і поклав край сумнозвісній Руїні. Натомість імперія не шкодувала чорної фарби, аби спотворити його образ. Та це не завадило, а навпаки допомогло Мазепі стати справжнім символом українського спротиву Росії; прапором нашого руху до незалежності – до тієї мети, яку Мазепа, йдучи попереду свого часу, усвідомив вже через 50 років після Переяслава. Мазепинська ідея жевріла та палахкотіла протягом двохсот років. Вона знаходила нових і нових послідовників. Вона надзвичайно вплинула на творчість Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Вона сприяла відновленню державності України на початку минулого століття. Аж поки в українську політику не прийшов Симон Петлюра, слово «мазепинець» було іменем загальним для всіх, хто ставив собі за мету самостійну Україну; або просто щиро, і навіть без жодного політичного умислу, любив свій край та рідну українську мову. Петербург цим словом неначе таврував нас… Але українці, покоління за поколінням, надавали йому явно позитивного змісту. Минулого століття з’явилися ще такі почесні звання як «петлюрівець» та «бандерівець». Дві з цих трьох дефініцій, шановні полтавчани, мають походження та коріння у вашому краї. Тут сталася найважливіша подія в біографії Івана Мазепи; тут народився та провів юнацькі роки Симон Петлюра. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Захисникам вітчизни присвячується... Протягом сотень років чужі голоси втовкмачували хибні уявлення про нашу історію. Вільна Україна позбувається цих нав’язаних зовні стереотипів, хоча не завжди так швидко як нам би того хотілося б. Історія цього монумента великому гетьманові дуже складна. Ідея встановлення пам’ятника зародилася в середовищі української молоді, представники якої ще 1989 року зібралася у Полтаві, щоб перешкодити імперському святкуванню чергової річниці Полтавської битви. Увіковічити Івана Степановича у Полтаві намагалися з середини минулого десятиліття, та навіть готову скульптуру не вдавалося встановити. Жалюгідна ж спроба її підірвати, яка сталася буквально днями, – неначе остання конвульсія п’ятої колони на території Полтавщини.  Не можу не віддати належне ініціатору спорудження пам’ятника - голові Полтавського обласного об’єднання товариства «Просвіта» Миколі Кульчинському та всім меценатам цього проекту – а їх десятки, сотні та навіть тисячі. Але ще більше я вдячний громаді міста, яка таки ухвалила справедливе рішення відкрити пам’ятник Мазепі! Дякую вам, дорога полтавська громадо! Зовнішня агресія проти України нарешті розставила всі крапки над «і». Символічно, що презентація скульптури міській громаді відбулася минулого року саме в новий День захисника України. За два роки росіяни зробили для популяризації Мазепи серед українців і розвінчання міфів більше, ніж Національний банк за двадцять років масового друку десятигривневих купюр із його зображенням. І от сьогодні ми нарешті відкриваємо пам’ятник видатному державному діячеві, талановитому дипломату, меценату та просвітителю Івану Степановичу Мазепі саме тут, в Полтаві. Хочу наголосити, що ця подія не міського чи регіонального, а загальнонаціонального значення. І я вітаю з цим усіх співвітчизників і все світове українство. Нарешті ми цього дочекалися. Пройшовши через багато років визвольної боротьби, нам треба повертатися до своєї української національної історії, будувати свій пантеон героїв, яких у нас дуже багато. Детально розповідати про Мазепу, переказувати його багатогранну біографію – це не моя справа, а робота істориків. Моє завдання як Президента – лише створити належні умови для чесної політики національної пам’яті. Саме таку політику повернення до наших історичних джерел я і впроваджую від дня своєї інавгурації, і продовжуватиму її надалі. Бо досвід вчить: коли ми впадаємо в амнезію, стаємо легкою здобиччю ворога в гібридній війні. Ми навчилися боронити свою землю. Ми створили та побудували одну із найбільш потужних і точно найбільш патріотичну армію на континенті. Ворог зрозумів безперспективність спроб прямої атаки на наші рубежі. І зараз має лише єдину тактику – фінансування, підтримка «п’ятих колон» для руйнування нашої української єдності. Ми не дозволимо йому цього зробити. Політики мають час від часу брати уроки історії - на сьогодення та на майбутнє. Ще раз наголошую - брак єдності неодноразово ставав для України фатальним. Це більше, ніж очевидний висновок як із подій початку XVIII, так і XX століття. Я вже не раз цитував вірш, авторство якого приписують Івану Мазепі: «Через незгоду всі пропали, самі себе звоювали!». І повторю ще раз, щоб почули всі українські політики. Бо дехто вже настільки захопився внутрішньою боротьбою, що не хоче ані бачити, ані чути, що ж коїться на наших зовнішніх кордонах! «Ой пожали б, якби одностайне стали», - писав про події 1708-1709 років Тарас Шевченко. Які мудрі слова, - як і все, що ним сказане. Головна мрія Івана Мазепи після закінчення Руїни – об’єднати Україну, подолати двогетьманство, зробити все, щоб Україна не залежала ані від Москви, ані від будь-кого іншого. Дорогі українці! Найкращим увічненням Мазепи є саме незалежна Україна. Вона робить очевидним і доконаним факт: наш Мазепа таки переміг! Хоч через брак єдності ми програли Полтавську битву, заплатили за неї страшну ціну, кілька століть поневіряючись кривавими манівцями історії, ми виграли таки війну за самостійність! Іван Мазепа був сином свого часу, живою людиною і державним діячем зі своїми чеснотами й недоліками, прорахунками та гріхами, - як політичними, так і амурними. Але у вирішальний момент, коли треба було обирати між вірністю чужому монархові чи своїй Вітчизні, між особистим комфортом та ризиком заради майбутнього країни, його вибір був на користь України. Хай про Мазепу спiв мiй лине,Ці слова мають особливу цінність. Вони належать великому Сосюрі. Вони написані в часи радянської цензури. Вони належать людині, яка народилася в Дебальцевому. І хай хто лише заїкнеться, що та земля не наша, українська, коли вона народжувала таких велетнів українського духу! До речі, навіть права рука царя Петра Олександр Меншиков мусив визнати: «Понеже когда он сие учинил, то не для одной своей особы, но и всей ради Украины». Мазепа вчинив так само, як Джордж Вашингтон, Симон Болівар чи Махатма Ганді. Для імперій, яким корилися їхні народи, вони всі були ясно що «зрадниками», а для самих народів – борцями за свободу і незалежність, хоч і прийшли до неї різними шляхами. Замість російської анафеми Іванові Мазепі сьогодні належить справжня українська слава! Саме тому сьогодні важливо раз і назавжди відновити історичну правду і берегти її як вагому складову нашої ідентичності. Ми це втілюємо, зокрема, відзначаючи разом з цивілізованим світом 8 травня День пам’яті та примирення, 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. З цієї трибуни, щиро вітаю вас, дорогі полтавчани, з цим святом. Ми вшановуємо українських героїв, відзначаємо свої свята і пам’ятні дати. І більше ніколи не допустимо експансії радянсько-російської імперської ідеології в український простір. Тут вам не «русский мир», тут – український світ! Отож, маємо оцінювати Мазепу лише в нашій українській системі координат. І європейській також. Не забуваймо: ще коли Петро І рубав для Росії вікно до Європи, Україна часів Мазепи ходила до Європи через двері. Ясновельможний пане гетьмане! Із поверненням Вас до української Полтави! Нарешті, з’явився перший пам’ятник І.Мазепі в вільній, суверенній, соборній та незалежній Україні. Я всіх з цим вітаю! Слава І.Мазепі! Слава Полтаві! Слава Україні! ВІДЕОСхожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|