У 80-х роках учні Кулажинської десятирічки неодноразово були переможцями районних спортивних змагань, отримували нагороди за участь у предметних олімпіадах, огляд художньої самодіяльності.

У 90-і роки команди юних пожежників та туристів були переможцями районних та учасниками обласних змагань. Також учні були активними учасниками експедиції "Краса і біль України”.

У 1992 році пошукова група "Джерело” під керівництвом Безуглої М.Ю. стала переможцем обласного конкурсу і представляла Полтавську область на Всеукраїнській конференції "Пам’ять родоводу”.

Юні пошуковці зайняли перше місце у виставці народних умільців, яка діяла під час конференції.

Кількома роками пізніше пошукова група "Підсніжник” під керівництвом Дяченко О.С. також стали переможцем обласного конкурсу пошукових загонів. Екологічна бригада "Підсніжник” неодноразово була переможцем районних оглядів.

Директором Шаповал М.І. працював до 1994 року, а вийшовши на песію, працював вчителем фізики та малювання. У 1997 році Шаповал М.І. помирає. Та в пам’яті свої колег та вихованців він навіки залишився, як чуйна, хороша людина, талановитий педагог, наставник.

У 1994 - 2000 роках директором школи була Безугла М.Ю.

У 1997 році Кулажинська середня святкувала своє сорокаріччя. Минуло 40 років з того часу, як вона стала середньою. Випускники багатьох років з усіх куточків країни з’їхались на свято. Приїхав перший директор Кулажинської десятирічки Батрак П.Г., вчителі, які працювали в школі у різні роки. Було багато спогадів, побажань, подарунків. Учні демонстрували свої досягнення. А вони в учнів Кулажинської школи були завжди, бо народилась вона, мабуть, під щасливою зорею.

У 2000 році школу очолив Дяченко Микола Іванович. У ці нелегкі для держави роки школярі знову почали активніше працювати біля землі. Школа стала вирощувати цукрові буряки, забезпечувати їдальню овочами та фруктами, чим здешевлює учнівські обіди.

У 2003 році Кулажинська середня школа перейменована у загальноосвітній заклад, а в 2004 році - у загальноосвітню школу І– ІІІ ступенів. 

КУЛАЖИНСЬКІЙ ШКОЛІ 50

У жовтні 2005 року Кулажинській школі, точніше приміщенню, де вона розташована, і яке було побудоване з такими труднощами, виповнилось 50 років.  

"Колиско світанкова, рідна школо, - дитинства недочитаний роман,” - ці слова озивались у серці кожного випускника щемким болем, світлим спогадом.

На сцені - святковий та елегантний хор школярів Кулажинської середньої школи.

Тишу переповненого залу сільського будинку культури пронизали дзвінкі голоси учнів, які виконували гімн своїй рідній школі: "Кулажинська середня школо, тобі повік стояти у ріднім селі”… Господар свята - директор Микола Іванович Дяченко, переповнений натхненням, виголошував промову до присутніх… Микола Іванович наголосив, що підмурок і стіни в школі міцні, незважаючи на вік будівлі.

Старанно працювали будівельники, зводячи сільський храм науки. Розповів директор і про сьогодення школи-ювілярки. Щиро подякував всім спонсорам, які підтримують школу і допомогли в організації ювілейного свята.

А далі відбулося саме чудове дійство. Сцена перетворювалась і на кінозал, і на олімпійську арену, і на театральні підмостки, і на конценртний зал. Феєричне видовище було сплановане і організоване. У цьому впевнився кожний, хто не хотів покидати своїх місць, навіть після трьохгодинної програми. Скільки творчої наснаги. Сценічних знахідок, поетичних перевтілень, перероблених текстів сучасних пісень демонстрували організатори та виконавці!

Від всіх присутніх хочеться подякувати творчому учительському колективу, який розробив такий прекрасний сценарій і втілив його в життя. Це талановиті педагоги: Ольга Степанівна Дяченко, Марія Юхимівна Безугла, Валентина Іванівна Гавриленко, Юлія Петрівна Марченко, Ніна Миколаївна Терещенко. Ведучими свята були Олексій Миколайович Марченко та Ольга Степанівна Дяченко.
Не кожна школа має таку цікаву історію створення, як школа-ювілярка.

Карколомні події навколо життя Петрика з Кулажинець, від імені якого був написаний лист, а потім і з’явився фейлетон у газеті "Правда” під назвою "Петина школа”, пов’язані з ім’ям першої особи держави Микити Хрущова. Це він пообіцяв, що у Кулажинцях буде школа, і через роки змушений був виконати свою обіцянку. А уважні організатори свята розшукали Петю і запрсили його до школи. Звичайно, Петя вже дуже виріс - на сцену піднімався сивочолий Петро Павлович Бідненко… Присутні з перших вуст дізналися, як все було насправді.

Ще одні очевидці народження школи ділилися своїми спогадами… Михайло Данилович та Марія Бабенки згадували осінь 1954, коли роботи тільки почалися. Школа була зведена за один рік. А цей - 2005 - ювілейний не тільки для школи, а й подружжя Бабенків буде святкувати своє золоте весілля.
Тримав слово на святі і перший директор Павло Григорович Батрак.

Нестаріючий педагог розповів про проблеми тодішньої новобудови. Про зимові морози та складності в опаленні, які змушували молодого директора об’їздити всі інстанції, щоб у школі стало тепло… Одна з перших учителів школи Любов Іванівна Савельєва навчала молодших учнів, викладала співи і пишалася тим, що повернулася після педучилища до рідної альма-матері і тепер працює поряд із своїм улюбленим педагогом Оленою Іванівною Яновською.

А далі, ніби олімпійці, крокували сценою випускники 60-х, 70-х, 80-х, 90-х років. Вони співали для школи, співали про школу, говорили теплі слова ювілярці.

У Кулажинській середній навчаються діти з різних сіл і районів, з різних берегів Оржиці. Хлопці співали чарівну пісню для дівчат з правого берега Оржиці. І недарма, бо серед випускників школи-ювілярки були й однокласники, які поєднали свої долі, і тепер приїхали на свято своїми родинами.
Велика частина концерту складалася з виступів колишніх випускників, гостей та запрошених. Школярі вітали їх піснями, квітами, віршами.

Гідне покоління виховує школа зараз - у цьому переконалися глядачі. Цікавий виступ екологічної бригади "Підсніжник”, кумедні сценки команд КВК "25 кадр” і "Відьмочки”  зачарували зал, розсмішили присутніх.

Далі святковий натовп попрямував до чарівної, красивої, вишукано вбраної ювілярки. Вона зустріла всіх фотовиставкою "Поринь у світ спогадів”. Просторі класи відчинили двері своїм випускникам і вони… поринули у світ спогадів.

Школа і досі підтримує зв’язок із нащадками Яновських - Гапон. До свята вони прислали пакет з матеріалами про трудову діяльність Олени Іванівни Яновської та Федота Петровича Гапона, а також привітання.