М.Н.Нетеса народився
у с. Стукалівці Гребінківського р-ну
4 січня 1930 року,
український поет. гуморист, прозаїк.
22 травня 2013 року на 84-уроці М. П. Нетеса відійшов у інший світ.



 Микола Пилипович Нетеса народився 4 січня 1930 року в селі Стукалівка Гребінківського району. Майже 25 років віддав журналістській роботі, працюючи в редакції гребінківської райгазети старшим кореспондентом, завідуючим сільгоспвідцілом та відділом листів і масової роботи.

У цій же газеті ще 15-річним школярем опублікував свого першого вірша "Осінь урожайна". Упродовж років і десятиліть друкував свої твори в різних районних, обласних періодичних виданнях, а також у газетах "Молодь України", "Сільські вісті", "Радянська Україна", "Зірка", "Другчитача", "Патріот Батьківщини", в канадській газеті "Життя і слово", в журналах "Піонерія", "Перець", "Дніпро", "Прапор", "Україна", "Старт", "Хлібороб України", "Рідна природа" та ін.

Добірки ліричних і сатиричних творів вміщено в колективних збірниках "Добрий ранок" (1961), "Слово молодих" (1969), "Ясні усмішки" (1970).

У видавництві "Полтавський літератор" чекають свого спонсора рукописи збірок ліричних та сатирично-гумористичних віршів М. Нетеси. З 1994 року — член Полтавської Спілки літераторів.

КОЛИШНІМ ФРОНТОВИКАМ Озвіться, воїни колишні, І Хто Батьківщину захищав,  Кого в той час Госгподь  Всевишній В боях кривавих рятував. Дні відступу, безсонні ночі... Там - взвод, там - рота, батальйон  Боролись, гинули в оточеннях,  Бо краще ... смерть, аніж полон.  Дорога втрат важка і довга З боями привела до Волги.  Тил дні і ночі працював Й міцної зброї накував! З живих вас кожен пам'ятає  Війни минулої часи, Над нашим і чужинським краєм «Катюш» і танків голоси. Звільняли Київ, Львів, Тернопіль... А скільки форсували рік!.. Фашистів з бліндажів, окопів  «Викурювали» на Дніпрі. Забрали фронтові дороги Та битви ой немало вас! Живим і мертвим Перемога Хай світить сонцем повсякчас. Хай вам живеться всім небідно Й медичний люд не забува,  Й не уріза держава рідна Довічні пільги і права. Вам зичу весен солов'їних, Без лиха жити і тривог, Щоб шанувала Україна І не лишав здоров'я Бог! ПЕРШОТРАВНЕВЕ Від Карлівки і до Гребінки, Де скрізь полтавський люд живе В містах, у селищах, глибинках Стрічає свято трудове. Усупереч не згаслій кризі, В нелегку пору цю круту, Старанно кожен залізничник Працює на своїм посту: Той, хто веде локомотив, Й станційний, інший колектив. Хоч і житуха невесела, -В полях, на грядках діють села. Ну, і ульяновці трудящі  Успішно стріли Первомай: У боротьбі вони за кращий, За цьогорічний урожай! Сівбу завершили тут вчасно, Тож будуть гарні ярові. Підживлені, ростуть прекрасно Лани озимі зернові. Механізатори бригади До жнив готують все, що є... Оновлено молочне стадо, Прибутки свиноцех дає! Стараються, хоч як не важко, В пошані дисципліна тут... Грошима платить пан Осташко Селянам за звитяжний труд. І в «Україні», і в «Камілі» Плис, Буць взялися за діла, В полях, на фермах руки вмілі Задіяні людей села. ... О, Першотравню, символ волі І солідарності людей. І боротьба за кращу долю Не припиняється ніде. Нехай ділами буде славен Трудар у місті й на селі. Даруй нам щастя, Першотравень, На мирній батьківській землі! ІЗ ЦИКЛУ «НАД СІВЕРСЬКИМ ДІНЦЕМ» Святогірськ Був монастир. Церков краса, Архітектура симпатична... Як втихомирилась гроза Літ громадянської трагічних, Кермо взяла новітня влада, Скидали образи святих, І одсвітилися лампади, Й надовго храмів дзвін затих.  Дім відпочинку був. Пізніш Тут народився санаторій, Приїжджі лікувались хворі. Де ще місця є чарівніш? Я лікувався тут не раз: Нервова мучила система, Курсівки брав у літній час У санаторії Артема. Ліс, тиха річка тішить зір. Тут серце б'ється спокійніше.  Вже місто - не Слов'яногірськ,  А Святогірськ, як і раніше. Дубовий гай. Не змалювать Словами. Гарний заповідник!.. На схилах гір - соснова рать... На іЬляжах - людно і привітно. ... ДНІ тисячі четвертий рік Приніс новинку популярну: Тут узаконили навік Усгіенську Святогірську лавру, І чоловічий монастир Ожіїв, як і колись, задіяв... Збулася богомольців мрія  -У храмах хрестяться святих. На інший берег же Дінця Переселили санаторій Й (назвали тепло: «Святі гори» -Стареньким грітиме серця. Я теж у Лаврі побував, Печерні лабіринти бачив, Тут дух божественний витав: Я звідти вийшов дужчим наче. .. Хазяїнами цих споруд Т епер служителі Господні.  В неділю дзвони кличуть люд,  У храмах моляться свободно. ПОХОРОН Хутір Богданів Проводжає фронтовика. Пішов ветеран останній, Інвалідськадоля гірка... Протези його відспівали, Тепер у сінях мовчать. В дружини, у доньки Валі Скорботна роса в очах. Старенький кітель Степанів, Медалі його бойові... Зійшовся весь хутір Богданів, Старі й молоді. Живі... Й лише голова колгоспу На похорон не прибув: Степан був правдиво-гострим І він цього не забув. МОЯ ГРЕБІНКО ЗАЛІЗНИЧНА Руїни. Згарщина. Зола... Споруди, бомбами роздерті... Згадай, якою ти була  В далекому сорок четвертім. Давно зітерла слід руїн, Ростеш і квітнеш із роками. І вулиці у далечінь Пливуть зеленими вінками. Лікарні, школи підвелись, Будинки п'ятиповерхові... Ти красивіша, ніж колись, З спортивним комплексом чудовим! Святого храму мелодзвін У свята віруючих кличе. Тут поряд школа... Гарний він  Оцей куточок мальовничий. Щодня електровози мчать  Од міста нашого в столичне. Сто п'ятий рік свій зустрічай, Моя Гребінко залізнична! ВИНОГРАД Виткі, пружинисті лозини Будинок рясно обплели,. « Цей сорт — дарунок від грузина (На фронті разом з ним були).. "Чи в нас, -- ти думав, — приживеться Цей виноград?" А, бачиш, -- в'ється!.. Зелений гонить струм по жилах... Лоза цупкіше, мов шеляг. І світяться в осінні дні Янтарні ягоди рясні... ЛЮТУЄ СПЕКА У нашому краї палило вогнем Весь липень небесне світило.  І серпень настав - почуваємо зле На голову, серце, на тіло. Нагріта, мов піч, на осонні семля, і горілої шкода травиці. Куд:і подасися в лісок погулять З квартироньки-кам'яниці? Ну, парк, хоч маленький, у місті в нас є. У затінку лип там в колясках . Кожна мама ласкае дитятко своє Оксана, Ілона, Параска. . . А дехто раненько у власнім авто На Удай, Сулу відпочити, Йому докоряти не буде ніхто Відпустка у нього в це літо. Дідусь І бабуся ведуть діалог: Така у квартирі жарота!.. Хоча б пережити її поміг Бог, І тягнеться кухоль до рота. А сонце нещадно пече Із небес. Дід бабці дає почитати: В газеті сьогоднішній радить райСЕС Від спеки усім захищатись... То я оце думсю: тре ба купить Електричний, простий вентилятор, Щоб менше водички Із ліками пить, Він холод нам буде давати...  А що, - каже бабця,- ти, діду, правий! Серпневу вже пенсію маєм, Купляй, тільки пива у спеку не пий, За покупку тебе не полаю. ДАВНЄ Пам'яті Петра Нетеси, мого родича. Ми вийшли в ніч Сміявся сич В старім гаю кричали сови. Немов запитували: хто ви? Плуганитесь в осінню ніч. Верст буде більше десяти Від Стукалівки до роз'їзду, То ж необхідно без запізнень На ранній потяг набрести. Я вчора був у Овсюках, Ще раз питав про батька в діда, Петро, хвилюючись, повідав, У баті доленька гірка. Із земляком в рднім полку Війну зустріли в Білорусі, Зв'язківець - батя завше в русі... Як воювати без зв'язку?! Військ відступ. Втрати. Болота. Рясні ворожі бомбування. Дорога таітова остання Смертельно скінчилася там... У тебе-тато, в мене-брат, Кажу йому, - пішли у вічність, А сорок перший рік трагічний, Рік воїнських великих втрат. В розмовах швидко плинув час. Світанком обрій ще не вмився, А поїзд наш не запізнився, Ми ним помчали до Черкас. *  *  *  *  *  *  *  *  *  * Ніколи не врятуєшся Ти від карги ніде. В дорозі ачи вдома Вона тебе знайде. Міністри, генерали, Учені видатні Приходив час -вмирали, Не відкупившись, ні! З'їдаю стільки ліків, Щоб відвести біду, Ніщо не допоможе В світ інший відійду. Найближчий люд клопочеться, Підтримує мене. "Погостювать" ще хочеться Хоч рік... Життя ж одне. З ТАРАСОВИМ "КОБЗАРЕМ" (зі спогадів ветерана війни) І досі сниться гуркіт батарей,  Полеглі друзі, битви і походи. В солдатськім рюкзаку поміж речей  Беріг Тарасів том, як нагороду. Коли змовкали-гаснули бої І ми відпочивали на привалі, Я побратимам фронтовим своїм Читав не раз поезії, бувало. Як ворог нас під Києвом бомбив, -В лісок ховались ми від урагану... Осколок палітурку зачепив, Мене ж і тексти віршів не поранив.  А зникли металеві «яструби» -Сержант до мене: - Ти живий, солдате? Воронка близько... бачиш?  Ще димить... Тебе в сорочці народила мати!.. А я йому, хвилюючись в цей час:  - Мене, мабуть, урятував Тарас!..  ... Коли з важких, закурених доріг Я в сорок п'ятім повернувсь додому,  -Зі вбіною був, що на війні зберіг, «Кобзар» Шевченків - невмирущий томик. НАЙКРАСИВІШИЙ МІСЯЦЬ - ТРАВЕНЬ Цвітуть сади у Загребеллі, Стежки мережить вишень цвіт. В Гребінці яблуні дебелі, Віщують груші щедрий плід. Ось крони груш в ранковій тиші: Поглянеш - колір молока... Як не згадать сержанта Гришу На вулиці Кагамлика. Її здавен ім'ям Героя Усі ми звикли називать. Два пам'ятники - в селі, в місті -Героя вмієм шанувать. А травень вихідних найбільше З святковими дарує днів. У році він - найкрасивіший, Але, на жаль, і найсумніший, Рясний слізьми бабусь-удів, Що, не діждавшись чоловіків Із найлютішої війни, Відходять в інший світ навіки. Хоронять внуки їх, сини. О, травню, місяцю зелений, З солодким співом солов'їв... В полях озимих гобелени Прослалися, ждучи дощів. ... У вільний час пройдіться містом, /Аж помолодшало до свят!/ Підбілені дерева. Чисто... Каштанові свічки «горять». Доми приватні. На подвір'ях Жінки із сапками в руках. Тюльпани перші - мов сузір'я Багряне в їхніх квітниках. Чи скрізь так дбають городяни? Є «комуналки», хоч не всі, Де квіти зрощені не в'януть... Люд радий тій живій красі. ... Гостює травень. Йде ланами. Чекаєм тихих, теплих злив. Сміється сонцем, а дощами Напоїть скоро зелень нив. ЖНИВА-2010 Вас кличуть, хлопці-комбайнери, І вас, вантажівок шофери, Й вас, трудівниці токові, Жнива липневі зернові. Вони настали цього року,  Здається нам, раніше строку, Посіви спека припекла... Збиральні кличуть вас діла. Пшеничний лан а чи ячмінний,  Хай візьмуть всюди неодмінно Спеціалісти на приціл:  Дозрів уже - в загін комбайни, Зерно не втратити б врожайне З палючим сонцем в літі цім. Ульяновці так маневрують,  У Рудці, в Овсюках жнивують, Збира майорщинський «Прогрес»... У всіх до хліба - інтерес!  Бо хліб - це сила, наша доля І міць держави теж від поля. Хай буде щедрим колос нив.  Ще зливи заважати можуть, Тож кожен день і час погожий Наповнимо ділами жниві. О, СЛОВО РІДНЕ! Тобі в піснях звучати солов'їно, Трудитися: ростити сад і хліб, Варити сталь, вкладать важкі цеглини, Щоб на землі лишити добрий слід. Дзвеніти у Шевченкових, Франкових Наснажених правдивістю рядках... Національна мово калинова, Ти невмируща, як Дніпро-ріка. Діаспора в Австралії, в Канаді (А де її нема за рубежем?!) Шанує мову предків своїх свято, Мелодії вкраїнські береже. О, слово рідне неньки-України! Звучи в розмові, в пісні -- мов кришталь, Будь ніжним, як полтавське колосіння, Будь і твердим, як запорізька сталь! ПРОЩАННЯ З ПЕКЕЛЬНИМ ЛІТОМ /Триптих/ 1 Хлоп'ята з річки йдуть бадьорі, З них кожен гарно загорів. Покликав Першоверес скоро До світлих класів школярів. Питаю Лисенка Миколу /Родились ми в однім селі/: -  До свята Знань готова школа? -  Уже. Батьки і вчителі Допомагали відновити, Ішла робота дружно в нас. Тара сівським відчинить дітям В науку двері кожен клас. Але директора майбутнє Не може,ні, не хвилювать: Одинадцятирічка діє, Де "першоклашок" тільки...п'ять. 2 Ну, як картопелька вродила? Петро спитав Степана. Той у відповідь Петру: Скільки садив,стільки й зберу, У мене не пропала!.. Не жартуй,у тебе краща .. Це у мене, наче біб... Не біда, доповним взимку Вермішеллю "другий хліб". А хто більше грошовитий, Зможе бульби прикупити. Звісна річ,ціна підскочить, Але ж пенси доточать? 3 Жнива скінчились зернові. Які ж здобутки трудові? Ульяновського агронома По телеку недавно чув: "Нема врожаю!".. /Всім відомо Він є, але не той,що був! Щороку тут рясні гектари Озимини і ярини, Бо працьовиті хлібодари Вкладають душу у лани. Та спеки цьогоріч лавина Врожаю "з"їла" половину! Час настає пшеницю сіять, Хліб головний - озимина. Готуймо техніку,насіння... А як дощі потрібні нам!  ...Ми прощаємося з літом Пекельно-палючим. Помагай нам^іатір Божа, В незвідане йдучим! ОДА БДЖОЛЯРАМ Миколі Івановичу Бичовому і Володимиру Андрійовичу Малуці, стукалівським приватним пасічникам, які утримують по 50 бджолосімей. Старань немало і клопотів У стукалівських бджолярів. Зимові кінчились турботи, Весна прийшла з крутих ярів. Та вже будиночки блакитні Стояли рівно у садках, Хоча ще прохолода квітня В політ не кликала комах. Цвіт запізнився,як бувало, А травень веселіш для них: В сади біляві прилітали, Трудилися... "без вихідних". Ще брали взяток із акацій Не можуть бджоли жить без праці. Та раптом спалахнуло літо Гаряче в нашій стороні. По вінця спекою налиті, Липневі пломеніли дні. Куди комахам полетіти? Горить цвітіння, як в вогні. Жарінь лиш вичахне ночами, А вранці бджілоньки - в політ: Знайшли маленький лан гречаний. Та швидко й тут прив'янув цвіт. Бо спека скрізь панує літня, Й культур бракує медоцвітних. Ну, є ще нива ріпаку, Й сюди відкрили путь дзвінку. Бджілкам поля соняшникові Широкі і давно знайомі, Та слабий цьогоріч врожай І швидю цвіт погас, мов жар. Пора відкачування меду Така приваблива завжди. І кожен пасіки "планету" Оглянув: ні,не ті меди!.. Торік з вас кожен по півтонни, Чи навіть більше, відкачав. Найкращий показник в районі! Він вашу працю відзначав. Ну, а теперішнього літа Солодкий дар в бідони влито. Немає й по центнерів три. Не винні бджолярі-майстри. Стихійна, так сказать, вина: Палюче літо кожен зна. Вам раджу я не сумувати, Бо мед - це все-таки не хліб. Й надалі по-хазяйськи дбати, Щоб добре перезимувати Бджолородини всі змогли б. В майбутнім щоб здобутки гарні Були, й лились меди нектарні... З .Днем пасічника вас обох Вітаю. Помага хай Бог! Хай в Бичового і Малуки Не буде з бджолами розлуки. НЕ ВТРАТИЛИ ЛЮБОВІ ДО КОБЗАРЯ Дитинство. Поле. Зелен крутояр. Травиці килим в затишку діброви... Читали ми збережений "Кобзар", По черзі завертаючи корови. Нас хвилював Тарасів "Заповіт"... Незчулись ми, як виросли з тобою Й пішли з домівок у широкий світ, Озвучений життям і боротьбою. Де б не трудились, де б ми не були — Любов до генія не втратили з роками. Слова-вогні у вухах пронесли, Пророчі думи, вилиті рядками. ... Вчителювання -- це твоя зоря. Бібліотечка — як життя окраса... Й на пенсії... читаєш Кобзаря — П'ять томиків великого Тараса.