Колишній завідуючий Березівським сільським клубом, займався розвитком художньої самодіяльності в Гребінківському районі і в свій час залишив, як сказав нині покійний його однокласник Петро Линовицький у своїх віршах – батьків слід.

Дуже вдячний своїй долі, що мав можливість навчатись в школі № 55, де директором був художник Ковтун Антон Спірідонович, який навчив малювати і розуміти образотворче мистецтво, що допомогало йому в подальшій його творчій діяльності.


Доля подарувала Володимиру Олексійовичу Сліпаку життя чудової пори - народження в передвоєнні роки на початку літа, насиченого красою барв, щебетом птаства, дзвінкоголоссям усього сущого на землі.

Мабуть, від того і душа його, увібравши все, що його оточувало, відчула  цінність життя, величну пісню природи і святе бажання зріднитися з мистецтвом, з його милозвуччям, мелодійністю, неповторною красою. У важкі післявоєнні роки, залишившись без батька,  Володимир зростав під ніжноспів маминої та бабусиної пісні, яка лилася струмком добра у його серце.

Постійним супутником в його житті був  баян з ним він не розставався ніде, ні в школі, ні в армії, ні в інституті, з ним він і  сьогодні. Тож у його композиторському доробку головне місце займають пісні про сокровенне і вічне - про матір, материнську любов, кохання, про рідний край.

Музика і пісня — основа його життя та чутливої душі. Де б він не працював, яку б посаду не обіймав, з піснею і музикою не поривав ніколи. На кожній із посад - починаючи від вчителя музики, образотворчого мистецтва і завідуючого сільським клубом і до нинішньої — керівника обласної організації Національної Всеукраїнської музичної спілки він сповна віддає улюбленій справі і знання, і натхнення, і безмежну любов до духовних надбань народу.



Очолюване ним обласне відділення НВМС, яке об'єднує професійних і самодіяльних митців Полтавщини, має певні здобутки у розвитку національної культури, чим популяризує музичне мистецтво, виховує покоління на високих зразках духовності.

Він не полишав свою творчу працю,  поєднуючи основну роботу з посадою завідуючого кабінетом  музики і образотворчого мистецтва Полтавського інституту післядипломної педагогічної освіти ім.М.В. Остроградського, що певним чином позитивно впливало на розвиток учнівської і вчительської  художньої творчості.

Бажання творити добро ще в роки юності розкрилося в композиторській діяльності Володимира Олексійовича. Більше 300 пісень ним створено на вірші поетів-піснярів М. Шевченка, М. Луківа, Т. Голобородько, В. Раковського, В. Слєпцова, В. Гомона, Л. Дейнеки, Н. Білик, В. Шинкаренка, О. Недовіса, О. Лук`яненка, К. Панець, М. Литвина і інших.


За вагомі творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва присвоїти почесні звання:

"ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ"

"СЛІПАКУ Володимиру Олексійовичу - заступникові голови Полтавського обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки.