Якщо Ви стали учасником кримінального процесу: Мене підозрюють, звинувачують або засуджують у вчинені злочину (ч.1)

Даний розділ містить в собі частину порталу-мандрівника під назвою «Мені довелось стати учасником кримінального процесу).

 В ньому детально описані головні елементи кримінального процесу: права і обов`язки заявника, потерпілого, свідка, обвинувачуваного, підозрюваного, як оскаржити ухвали слідчого, слідчого судді, прокурора, які існують види запобіжних заходів тощо.

 Портал-путівник "Я і правосуддя" розроблено Центром політико-правових реформ (ЦППР) за підтримки програми "Матра" Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Мене підозрюють, звинувачують або засуджують у вчинені злочину

1. Хто вважається підозрюваним та обвинуваченим?

 Підставами для набуття особою статусу підозрюваного є затримання за підозрою у вчиненні злочину або повідомлення її про підозру у порядку, встановленому статтями 276–279 КПК.

 Необхідність встановлення процесуального статусу є важливим для самої особи. Адже з цього моменту вона може повною мірою реалізовувати право на захист від обвинувачення і право не свідчити проти самої себе.

 Як правило, письмове повідомлення про підозру вручається особі в день його складення прокурором або слідчим. Затриманій особі письмове повідомлення про підозру вручається не пізніше 24 годин з моменту фактичного затримання. У випадку невручення особі протягом цього строку повідомлення про підозру її має бути негайно звільнено.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якщо Ви стали учасником кримінального процесу: Мене підозрюють, звинувачують або засуджують у вчинені злочину (ч.1)

 Одночасно із повідомленням про підозру прокурор або слідчий повинен довести до відома підозрюваного його права, передбаченіст. 42 КПК, і за необхідності – роз’яснити їх зміст ( ст. 276 КПК).

 Особа набуває процесуального статусу обвинуваченого (підсудного) після того, як слідчий або прокурор передає до суду у порядку, передбаченому ст. 291 КПК, складений щодо неї обвинувальний акт.

2. Коли особа стає засудженим?

 Засудженим у кримінальному провадженні є особа, обвинувальний вирок щодо якої набрав законної сили (після закінчення строку на його оскарження, що становить 30 днів з дня проголошення вироку, або в момент ухвалення рішення апеляційним судом) ( ч. 2 ст. 43, п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК).

3. Які права має підозрюваний, обвинувачений під час досудового розслідування?

 Основні права цих осіб закріплені у частинах 3 і 4 ст. 42 КПК. Підозрюваний, обвинувачений під час досудового розслідування мають такі права:

• знати, у чому їх підозрюють, обвинувачують;
• бути повідомленими про свої права;
• мати захисника та побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту – мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави в порядку надання безоплатної правової допомоги;
• давати або відмовитися давати показання і відповідати на запитання у будь-який момент;
• користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє; користуватися за необхідності послугами перекладача, в тому числі за рахунок держави;
• збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
• у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце його перебування (ст. 213 КПК);
• заявляти відводи;
• заявляти клопотання щодо проведення процесуальних дій або вжиття заходів безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
• подавати скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді;
• ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування (ст. 221 КПК) та вимагати відкриття матеріалів (ст. 290 КПК).

 Перелік цих прав не є вичерпним.

4. Що являє собою принцип змагальності сторін?

 Цей принцип передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод, інтересів, а також рівність прав сторін на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг тощо.

 Стороною захисту є підозрюваний або обвинувачений, його захисник або законний представник.

 Стороною обвинувачення зазвичай виступає прокурор, а в провадженнях приватного обвинувачення нею може бути потерпілий.

 Сторони змагаються між собою в питанні надання доказів на підтвердження відповідно винуватості/невинуватості особи у вчиненні злочину. Арбітром у такому «змаганні» виступає суд, що повинен забезпечити сторонам рівні можливості для доведення їхніх правових позицій, зберігаючи при цьому об’єктивність та неупередженість (ст. 22 КПК).

5. Що означає свобода від самовикриття?

 Цей принцип означає, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні злочину або примушена давати показання, пояснення, що свідчать про її винуватість.

 Кожний має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти себе, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання.

 Із свободою від самовикриття тісно пов’язане право не свідчити проти близьких родичів або членів своєї сім’ї ( ст. 18 КПК).

6. Які обов’язки закон покладає на підозрюваного, обвинуваченого?

 Підозрюваний, обвинувачений мають лише три обов’язки:

• прибути за викликом до слідчого, слідчого судді, прокурора, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк – заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
• виконувати обов’язки, покладені на них рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
• підкорятися вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, якщо вони не суперечать закону ( ч. 7 ст. 42 КПК).

7. В яких випадках здійснюється повідомлення особи про підозру?

 Повідомлення особи про підозру здійснюється у випадках:

• затримання особи на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення;
• обрання до особи одного з передбачених у КПК запобіжних заходів;
• наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні злочину (ч. 1 ст. 276 КПК ).

8. Які права підозрюваному варто реалізувати першочергово?

 У першу чергу підозрюваному варто реалізувати такі права:

• дати пояснення з приводу підозри або відмовитися їх давати;
• мати свого захисника і побачення з ним до першого допиту в таких умовах, що забезпечують конфіденційність спілкування. Ці умови означають, що будь-хто інший не може підслуховувати або мати змогу почути розмову підозрюваного з адвокатом;
• у випадку затримання – на негайне повідомлення про це близьких родичів чи інших осіб, вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
• за необхідності – заявляти клопотання про вжиття заходів безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, майна, житла тощо.

9. Хто може бути захисником підозрюваного, обвинуваченого?

 Захисником підозрюваного, обвинуваченого може бути лише професійний адвокат (має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю). Отже, при зверненні за правовою допомогою до конкретного адвоката необхідно перевірити в нього наявність цього свідоцтва. Відомості про адвоката мають бути занесені до Єдиного реєстру адвокатів України.

 У цьому Реєстрі також міститься інформація про можливі зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю, що виключає право особи на участь в кримінальному провадженні в якості захисника (ст. 45 КПК).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якщо Ви стали учасником кримінального процесу: Мене незаконно притягнули до кримінальної відповідальності

 Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України (ч. 4 ст. 17 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р.).

10. З якого моменту може бути залучений захисник?

 Захисник може бути залучений у будь-який момент – підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами на проханням чи за згодою підозрюваного, обвинуваченого (ст. 48 КПК).

 Кожна особа може мати свого постійного («сімейного») адвоката навіть до участі в кримінальному провадженні в ролі потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого чи свідка. Проте залучати адвоката в якості свого захисника можна з початку конкретного кримінального провадження. Про початок кримінального провадження може свідчити, зокрема, затримання особи, повідомлення її про підозру тощо.

11. Які обов’язки має захисник?

 Захисник зобов’язаний:

• використовувати засоби захисту, передбачені законом, з метою забезпечення прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, що спростовують винність його підзахисного або здатні пом’якшити чи виключити кримінальну відповідальність щодо підозрюваного, обвинуваченого;
• прибувати до місця виконання процесуальних дій за участю підзахисного;
• не розголошувати без згоди підзахисного відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять таємницю.
• Захисник після його залучення не має права відмовитися від виконання своїх обов’язків за винятком випадків, коли:
• є обставини, що виключають його участь у кримінальному провадженні (наприклад, зупинено дію його свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю);
• захисник не згодний з підзахисним щодо обраного ним способу захисту (наприклад, обвинувачений вимагає від захисника застосування незаконних способів – підкуп судді, залякування свідка тощо);
• підозрюваний, обвинувачений умисно не виконує умови договору зі захисником (порушує умови договору щодо оплати послуг адвоката чи систематично недотримується законних порад захисника);
• у захисника (на його думку) відсутня належна кваліфікація для участі в цьому провадженні, що є особливо складним ( ст. 47 КПК).

12. Підозрюваний не має коштів для запрошення захисника. Як бути?

 У такому випадку підозрюваний може скористатися правом на надання безоплатної (за рахунок держави) правової допомоги ( ч. 3 ст. 20 КПК).

 Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, якщо підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно (ч. 1 ст. 49 КПК, п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 р.).

 Отже, підозрюваний повинен заявити клопотання про надання йому безоплатної правової допомоги у зв’язку з відсутністю у нього коштів.

 У разі, якщо відповідно до ст. 52 КПК участь захисника є обов’язковою, але підозрюваний не залучив його до провадження, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані залучити захисника у порядку надання безоплатної правової допомоги незалежно від подання чи неподання підозрюваним клопотання про це.

13. Що робити, якщо захисник працює неефективно?

 Вибір конкретного захисника є особистою справою кожного підозрюваного, обвинуваченого, засудженого. Якщо особа незадоволена роботою свого захисника, вона може відмовитися від його послуг.

Закон гарантує такі права:

• відмовитися від захисника або замінити його. У разі відмови від захисника особа може також взяти функції свого захисту на себе, за винятком випадків, коли участь захисника є обов’язковою. Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування (ч. 2 ст. 54 КПК);
• отримати допомогу від призначеного захисника у випадку відмови від захисника у справі, в якій його участь є обов’язковою ( п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 3 ст. 54 КПК);
• отримати від слідчого, прокурора, слідчого судді, суду допомогу у встановленні зв’язку для запрошення захисника. Підозрюваному, обвинуваченому потрібно бути дуже обережним, якщо слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд рекомендує залучити конкретного захисника, що по суті заборонено законом (ч. 1 ст. 48 КПК).

14. Які можуть бути наслідки нез’явлення за викликом слідчого, прокурора або судовим викликом?

 Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач не з’явився без поважних причин за викликом або не повідомив про причини свого неприбуття та наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:

• від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати – у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;
• від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати – у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

 Мінімальний розмір заробітної плати в 2013 р. встановлено:

• у місячному розмірі: з 1 січня – 1147 грн., з 1 грудня – 1218 грн.;
• у погодинному розмірі: з 1 січня – 6,88 грн., з 1 грудня – 7,3 грн. (ст. 8 Закону «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 6 грудня 2012 р.).

 Особа, на яку накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення, що подається відповідній особі, яка винесла цю ухвалу. У клопотанні обов’язково має бути обгрунтовано безпідставність накладення грошового стягнення. Тобто, має доводитися, що існували поважні причини неприбуття особи за викликом, невичерпний перелік яких міститься у ст. 138 КПК (перебування в закладі охорони здоров’я, тримання під вартою, несвоєчасне отримання повістки про виклик, смерть близького родича тощо).

 У випадку нез’явлення за викликом до підозрюваного, обвинуваченого, свідка також може бути застосовано привід ( ч. 2 ст. 139 КПК).

15. Що таке привід і як він здійснюється?

 Привід полягає у примусовому доставленні особи, до якої він застосовується, до місця її виклику в указаний в ухвалі час. Привід може застосовуватися до підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, цивільного відповідача, який не з’явився без поважних причин за викликом або не повідомив про причини свого неприбуття та наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик ( ч. 2 ст. 139 КПК).

 Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого або прокурора, під час судового провадження – судом за власною ініціативою або за клопотанням потерпілого, сторони кримінального провадження. Реквізити клопотання про здійснення приводу зазначені у ст. 141 КПК.

 Безпосередньо привід здійснюється відповідними підрозділами міліції, служби безпеки, податкової міліції або органів державного бюро розслідувань.

 Особа, якій оголошено ухвалу про здійснення щодо неї примусу, зобов’язана підкоритися законній вимозі слідувати в супроводі працівника правоохоронного органу до місця виклику, інакше їй загрожує застосування заходів фізичного впливу. Перед застосуванням цих заходів виконавець приводу повинен попередити особу про можливість їх застосування. Заходи фізичного впливу не можуть завдавати шкоди здоров’ю особи та повинні зводитися до мінімального впливу на неї, необхідного для виконання ухвали про здійснення приводу (ст. 143 КПК).

16. В яких спеціальних правах може бути обмежено підозрюваного, обвинуваченого?

 Підозрюваного, обвинуваченого може бути тимчасово обмежено в спеціальних правах шляхом вилучення документів, які їх посвідчують.

Це може бути право:

• на керування транспортним засобом або судном;
• полювання;
• на здійснення підприємницької діяльності.

 Ці документи може тимчасово вилучити слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа у законно затриманої ними особи (з дотриманням вимог ст. 208 КПК) у разі наявності підстав вважати, що це необхідно для:

• припинення чи запобігання злочину;
• припинення чи запобігання перешкоджанню кримінальному провадженню з боку підозрюваного;
• забезпечення відшкодування завданої злочином шкоди.

 Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом може бути здійснено також на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування на строк не більше двох місяців (ст. 148 КПК).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якщо Ви стали учасником кримінального процесу: Я не довіряю роботі слідчого, прокурора або судді

17. Чи може бути відсторонено підозрюваного від посади?

 Так, відсторонення підозрюваного, обвинуваченого від посади здійснюється у випадку, коли посадова особа:

• підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину;
• є службовою особою правоохоронного органу – незалежно від тяжкості злочину, у вчиненні якого вона підозрюється ( ст. 154 КПК).

 Тяжкість вчиненого злочину визначається залежно від виду та міри можливого покарання, з використанням класифікації, що міститься у ст. 12 КК.

 Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.

 Відсторонення обвинуваченого від посади має тимчасовий характер і його не слід плутати зі звільненням з роботи.

18. Що таке тимчасовий доступ до речей і документів?

 Тимчасовий доступ до речей і документів – це надання стороні кримінального провадження (як, скажімо, слідчому, так і обвинуваченому), особою, у якої знаходяться такі речі та документи, можливості ознайомитися з ними, зробити копії та вилучити їх (за наявності рішення слідчого судді чи суду).

 Сторони кримінального провадження можуть звернутися до слідчого судді (під час досудового провадження) та суду (під час судового провадження) із клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, в якому потрібно, зокрема, обгрунтувати значення цих предметів для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 160 КПК).

 Забороненим є доступ до листування або іншої форми спілкування захисника з клієнтом, а також об’єктів, що були додані до такого спілкування (наприклад, фотографій, електронних текстових документів) (ст. 161 КПК).

19. Яке майно може бути тимчасово вилучено в підозрюваного, обвинуваченого?

 Тимчасово може бути вилучено майно – речі, документи, гроші тощо, які були:

• підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби, знаряддя вчинення злочину та/або залишили на собі його сліди (наприклад, ніж, закривавлений одяг);
• надані особі з метою схилити її до вчинення злочину або слугували фінансуванням злочину чи винагородою за його вчинення («аванс» за вбивство на замовлення, грошова сума, надана в якості хабара з метою схилити особу до службового зловживання тощо);
• є предметом злочину, пов’язаного з їх незаконним обігом (вогнепальна зброя, наркотичні засоби тощо);
• набуті в результаті вчинення злочину, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення ( ст. 167 КПК).

20. Які є види запобіжних заходів?

 Запобіжними заходами є:

• особисте зобов’язання;
• особиста порука;
• застава;
• домашній арешт;
• тримання під вартою (ч. 1 ст. 176 КПК).

 Також тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, проте цей захід істотно відрізняється від інших порядком застосування (див. «Мене затримано»).

 Особисте зобов’язання (ст. 179 КПК) полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати певні обов’язки, визначені у ч. 5 ст. 194 КПК (носити електронний засіб контролю, прибувати за кожною вимогою до суду або іншого визначеного органу влади, не відвідувати певні місця, докласти зусиль до пошуку роботи або навчання, пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності тощо).

 Особиста порука – це надання особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим їхніх обов’язків, визначених у ч. 5 ст. 194 КПК, і зобов’язані доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ст. 180 КПК).

 Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби ( ст. 181 КПК).

21. Чи завжди тримання під вартою є наслідком повідомлення про підозру та затримання?

 Ні. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і може бути застосоване виключно щодо:

• особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді штрафу у розмірі понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо обвинувачений не виконав покладені на нього обов’язки при застосуванні раніше обраного щодо нього запобіжного заходу або не вніс заставу;
• судимої раніше особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який у КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років, якщо перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
• те саме – щодо раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким у КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років;
• раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який у КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років;
• раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який у КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки;
• особи, яку розшукують органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким може бути вирішене питання про видачу (екстрадицію) такій державі (ч. 2 ст. 183 КПК).

 У перших трьох названих випадках одночасно й обов’язково має враховуватися наявність спроб підозрюваного, обвинуваченого переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого тощо ( ст. 177 КПК).

 В усіх випадках прокурор повинен довести, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

 Рішення про застосування тримання під вартою як запобіжного заходу під час судового провадження приймається судом шляхом постановлення ухвали.

22. Які строки тримання під вартою?

 Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів ( ч. 1 ст. 197 КПК). Тобто, після закінчення 60 днів з дня постановлення ухвали про тримання під вартою особу має бути звільнено з-під варти або постановлено ухвалу про продовження строку тримання під вартою. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття особи під варту, а якщо моменту взяття під варту передувало затримання – то з моменту затримання.

 Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не може перевищувати:

• 6 місяців – у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;
• 12 місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів ( ст. 197 КПК).

23. В якому порядку надаються побачення особам, яких тримають під вартою, з родичами та іншими особами?

 Побачення особам, яких тримають під вартою, з родичами та іншими особами, надається в порядку, визначеному у ст. 12 Закону «Про попереднє ув’язнення» від 30 червня 1993 р. та  Розділі 6 "Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України"  , затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 березня 2013 р. №460/5.

 Побачення з родичами або іншими особами може надавати особам, взятим під варту, адміністрація місця попереднього ув’язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше 3 разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від 1 до 4 годин. Дозвіл слідчого або суду, затверджений гербовою печаткою, є дійсним лише на одне побачення. На підставі цього дозволу, а також письмової заяви особи, яка прибула на побачення, начальник слідчого ізолятора або його заступник надає письмовий дозвіл і розпорядження черговому на його проведення.

 Громадянам, які прибули на побачення без документів, що засвідчують їх особу, а також особам, не вказаним у дозволі, побачення не надається.

 Надане взятій під варту особі побачення проводиться під контролем адміністрації місця попереднього ув’язнення.

 Особа, взята під варту, має право на побачення з захисником наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, у вільний від виконання слідчих дій час. Адміністрація установи повинна забезпечити умови для проведення побачень, у т.ч. умови конфіденційності розмови.

 Особам, які прибули на побачення, та ув’язненим не дозволяється передавати будь-які документи, предмети й речі та, за винятком глухонімих, – перемовлятися жестами або умовними знаками.

 Для проведення побачення використовується спеціальна кімната, яка обладнується переговорним пристроєм.

 Побачення для ув’язнених жінок, неповнолітніх надаються в окремих кімнатах (без телефонних кабін, перегородок).

 У кімнату, де розташовані кабіни для проведення побачень, можуть бути виведені одночасно декілька взятих під варту осіб при додержанні вимог ізоляції. Побачення для осіб, узятих під варту за вчинення особливо небезпечних злочинів, проводяться в індивідуальному порядку окремо від усіх інших осіб, які перебувають під вартою.

 Перед побаченням і після його закінчення особи обшукуються.

 У разі тимчасової заборони побачень (карантинні заходи, ускладнення оперативної обстановки тощо) в приймальні для відвідувачів вивішується відповідне оголошення.

24. Як може бути змінено запобіжний захід у виді тримання під вартою на інший?

 Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути змінено на інший слідчим суддею, судом, зокрема за клопотанням підозрюваного чи обвинуваченого.

 У цьому клопотанні потрібно обґрунтувати безпідставність тримання особи під вартою, використовуючи норму ч. 1 ст. 183 КПК, де зазначається, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, навести переконливі аргументи на користь того, що підозрюваний чи обвинувачений не збирається порушувати покладені на нього обов’язки, а настання ризиків, перерахованих у ч. 1 ст. 177 КПК, є малоймовірним.

 До клопотання мають бути додані:

• копії документів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує необхідність зміни запобіжного заходу;
• перелік свідків, яких підозрюваний чи обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
• підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

 Слідчий суддя, суд зобов’язаний розглянути клопотання про зміну запобіжного заходу протягом 3 днів з дня його одержання. Клопотання може бути залишене без розгляду, якщо не минуло 30 днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом (ст. 201 КПК).

25. Що являє собою застава?

 Застава полягає у внесенні підозрюваним, обвинуваченим коштів на спеціальний рахунок в якості гарантії виконання покладених на нього обов’язків під умовою звернення внесених грошей у дохід держави в разі їх невиконання (ст. 182 КПК).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якщо Ви стали учасником кримінального процесу: Я – свідок

 Застава може застосовуватись і до особи, стосовно якої здійснюється запобіжний захід у виді тримання під вартою. Це означає звільнення цієї особи судом під заставу у разі внесення нею відповідних коштів. Таке звільнення може не відбутися, з урахуванням судом підстав та обставин, визначених устаттях 177 і 178 КПК, лише у випадках, зазначених у ч. 4 ст. 183 КПК, а саме щодо:

• злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
• злочину, який спричинив загибель людини;
• особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

 Розмір застави визначається слідчим суддею, судом із урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК.

 Розмір застави встановлено у ч. 5 ст. 182 КПК і залежить від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється або обвинувачується особа:

• щодо злочину невеликої або середньої тяжкості – від 1 до 20 розмірів мінімальної заробітної плати;
• щодо тяжкого злочину – від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати;
• щодо особливо тяжкого злочину – від 80 до 300 розмірів мінімальної заробітної плати. Щодо розміру мінімальної заробітної плати – див. питання «Які можуть бути наслідки нез’явлення за викликом слідчого, прокурора або судовим викликом?».

 Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, повинен не пізніше 5 днів з дня обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави внести кошти на спеціальний рахунок та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

 Якщо винесено ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то підозрюваний, обвинувачений має право у будь-який момент внести заставу у розмірі, зазначеному в цій ухвалі.

26. Які обов’язки має підозрюваний, обвинувачений у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою?

 Обов’язки підозрюваного, обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, залежать від виду останнього. Наприклад, при домашньому арешті особа зобов’язана не залишати житло у певний період доби або цілодобово ( ч. 1 ст. 181 КПК); при заставі підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, зобов’язаний не пізніше 5 днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем (ч. 6 ст. 182 КПК).

 Незалежно від виду запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:

• прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк – заздалегідь повідомити про це (ч. 7 ст. 42, ч. 5 ст. 194 КПК);
• виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (наприклад, обов’язок сплатити грошове стягнення відповідно до ч. 2 ст. 179 КПК);
• підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді ( ч. 7 ст. 42 КПК);
• виконувати один або кілька обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 179 КПК, необхідність покладення яких має бути доведена прокурором (йдеться про обов’язки: без відповідного дозволу не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває; утримуватися від спілкування з певними особами; не відвідувати певні місця; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; носити електронний засіб контролю тощо).

27. Які обов’язки несе слідчий суддя щодо захисту прав людини, яку тримають під вартою?

 Слідчий суддя може зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав особи, яка тримається під вартою ( ч. 1 ст. 206 КПК).

 Відповідно до частин 2 – 7, 9 ст. 206 КПК слідчий суддя зобов’язаний:

• якщо він отримує з будь-яких джерел відомості про те, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності відповідного судового рішення або не звільнена з-під варти після внесення застави, – зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи;
• звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи;

• звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; неперевищення граничного строку тримання під вартою; відсутність зволікання у доставленні особи до суду;

• якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в органі державної влади, державній установі, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб, – зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву, а також: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством; В такому самому порядку слідчий повинен діяти і в разі, якщо, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри про порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі – незалежно від наявності заяви особи;

• вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на час, необхідний для забезпечення захисником, якщо особа бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.

28. Що треба знати підозрюваному, обвинуваченому про допит?

 Допит не може продовжуватися без перерви понад 2 години, а в цілому – понад 8 годин на день ( ч. 2 ст. 224 КПК).

 Підозрюваний, обвинувачений може вимагати роз’яснення належних йому прав, а також порядку проведення допиту ( п. 2 ч. 3 ст. 42, ч. 3 ст. 224 КПК).

 Підозрюваний, обвинувачений має право не говорити нічого з приводу підозри проти нього або обвинувачення та право у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання (п. 4 ч. 3 ст. 42 КПК).

 У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви (ч. 4 ст. 224 КПК).

 До першого допиту підозрюваний, обвинувачений має право на побачення із захисником з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування. Підозрюваний, обвинувачений має право на побачення із захисником до першого допиту і на участь захисника у проведенні першого і наступних допитів ( п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК).

 Під час допиту можуть застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис ( ч. 5 ст. 224 КПК).

 Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті (ч. 6 ст. 224 КПК).

 За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання (ч. 7 ст. 224 КПК).

 Особа має право не відповідати, зокрема, на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення (ч. 8 ст. 224 КПК).

 Слідчий, прокурор можуть проводити одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. Викликані особи по черзі дають показання про ті обставини кримінального провадження, для з’ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставленні запитання. Особи, які беруть учать у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту (ч. 9 ст. 224 КПК).

29. Які основні правила проведення пред’явлення особи для впізнання?

 Відповідно до ст. 228 КПК перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу.

 Особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред’явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються.

 Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

 З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред’являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає (скажімо, через скло, прозоре лише з боку останньої). Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред’являлася для впізнання.

 За необхідності впізнання може здійснюватися за фотознімками, матеріалами відеозапису, але це виключає у подальшому можливість пред’явлення особи для впізнання.

 Також може мати місце пред’явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред’явлені для впізнання.

 30. Чи має бути повідомлено підозрюваного, обвинуваченого про обмеження його конституційних прав під час проведення негласних слідчих дій?

 Так, підозрюваного, обвинуваченого має бути обов’язково і письмово повідомлено про обмеження його конституційних прав під час проведення негласних слідчих дій. Проте таке повідомлення здійснюється вже після застосування негласних слідчих дій – протягом 12 місяців з дня припинення їх проведення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

 Конкретний час повідомлення залежить від наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, життя або здоров’я осіб, причетних до проведення негласних слідчих дій, і вирішується прокурором (ст. 253 КПК).