...

















Гребінка у Facebook




Блоги Grebenka.com » Блог "Літературний клуб"

Муза нашого гребінківського двору


Муза нашого гребінківського двору [139]Блог "Літературне слово Полтавщини" [62]
Літературний блог Полтавщини: вірші, твори, вірші про кохання, проза, поезія та інша творчість
Блог Маргарити Карабут [53]




  Хрещеники

Наша землячка Любов Петрівна Пономаренко отримала Почесну відзнаку Святої Праведної Анни III ступеня

На початку грудня у Спілці письменників України у Києві наша землячка Любов Петрівна ПОНОМАРЕНКО отримала Почесну відзнаку Святої Праведної Анни III ступеня за вагомий внесок у справу відродження духовності та патріотичного виховання молоді незалежної України з благословення Святійшого патріарха Київського і всієї Русі -України Філарета. Вітаємо Л. П. Пономаренко з нагородою і зичимо нових творчих успіхів.

За ніч насипало кучугури нарівні з сараєм . Дістаю лижі , одягаю кріплення поверх битих валянків. Бабуся виходить на ганок і б'є руками об поли - і куди це ти зібралася?У тебе ж горло заклало, треба на печі сидіть, із-за комина носа не витикати. Я підлещуюся до бабусі, обіцяю буряків натерти і картоплі назавтра начистить. Щоб тільки разі з гори з'їхати, лише один. І ось уже стою на кучугурі біля самого даху. Перед очима білий світ снігу, що сховав і річку, і берег, і очерети до самих пліч. Лише риска чорних грабів та зелених сосен підкреслюють золотистий обрій.

Мені дванадцять років, я ходжу в шостий клас. Все, що мене оточує, досі здавалося надійним, вічним і незворушним. Тато, мама, бабуся, сестра. Покуть з сокирками над іконами. Стіл з двома лавами. Чорна хлібина, прикрита полотниною. Килимок біля полу з вишитими голубами.

І от учора тато прийшов з роботи затемно. Сидів за столом , не вечеряв, а дивився, як за вікном гілля розколихувало ніч.

Тато працює в школі вчителем фізкультури й лаборантом, його нещодавно наш родич узяв, як директором став. Робота не в радість, він би й зараз повернувся на трактора, так уже місця немає. Коли тато отак сидить і мовчить, я боюся. Спочатку він підніме голову, а потім щось глухо скаже, наче обухом об стіну вдарить.

А де вона? - несподівано спитав батько. Бабуся сумно схитнула плёчима.

Мати де? - зло кинув батько, я аж скинулася на припічку.

Він сидів у піджаку й сорочці, як на роботі був, волосся розтріпалося, губи злісно стиснулися, щоки горіли . З годинника на стіні вилетіла зозулька й нагадала, що вже шість вечора. І тут прочинилися двері, зайшла мати здійницею.

Де ти вешталася? - ревнув батько.

Лиску доїла. Чого ти?

Сядь, побалакати треба.

Мати поставила відро й присіла на лавку. Її рання сивина сяяла в кучерях,мов роса. Батько мовчав, дивлячись на чоботи так, мов би ніколи їх ще не бачив. За вікном розходжувався вітер, гілка черемхи попискувала на шибці.

Я вже не раз казав про ікони... -розпочав він чужим глухим голосом.

І тут я чомусь згадала, як ми влітку косили сіно. Батько розмахувався широко, трава лягала рівна й духмяна. Тато брав жмут у руки й витирав лезо коси, оглядався і всміхався до мене. Згадала, як він назбирав букет суниць, загорнув їхусорочкуінісдодому. Яквінпідняв зужа, і вуж крутився в нього над головою. Як пив воду зі струмка, обливаючи бронзові плечі.

Ні, ні, ні!- закричала суха, мов листок, забуся. - Не можна! На землі стільки горя, а цастя лише по краплині. Ікон не чіпайте, біда прийде!

Я не з вами говорю, - глухо бухкає батько. - Ти, жінко, знаєш, де я тепер роблю? Нам не можна, щоб висіли ікони.

Так у всіх же...

МовчатьІЩоб ікон не було.

За плінтусом взялася шкарбутіти миша, але тут же стихла. В димарі гудів вітер, у вікно летіли пучки снігу. Здавалося, на всій землі хурделиця, несподіваний батьків гнів і тихе материне схлипування. Знадвору забігла менша сестра і почала торохкотіти про віхолу, про санчата, про мокрі валянки. У неї гаряче обличчя і товстий голос, яку тата. Катя відчула напругу, підійшла до батька, і той розкутав їй в'язану сіру хустку. Потім залізла до нього на коліна ( така вже підлиза!), і вони почали вечеряти.

Бабуся полізла знімати ікони, одна з них цовго не відкручувалася, а потім угГала з рук, скло розбилося. Бабуся з острахом перехрестилася.

Це було вчора. А сьогодні стою на лижах нарівні з дахом. Все навколо осяйне , чисте і тихе. Береться мороз. Раз! І лижі несуть мене з гірки через город трохи не до самої річки. Сніг ще молодий , не влігся. Повертаюся і бачу на гірці ВарчиногоВітька. Шапка на ньому відстовбурчилася, наче ворог, штани одягнені по-хитрому, задом наперед , щоб дірок не видно.

Ти вечерю сьогодні понесеш?- гукає здалеку. - Чи тебе хрещена не просила?

Просила, ще й як.

Там усі будуть, і Колько, й Василь, і Льонько. А твоя Катька йде?

Без неї не одсвятиться! - кажу з посадою. - А ти без Катьки й дихнуть не можеш. Що - любов?

Вітько мовчить, вражений моєю здогадкою. А потім, спохопившись, горланить:

Треба вона мені, репка проклята. Знаєш, що я про неї думаю? Вона жирна, жирна, ото і все!

Я розвертаю лижі і їду додому. Ще треба бабусі допомогти,потім вузлик на вечерю зібрати. Насправді Катерина не товста, тіпьки обличчя смагляве і кругле з тонкими дугами брів. Усі кажуть" чистий таточко". Коли батько за щось розгнівається, мати посилає до нього Катерину.

Та підійде, притулиться ," як рідненька". Дивись, він і пом'якшає.

Сестрі прощають і гуси в городі, і гнучку, і купання на Морці без дозволу. Коли ми граємо в штандера за двором, Катеринин басовитий голостільки й чути: "Сюди, сюди, на мене гили!" А то ще Вітько Варчин інколи скаже:" Катько, ану заспівай". Моя сестра поправить хустку, стане на горбок, задере високо голову і як затягне: " Степом , степом", від її низького голосу під шкірою мов щось аж полізе.

Стемніло, пора бігти до хрещеної. Своїхдітей у неї немає, але вона любить усіх нас тихо і сильно. Заходиш до теплої хати, одразу зирк на ялинку, чи гостинців там багато. Ялинка повна цукерок, яблучок-сивашків, коржиків.

Здрастуйте в хату!Христос народився, зі святом будьте здорові! Візьміть, мамо, вечерю.

Раз на рік, у святвечір ми всі називаємо хрещену мамою. Від того обличчя в неї цвіте, як і хустина. Вона шаріється, розгортає наші вузлики з пирогами, кутею, коржами. А дядько Антон розсуває стола і припрошує сідати. Пахне печеною картоплею, грибами, в'юнами, узваром. П'ємо наливку і ситро, щоки в нас палають.

Після вечері залазимо на піч, ділимо гостинці й страхіття розповідаємо. Як на Явтух.овій долині хлопці ятерями людинку впіймали. Дядько з веретено завбільшки сидів у сітці і равлика з мушлі виїдав. Його повезли на хутір і вкинули в погреб, думали селу показати. Одкривають ляду вдосвіта, а там немає нікого, тільки нора в стіні вирита. Кажуть, до самої води дорився і знову під ряскою живе. Катерина з ляку голосно схлипує, і хрещена бере її на руки.

Ми затихаємо. Вітер гуде в димарі несамовитий, десь виє неприкаяний пес .Нас розморює тепло і кидає в сон. У хаті затишно й тепло від грубки і від любові хрещеної.

Перед сном вона дає всім по шматочку хліба і просить покласти в сінях на решето. Ми розміщуємо шматочки так, щоб не забути, де чий. І падаємо спати на полу, на печі, на лежанці. Вранці треба подивитися, чи так лежить хліб,як його поклали, чи не скотився, не дай, Боже, додолу, чи не розкришився. Якхлібець пролежав, так і рік пройде.

Уранці ми зіскакуємо на долівку й біжимо босі кожен до свого шматочка , подивитися, як він переночував . Катя свого шматочка не знаходить. Хрещена його теж не знайшла, похапцем перехрестила дівчину, притисла її голову до грудей.

Ми всі позаздрили Катерині в ту мить.

...Того року на Трійцю моя сестра втекла купатися біля верби. Більше її ніхто не бачив. Коли тіло сплийло на поверхню, на тонких дугах брів лежали чорні незворушні п'явки.

Читайте також:


 

Категорія: Муза нашого гребінківського двору | Переглядів: 316 | Author: Любов Пономаренко | Коментарів: 0


Адміністрація Grebenka.com може не розділяти позицію авторів розділу "Погляди" та не несе відповідальність за матеріали авторів розділу "Блоги”











ВИСЛОВИ СВОЮ ДУМКУ!

Всього коментарів: 0
Имя *:
Email:
Усі смайли
Код *:







НОВІ ПУБЛІКАЦІЇ У БЛОГАХ


/_sf/12/52873225.jpg
Julia
Ми не вмерли - співаємо й далі живемо
...поруч з кров'ю виблискує лезом любов

/_sf/12/71323009.jpg
Юлія
Ватикан для туриста. Отдых в Ватикане. Что посмотреть?
Ватикан. Климат и погода в Ватикане. Нужна ли виза в Ватикан?

/_sf/12/69352312.jpg
Роман Скаржинський
Про чаклунство та інші корисні речі
Роман Скаржинський: Про чаклунство та інші корисні речі. Вікторія (Частина 2)

/_sf/12/17150220.jpg
Роман Скаржинський
Про чаклунство та інші корисні речі
Роман Скаржинський: Про чаклунство та інші корисні речі. Служник (Частина 1)




ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ




 
НОВЕ НА ФОРУМІ


Назва: Утренний кофе в постель для ...
Форум: Дівчачі балачки
Надежда
Назва: Дівчатка, порадьте з подарун...
Форум: Наші діти
Tanjusja_ja
Назва: Порадьте хорошу перукарню в ...
Форум: Перукарні Гребінки
Гість
Назва: Чи потрібно проводити «антис...
Форум: ОПИТУВАННЯ: Благоустрій Гребінки
Admin

НОВІ КОМЕНТАРІ


Правоохоронцями Гребінківщини не виявлено фактів щодо надання послуг у сфері грального бізнесу no
Не виявлено ??? В Гребінці розташовані 5 залів так звані інтернет...

Узнайте как токсины вывести из организма no
В наши дни все больше людей уделяют внимание своему здоровью и ст...

Как продлить половой акт? no
Приведу несколько способов которые помогли мне, возможно и Вашему...








  

   admin@grebenka.com

  +38 (099) 361-83-66
  +38 (097) 168-46-12


   » Добавить в закладки 
   » Обратная связь
   » Информация о портале
   » PDA версия сайта

     RSS-экспорт новостей:
   Новости | Фоторепортажи
   Публикации | Объявления
   Форум



   » Знаєте про новину чи подію в місті? Повідомте і ми напишемо про це на сайті.
   Додати новину

   » Потік онлайн-опитувань
   » Книга відгуків і пропозицій
   » Тести онлайн

  Відправити СМС безкоштовно Відправка SMS безкоштовно