/_bl/65/13137604.jpg

Представлена продукція з дорогоцінних металів є справжнім витвором мистецтва











 
Вторые блюда


/_pu/48/82893046.jpg
Жаркое с мясом в горшочке














Гребінка у Facebook




Блоги Grebenka.com » Блог "Літературний клуб"

Муза нашого гребінківського двору


Муза нашого гребінківського двору [148]Блог "Літературне слово Полтавщини" [62]
Літературний блог Полтавщини: вірші, твори, вірші про кохання, проза, поезія та інша творчість
Блог Маргарити Карабут [53]




  Вечір у кав'ярні на вулиці з бруківки

Ольга Бондар - обличчя прози у нашому клубі


Знайомтеся: ОЛЬГА БОНДАР, прозаїк, життєве кредо: "Творчість з присмаком божевілля".

 

 

Вечір. Кав’ярня на вулиці з бруківки. Відвідувачів замало. За столиком біля вікна сидить вишукана пані. Волосся її русявого кольору зібране у довгу косу. Очі, як волошки, блакитні. На ній лише маленька червона сукенка і туфлі на високих підборах. Витончені музикальні пальці, мов павутиною, обплітають філіжанку кави. Яка ж неймовірна її врода! Хто вона?

Ім’я її – Мова. Тендітна дівчина має стальний, мов криця, характер. Її неодноразово намагалися зламати, але вона – незламна. Хотіли було знищити, поливали брудом та багном, але вона є сильною. І зараз тут, у просторі величезного залу кав’ярні, вона найдивовижніша серед собі подібних. Сидить у калиновому намисті та ніжно обплітає пальцями філіжанку кави. У повітрі кружляє легкий запах ванілі та орхідей. За вікном крапає ледь помітний дощ і на вузьких алейках дедалі більше з’являється парасольок.

Кав’ярня наповнюється відвідувачами, які те й роблять, що в кожному кутку зала шепочуть про загадкову панянку за столиком поблизу вікна. Десятки зацікавлених поглядів змальовують лише її риси обличчя. Мов пензлем. По контуру.

«Звідки вона?» - звернувся відвідувач до офіціанта. «Панянка, месьє, родом з України і кличуть її Мова»…

Читайте також:


 

Категорія: Муза нашого гребінківського двору | Переглядів: 1217 | Author: Ольга Бондар | Коментарів: 19


Адміністрація Grebenka.com може не розділяти позицію авторів розділу "Погляди" та не несе відповідальність за матеріали авторів розділу "Блоги”









ВИСЛОВИ СВОЮ ДУМКУ!

Всього коментарів: 19

0
19 nikolau55   (14.12.2015)
Для порівняння:
          «Ніч у кав’ярні самотніх душ». Любов Пономаренко
     Заходитев маленьку кімнату з дешевим розписом і глиняними тарелями. Можете сісти за
крайній столик біля вікна, де в'ється аспарагус, замовити газети чи сік лісових
ягід. Господар, він же бармен кав’ярні на окраїні міста, пропонує вам
завиванець, каву з коріандром або кмином. Доки немає товариства, отруєного
політикою, чути лишень, як гречно цокає годинник.  Власник кав’ярніовдовів несподівано, того дня він спустошив склянку горілки, стояв на колінах
біля небіжчиці, голосив і сякався, раз по раз цілуючи її кам’яну руку. У нього
не було нікого, крім відвідувачів, і коли довго ніхто не приходив, він стояв
посеред зали безпорадний, мов тека. З кожним роком господар ставав усе
сутуліший і мовчазніший, окуляри на переніссі все нижче сповзали. Надвечір докав’ярні заходили хлопці з бензозаправки, шелестіли банкнотами, реготали,
доливали в каву коньяк. Запах вітру і бензину полонив кімнату, вони пили пиво з
горлечка, плювалися від податкового законодавства і гучно злословили. Заходили
сторожиха, проїжджі і перехожі. Часом стільців не вистачало, і тоді господар
приносив їх згори, метушився, і виделки в його руках зблискували, мов шаблі.
Одного осіннього вечора, коли свистав вітер і порощав сніг, а в комині палахкотіли соснові поліна, раптом відчинилися двері й на порозі кав’ярні стала циганка з песиком
на повідку. Кров’янисту хустку заливала патока чорного волосся, сміялися штучні
квіти, вплетені згори до низу, рясний барвистий одяг відбирав очі.
Циганка була невельми молода, смоктала велику люльку, осміхалася золотими зубами й артистично відкидала волосся. Дивлячись, як вона поправляє зачіску, господар оторопів.
Нещасне серце під вицвілим фартухом закалатало, і коли він нахилився, аби взяти
замовлення, ледь стримався, аби не погладити струмки її кіс. Вона замовила яєчню з домашньою ковбасою, годувала щеня, сміялася і цілувала його в чорний писок.     Спочатку зала замовкла, і гості дивилися на циганку, мов на якесь диво, надто вже вона була яскрава і нетутешня. А потім призвичаїлися, пили, палили й гелготали. Опівночівсі стали розходитись, у комині дотлівало вугілля. Циганка вийняла з-за пазухи півсотню, але осміхнулась і запитала, чи не поворожити доброму панові. Господар знітився, йому ніколи ніхто не ворожив. Щеня з її безмежного одягу витягло карти. Циганка якусь мить подумала, взяла руку бармена пекучими пальцями і накрила колоду. В нього всередині застогнало, він відчув, як вона пахне листям і полем. Коли ж витягнув три карти, вона на мить завмерла і подивилася на нього.
Враз заметушилася, почала збиратись. Господар відчув,як серце його калатає, наче стривожений дзвін. Побачив зблизька шовкові квіточки у її волоссі. Чого вона мовчить?
— Тисамотній, як світ, — сказала раптом, — але жити тобі залишилося до світанку.
Власник кав’ярнізблід, заходився шукати по всіх кишенях окуляри, які впали на стіл і лежали біля руки.
— Нежурись, рано чи пізно це з усіма колись трапляється.
Вона взяла наруки щеня і тихо вийшла. Наче ніколи й не було.  Бармен зроду недумав про свою смерть, тепер його вхопила пропасниця, він бігав по кімнаті, розкидаючи столи й стільці. Відкрив касу і враз метнув гроші по залу, кинувся на другий поверх. Сходи вищали й підстрибували, мов навіжені, він упав і боляче вдарився головою об стіну
Ледвепіднявшись, почвалав до своєї кімнати. Навіщось роздягнувся і в кальсонах упав
на ліжко. Фартух лежав на підлозі поруч, немов його син. Господар заливсясльозами і плакав голосно, як давно за дружиною. А потім затих і впав чи то в сон, а чи в марення.
Прокинувся відтого, що знизу добивалися в двері. За вікнами вже сіріло. Вийшов на сходи і хрипко гукнув: «Хто там?» За дверима мовчало. Спустився дозали, кватирка була відчинена, всюди на підлозі ворушилися гроші. Рвучко стукнув замком. Перед порогом сиділо щеня і жалібно скавуліло.
Трохи далі, посеред траси, лежало барвисте тіло, оповите кров’янистою хустиною. Волосся з дрібними квіточками розтеклося по асфальту. «Ну от», — злякано зітхнув він і буцнув ногою щеня. Гримнув замком, опустився на стілець. Над ним голосно цокав годинник


0
18 Володимир   (13.12.2015)
Гарно. Для такого віку писати таку душевну прозу, видно зачатки таланту. Молодець, продовжуй у тому ж дусі.


0
17 Голос   (13.12.2015)
А мне понравилось!


0
16 Cat   (13.12.2015)
Юлія , Настя, дівчатка, будьте терпиміші. Автор робить перші кроки і в неї ще все життя попереду, щоб вчитися. Але, зважаючи, що ви прийшли і прочитали, роблю висновки, що Автор Ольга Бондар вам цікава.


0
15 Юлія   (13.12.2015)
Не дуже грамотна, зате дуже нахальна дівчинка, хвора на зоряну хворобу. Немає підстав хапати зірки з неба, тобі, О льго, ще вчитися і вчитися.


0
14 Настя   (13.12.2015)
Олю, негарно агресивно відповідати на критику, яка має місце.


1
13 ELPy   (13.12.2015)
Просили конструктивної критики? Іх єсьть у нас, як кажуть у дорогій моєму серцю Одесі.

Все досить нічого. Але є одне маленьке "але": якщо писати про Мову, то робити це треба літературною мовою. Зокрема, слово "зал" в українській - жіночого роду ("зала"), а слова "стальний" не існує - є слово "сталевий".
Є ще такі моменти в творі, а також бачу порушення правил пунктуації.
Не придираюсь, видаю конструктивну критику, за яку тут була мова.

В цілому - авторка має цікаве бачення, але над художнім аспектом подання цього бачення ще треба попрацювати.


1
12 Думка   (13.12.2015)
Cat, Ольго, Ну ось наприклад ( вмикаємо уяву) : цитую: "Кав’ярня наповнюється відвідувачами, які те й роблять, що в кожному кутку зала шепочуть .." - схоже на сходку пліткарів, а не на відвідувачів пристойного закладу, де засідає така козирна пані . А "музикальні" пальці? Русизм, як не крутіть, шановний Кіт, повторювання: "обплітають філіжанку кави" (двічі у такому короткому тексті). Трієчка - це багато навіть )


-1
11 _jcsAURO1x_Qd   (13.12.2015)
Всім тим, кому "не цікаво", "вкладено", "молоко не обсохло"...а повторіть!, а потім звинувачуйте та критикуйте....початку таланту є, головне аби дівчина розвивала його. Бажаю успіхів=)


1
9 Думка   (13.12.2015)
Рівень посереднього шкільного твору. На трієчку, не більше, слабенько.


0
10 Cat   (13.12.2015)
Думка , якщо Ви прийшли з оцінкою, додайте конструктивної критики, обгрунтуйте її. Дівчина починає творити, добрі поради добрих людей їй допоможуть підточити майстерність.


1
8 Gylcije   (13.12.2015)
Не понравилось, ни о чём, а пиара в чате - больше чем воздуха. Детская чепуха с непониманием о чём человек пишет. Фигня, кароч


1
7 люблюЛьвів   (13.12.2015)
Запахло Львовом. Несподівані образи; звідки , авторе, такі незвичайні образи? Що вплинуло на Вас, коли Ви писали? Вийшло смачно, як запашна кава. Всебічно дякую


0
6 Cat   (13.12.2015)
Петро, раджу почитати назву блогу. Там написано: "Муза нашого Гребінківського двору", себто, для особливо нетямущих, пояснюю: тут твори жителів Гребінки і району. Можливо, декому із них небагато років і вони ще не встигли заробити статус всеукраїнського майстра літературного спорту. Та це - попереду. Бо пишуть гарно, талановито. Дівчина пише прозу - вона прозаїк. Писатиме вірші - буде поетом. Вона в такому віці, коли може приміряти на себе різні образи, щоб вибрати, який їй більше до душі і в якому шукати себе надалі. Дякую, що зайшли. Ставтеся з повагою до авторів.


1
5 Петро   (13.12.2015)
Скільки їй років???? І вже ПРОЗАЇК???? Молоко на губах не обсохло! прозаїк.. дурня якась!


1
4 olya bondar   (12.12.2015)
Пані Любов, якщо ви не можете зрозуміти, що сенс та зміст мого есе кардинально відрізняється від новели Л.Пономаренко,то не варто виливати стільки негативу.
І, до слова кажучи, я мало знайома з творами цієї письменниці і її вищезгаданої новели навіть ніколи в очі не бачила smile


1
3 М.О.   (12.12.2015)
Талант і заздрість - сіамські близнюки. Тому нічого дивного в звинуваченнях, хтось не може пережити успіху молодого прозаїка.


1
1 Люба   (12.12.2015)
Не знаю, чому поставили цю "прозу" на сайті: річ у тім, що авторка Ольга Бондар вкрала образи і ідею у Любові Пономаренко (новела "Кав!ярня самотніх душ"), тут майже переказ тієї новели, атмосфера, образи, лише тупо додано "Мова". Сором!


0
2 Cat   (12.12.2015)
Люба  , ви читали твір Пономаренко? Схоже на те, що ні. Бо немає ніяких збігів чи повторів. Ваші звинувачення безпідставні.

Имя *:
Email:
Усі смайли
Код *:







НОВІ ПУБЛІКАЦІЇ У БЛОГАХ


/_sf/13/47740341.jpg
Відділ освіти Виконавчого Комітету Гребінківської міської ради
Чемпіонат Полтавщини з настільного тенісу серед юнаків та дівчат 2005 р.н.
Чергові перемоги юних тенісистів

/_sf/13/20800946.jpg
Міська рада
Нарада-семінар з питань профілактики отруєння бджіл пестицидами
Питання профілактики отруєння бджіл пестицидами в період польових робіт

/_sf/13/23736730.jpg
Гребінківська ДМШ
ХIX Міжнародний молодіжний фестиваль-конкурс «Мистецькі барви - 2020»
З 76 хореографічних танцювальних номерів колектив увійшов до 10 кращих

/_sf/13/92455320.jpg
Юлія
Що одягти на День Закоханих - 2020
Самими універсальними для цього свята можна назвати пастельні відтінки




ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ



 
 

/_pu/7/59523460.jpg

Женщинам нравятся разные мужчины… Одни любят худеньких...




  

   admin@grebenka.com

  +38 (099) 361-83-66


   » Добавить в закладки 
   » Обратная связь
   » Информация о портале
   » PDA версия сайта

     RSS-экспорт новостей:
   Новости | Фоторепортажи
   Публикации | Объявления
   Форум



   » Знаєте про новину чи подію в місті? Повідомте і ми напишемо про це на сайті.
   Додати новину

   » Потік онлайн-опитувань
   » Книга відгуків і пропозицій
   » Тести онлайн

  Відправити СМС безкоштовно Відправка SMS безкоштовно