|
Про кучугури листя обабіч доріг у місті Гребінка
|
Їхав я сьогодні на своєму старенькому драндулетику-дришпачку по стольній вулиці Калініна в Гребінці, і прикортіло мені пощебетати з кицькою біля магазину, що колись був "Смаком", а став модним.
Я такий: "дир-дир-дир", "пі-пік!" - киці сигналізую, що це бабинолітовське сонце налаштовує мене на березневий грайливий настрій! Витріщився на її пухнасті лапки та раптом "шварк!" - і потемніло в очах.
Сиджу в драндулетику, думаю, мабуть, свідомість втратив від небесної краси тії кицьки. Але ж де ж тоді світло в кінці тонелю?? Де тепло і політ в рожевих метеликах? (адже саме так було, коли стукнувся головою об газову трубу колись і потух на деякий час).
Витріщив я свої котячі зелені очі на лобове скло, а воно - чудернацьке якесь, і кольору та текстури рудо-кремплінової, точнісінько як плаття моєї рудої бабусі Мурки!
"Стоп!" - нявкнув котячий розум, - ти валер'янки ще й не нюхав, гриби не їси, з голоду не пухнеш, щоб галюцинації могли напасти, що ж тоді????"
В цей час, пухнаста чиясь лапка, розгрібала з мого скла кремплінову фарбу і я побачив ту кицю й шалено зрадів. Те котяче дівчисько спритно вирило мене з величесзної купеги листя на обочині, я ледь виліз зі свого дришпачка і почав допомагати їй.
Ми викопували мій транспорт із
"мерських курганів" довго і нудно. Саме так в Гребінці називають ці купи обабіч доріг, а, коли був каштанопад і Гребінка вбивалася на коричневих каштанових кульках, а машини їх роздавлювали і вони починали бродити, беручись бульбами у великих калюжах, тоді той маляс каштановий
"мерською брагою" називали).
Відрили ми драндулетик.. Від грайливого настрою лишився мокрий хвіст і зламані кігтики у кицьки. Я сердився на весь світ, що ці рукотворні дива природи створили мені проблеми, та, коли озирнувся, то побачив купу таких же нещасних, як я, тільки людей, які справно приправляючи матюком своє
"слава меру і комунгоспу", старалися хоч якось всунути своє авто на, так звану, обочину.
Дивна влада. Цікава.
Хтось "кровосісяє", хтось кургани мерські "курганить". Що не зробиш, якби тільки залишити слід в історії...
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
