 |
Важка доля або муки в декларуванні майна |
Двері до кабінету секретаря сільської ради ледь не злетіли з петель – захеканий Макарович, вирячивши очі, прохрипів:
– Драстуй, Катю! А вгадай, чого я оце до тебе приперся?
– Та шо мені вгадувать – ждіть отамо в калідорі. Щас ось із Василем розберуся, отоді вже ви…
– Ага… – двері тихенько причинилися.
– Так, на чому ми тут остановилися?
– Так той… Хату ж треба мою вписати, Катю, – заглядаючи секретарці в очі нагадав депутат сільської ради Василь Васильович.
– А, точно. Кажи: яка загальна площа?
– Яка загальна площа?
– Та хати ж твоєї!
– Та х@й його зна!
– Так, Василю, будеш мені отут матюжитись – вижену к @беням, тоді шо хоч, те й роби із своєю декларацією!
– Так хіба я матюжився? То ж я той… балакаю я так…
– Харашо, чорт з тобою. Так яка площа?
Василь схопив мобілку і командним голосом заторохтів:
– Чуєш, Манько, а яка у нас загальна площа хати? А хто должен знать? Так, ти мені ото не умнічай, я тут ділом занімаюсь! У яких бомажках? А-а-а, так чого ти мені голову морочиш – сідай на самокатку і вези їх бігом сюди!!!! Та не виздихають твої вутята! – і вже секретареві:
– Давай, Катю, підождем, щас Манька усе привезе.
– Як оце вам не стидно? Кажного жди, кажному розжовуй – вас двадцять двоє, а я одна! А мені оно ще голові помагать, і свою я ще не заповняла! Задовбали…
Секретар сільської ради, бурмочучи, виглянула в коридор.
– Макарович, не ждіть, бо Василева Манька ще чорті коли бомажки на хату привезе, а з одного компа, поки одну декларацію не одправлю, другу не заповнимо.
– Та @об же ж твою, Катерино, мать! Чим ти в чорта тут занімаєся цілими днями, шо я оце оцю х@ню не можу здать, хто її, бл@ть, придумав!
– Нічого мені тут бл@тькать! Не я це придумала, і не я вас у депутати пхала! Сижу тут до смерку з вашими хатами та паями, корова через раз доєна!
– Ти мені за свою корову не той… Невістка хай доє, а то подожидали невісток, а корови самі доїте!
– Знаєте шо, Макарович, ідіть ото з своїми невістками розбирайтесь, а моїх не займайте! – Катерина луснула дверима, аж з-за одвірків посипалось. «Ну, нічого, – думала. – Ось прийду додому, я тобі розкажу! (мала на увазі невістку) Нє, не займатиму, бо то така чортяка, трясця її матері, а син таки одгребе – чи не було кого путнього взять, а не оту сатану в хату, шоб мені ото ще люди виказували…»
А Макарович човп додому, і думав: «Нє, ну воно то так. Тіки ж я ото тепер ні з Василем, ні з Манькою й здоровкаться не буду! А як декларацію здам, то й з Катериною, пішли вони всі…»
Філоненко Ірина
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Grebenka.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія
|
|
НАЙБІЛЬШ ЧИТАЄМІ БЛОГИ
|
|
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОРИСНОГО
|
|
|
|
| ||||
|
|
|
| ||||
|
|
|
|
|
|