Гребінка | Гребінківський міський сайт Grebenka.com

Очистити воду в криниці від заліза

devfu — Wed, 30 Jul 2025 17:55:21 GMT

Форум: Життя Гребінки
Автор теми: devfu
Автор останнього повідомлення: devfu
Кількість відповідей: 0

Купити спортивний бюстгальтер

Levchenko — Tue, 06 May 2025 19:20:28 GMT

Дівчата, скажіть чесно: як ви знаходите дійсно зручні спортивні ліфчики, які не здавлюють грудну клітку, не натирають, не з'їжджають під час кардіо, і при цьому ще й виглядають стильно? Бо я вже замучилась — брала з масмаркету, пробувала навіть кілька брендових моделей, але в кожній щось не так: то бретелі врізаються в плечі, то підтримка така собі. Для інтенсивних тренувань потрібна хороша фіксація, а не абиякий топ. А коли ще й великі груди — це взагалі квест. Може, хтось уже пройшов через це і знає, де шукати і що саме шукати? Поділіться досвідом, бо я втомилась витрачати гроші на речі, які просто лежать у шафі і не виконують свою функцію.

Отдых

Karat — Tue, 18 May 2021 14:33:21 GMT

Форум: Життя Гребінки
Опис теми: Кто как отдыхает? Поездки, путешествия
Автор теми: Karat
Автор останнього повідомлення: margosha25
Кількість відповідей: 10

Підкажіть, будь ласка, де в Гребінці можна придбати яловичу

Світлана — Tue, 29 Dec 2020 23:28:30 GMT

Форум: Життя Гребінки
Опис теми: Підкажіть, будь ласка, де в Гребінці можна придбати яловичу
Автор теми: Світлана
Автор останнього повідомлення: Марина
Кількість відповідей: 1

Наші люди

Admin — Wed, 30 Sep 2020 14:13:30 GMT

Не залишили людину у біді.

8 серпня у нашу сім'ю прийшло велике горе. Через сусідську корову моя дружина отримала тяжку травму хребта. Тиждень знаходилася в районній лікарні прикута до ліжка. Потім була направлена в обласний травматологічний центр. Перенесла довготривалу складну операцію. В даний час прикута до ліжка. Одна надія на обласних лікарів - травматологів і на Бога, щоб дружина змогла стати на ноги. Я зазнав значних грошових витрат. Довелося збувати домашню живність. Я залишився сам на сам з усіма проблемами. Син і донька безперервно знаходяться біля матері. Але, як кажуть, світ не без добрих людей. В першу чергу, не залишилися осторонь адміністрація центральної районної аптеки і колектив аптечних працівників району, з якими я працюю майже 40 років. Надали мені посильну матеріальну допомогу.

В мене виникли проблеми зі збором урожаю на власному городі. Але знайшлись доброзичливі односельці, які пам'ятають мою дружину, (не хочу хвалитися) як хорошого, чуйного медпрацівника. Моя дружина працювала до виходу на пенсію в 2004 році в місцевій дільничній лікарні. Та і після виходу на заслужений відпочинок до того жахливого трагічного дня наші односельці часто зверталися до моєї дружини за медичною допомогою. Вона нікому не відмовляла. Так от, вони виявили ініціативу допомогти мені у зборі урожаю. Наша голова Сербинівської сільської ради Л,М. Чигир організувала бригаду з наших односельців, які допомогли вчасно зібрати, на жаль, не багатий у цьому році урожай картоплі. Це такі дружні, працьовиті наші люди як Г.М.Сергієнко, С.М.Євко, П.В.Терещенко, Н. М. Король, О. В. Чигир, М. О. Тесленко. Щира подяка вам усім!

Іще хочу висловити вдячність моїй сусідці Г.М.Криворучко, кумам Безкоровайним, подружжю педагогів Сербинівської середньої школи Морозам. Низький уклін вам усім, хто прийшов на допомогу у важку для мене годину.

Іван Зіновійович СИДОРЕНКО,
село Сербинівка.

Не стріляйте у маминого сина!

gb — Wed, 27 May 2020 04:27:47 GMT

Цей випадок трапився у нашому місті Гребінка, багато років тому. Він змінив долі та трагічно обірвав життя. Все могло бути інакше, якби не той випадок...

Раніше ватаги хлопчаків збиралися гуляти на своїх кутках, які об'єднували сусідні вулиці. Це зараз дітей не відтягнеш від комп'ютера, тому вони більше часу проводять вдома. А тоді гамірно та весело гуляли сусідські діти будь-якої пори року.

Були свої дворові команди з футболу, хокею, залюбки грали у козаків-розбійників та у "війну".

Це трапилося на околиці міста. Цей район у нас називають "енкео", що являється абревіатурою слів "народний комісаріат оборони". На цій території знаходилася система секретних об'єктів стратегічного призначення. У різні часи по-різному її називали: "поштовий ящик", "комбінат "Донецький".

Сторонні не могли сюди зайти, все охоронялося і підпорядковувалося Києву Нажаль, ні техніки, ні тих "об'єктів стратегічного призначення" не залишилося. Аяк би зараз це стало у нагоді! Ми б могли себе захистити, маючи такі об'єкти у маленьких містечках. Тим більше, що сполучення з центром було не лише автошляхами, а й залізницею, до комбінату вела окрема залізнична колія.

Більшість людей, які жили на "енкео", працювали на тому секретному об'єкті. Тому і їхні діти змалечку були "причетні до державної таємниці", та потрапити до батьків на роботу, ні під яким приводом, було не можливо.

Мама і тато Миколи працювали на залізниці, цілими днями були на роботі. Троє синів з дитинства були самостійними, самі могли дати собі раду. А коли вдома була мама, то завжди гостинно зустрічала синових друзів. У оселі пахло смачною їжею, духмяною випічкою.

Коля несміливо тягнув за руку свого товариша Ігоря до хати. А мама весело поглядала на замурзаних хлопчаків, відправляла їх мити руки, та всаджувала за стіл. Вони, апетитно наминаючи їжу, наввипередки розповідали, щоїхзагін переміг у війні.

Зростали діти, дорослішали ігри. Вже хлопці замість палиць бралися самотужки виготовляти собі "озброєння". Хто в дитинстві "не нюхав пороху"? Як боліла мамина душа через ті спроби синів виготовити власними руками пристрої, які б вибухали. Як вона мчала стрімголов, коли чулана вулиці якісь незрозумілі звуки! Як боялася за своїх дітей! Як мамине серце стискалося, коли щось вибухало на околиці. Ніби відчувало небезпеку ...

Якщо чула від сусідських хлопчаків розповіді про своїх шибеників, обов'язково сварила, жалілася чоловіку. Батько тяжко працював, мало часу мав на виховання хлопців. Карати синів було не в його правилах. Та й думав чоловік, що так і повинні зростати хлопці. Не в ляльки ж їм гратися.

А вони дійсно зростали мужніми та безстрашними. Могли постояти нелише за себе, а й за своїх друзів. Брати не боялися бійок, не відсиджувалися, коли хтось бив слабших. А Ігорю Микола одного разу врятував життя.

Добавлено (12.07.2014, 00:29)
---------------------------------------------
Друзі, ще малими, видерлися на величезну грушу. Восени, після дощу, стовбур був мокрим та слизьким. Та так манила до себе невеличка жовтобока грушка, яка одиноко гойдалася на кінці гілки. Ігор потягнувся за нею, і не встояв... Нога зісковзнула і хлопець почав падати.

Та, на щастя, вхопився руками за гілку. Груша була високою, летіти було далеко... Ігор чимдуж закричав: "Коля, допоможи!" Та Колю гукати не потрібно було. Малий тільки почув шурхіт, спиною вдчув неладне, і швидко перебирав руками та ногами по слизькій груші.

Коля ліз до товариша, бо бачив, що його руки ледь тримаються за гілку. Він з нижчої гілки підхопив Ігоря за ноги однією рукою, а іншою тримався за стовбур. Опираючись на товариша, Ігор таки сповз на велику гілку. А ось Микола не втримався, похитнувся і полетів стрімголов. Ігор ледь не зомлів, як побачив на землі розпластаного товариша.

На, щастя, з другом все обійшлося, але той порятунок Ігор запам'ятав назавжди. Були ще недозволені батьками ігри на залізниці, коли теж вчасно подана рука друга врятувала життя.

А ось випадок, коли під загрозою опинився сам Микола, закарбувався у пам'яті багатьом його товаришам. Тоді старшокласники збиралися біля Будинку культури, що знаходився на Червоноармійській. Іноді дивилися кіно, танцювали на дискотеці, а в будні дні - це просто було місце збору.

Одного дня хпопці чекапи Миколу . Він підїхав на мопеді з сусідом Шуриком, сидів позаду. Та коли водій почав вставати, Микола гунув на землю, наче п'яний... Друзі підбігли, почали піднімати - Микола був без свідомості.

Хтось побачив червону пляму на сорочці і закричав: 'Так він у крові!" Здійнялася метушня. Хтось побіг до батьків Миколи, хтось - додому, дзвонити на "швидку". Хлопці, хоч і полякалися, але діяли злагоджено. Ніхто не дозволяв собі думати про погане - друг повинен жити! Найважче було Сашку, бо він побіг до мами друга. Але не наважився сказати про кров, просто одним духом випалив: "Там вашому Колі стало погано!".

Але цього було досить, щоб жінка сповзла по стіні. Сашко ще дужче закричав: "Ой, треба скоріше вам до ДК бігти, бо ми "швидку" визвали". Мама, біла, як смерть, посунула до місцевого будинку культури. Та сина вже там не було. З Миколою у “швидкій" поїхав Ігор.

Добавлено (12.07.2014, 00:29)
---------------------------------------------
Цей випадок здійняв тоді галасу у Гребінці. Адже та кров у Миколи була від вогнепальної зброї. Це зараз, коли Україна у вогні, і гинуть люди на сході, вже не дивина - вогнепальні поранення. Та серце від того стискається у кожного, хто про це чує.

Вже й говорити не слід про рідних поранених, які ту біду ділять зі своїми дітьми, батьками, чоловіками. А тоді, в радянські часи, коли панував мир і спокій, тим більше у нашій Гребінці, почути звістку про поранення сина було неймовірним повідомленням. А вже як убивалася мама Колі... їй все не вірилося, що то трапилося з її сином . . . За що таке горе її хлопчику? Чому саме йому? Що він не так зробив? Хто хотів позбавити його життя? Навіщо?

На її питання незнайшлося відповіді у міліціонерів. Картина цього злочину не прояснилася. Мама знала те, про що всі говорили. Адже її син був у тяжкому стані і нічого розповісти не міг. Куля застрягла в тілі, пошкодила легеню, потрощила ребра.

Злочинець стріляв у спину хлопця. Це трапилося "ні з того, ні з сього", як говорять люди. Коля з сусідом їхали мопедом по вулиці. З лісосмуги вибігли двоє незнайомців, щось закричали вслід. Мабуть, хотіли, щоб мопед зупинився. Та водій чимдуж "газонув", відчуваючи щось неладне. Якісь незрозумілі звуки пролунали позаду. Коля сидів, тримаючись за куртку друга. Водій мчав з усієї сили додому. Лише коли доїхали до будинку культури, і Коля впав з мопеда. Шурику стало моторошно...

З того часу життя мами почало висіти на волосинці... Вона не спала, не їла, забула, що в неї є ще сини. Вона сиділа біля ліжка свого Колі і вдень, і вночі Коли невдоволена санітарка шурхала шваброю по підлозі, виходила в коридор, щоб не лаяли, що вона тут оселилася.

А потім навшпиньках прослизала у палату знову, ніби так її могли не помітити. В її тіло поверталося життя по дрібочці, коли син відкрив очі, потім порухав пальчиками. Мама спостерігала за незначним порухом його обличчя.
Який він вже великий як виріс! Вона пригадувала його дитячі роки, його рученята навколо маминої шиї, поцілунки. Яким він був ніжним у дитинстві, щирим добрим! Як ій потрібно було, щоб він жив! За будь-яких обставин! Будь-якою ціною: Всупереч всьому! ЛИШЕ Б ЖИВ! Вона зарадм цього хотіла б віддати своє життя!

В такому напівсні, напівіснуванні вона перебувала доти, поки лікарі не сказали, що син житиме Коля почав видужувати. Окрилена та знесилена жінка примчала додому. Адже там їі чекало троє чоловіків. Вона, не відпочиваючи, почала куховарити. А як же, сини і чолоек перебивалися ці дні "всухом’ятку".

Такого ніколи в її домі не було. Вона цілий день варила, смажила. Оселя знову наповнилася пахощами і життям. Хлопці прийшли ввечері голодні і зраділи, що мама вдома іли з великим апетитом, а вона сиділа край столу і любувалася своїми синами. Їй вже нічого не було потрібно... Вона була така щаслива!

Нашвидкоруч вона зібрала сину передачу в лікарню. Адже йому зараз потрібно добре харчуватися, щоб одужати Про те, що сама не поїла, вона, навіть, не згадала. З торбинкою поспішила до дверей.

Тільки вийшла на вулицю, а п'яненький сусід на велосипеді зупинився біля неї: "Ати куди?". "Колю годувати", -радісно відповіла жінка. "Так помер сьогодні твій Коля!", - голосно сказав чолов'яга і поїхав далі. Торбинка випала з рук... Будинки захиталися, стежка потяглася вгору... Вона, опираючись об огорожі, попленталася до сараїв.
Відчинила двері, світло знадвору шугонуло у темне приміщення. Руки навпомацки шукали щось на столі.
Ось! Знайшла! Цупка мотузка полетіла вгору. Зашморгом зачепилася за балку Знайшла стілець, видерлася на нього Вправно і швидко наділа мотузку на шию "Прости, синку!"... Стілець захитався розтерзано впав додолу...

... Той п'яненький сусід помилився, того дня в лікарні помер не Микола. Його відпустили лікарі, щоб навіки попрощався з мамою.

Наталія Стеценко газ. "Гребінчин край" (10 липня 2014 р.)

ПОЗДРАВЛЕНИЯ

Karat — Sun, 18 Aug 2019 00:21:22 GMT

Із чудовим днем любові
Щирі сердечні вітання,
Хай буде у житті доволі
І ласки й ніжності й кохання

Висловіть свою думку

Admin — Sun, 18 Nov 2018 15:48:45 GMT

На ім'я міського голови Федора Григоровича Мілевського надійшло дві заяви від настоятеля Свято-Пантелеймонівської церкви ієрея Валерія Савчука та настоятеля Свято-Миколаївської церкви священика Миколая про виділення земельних ділянок під будівництво церков.
Ми б хотіли почути думку жителів Гребінки з цього приводу.
Шановні жителі міста Гребінки! Як ви вважаєте, чи потрібно нам будівництво двох храмів у центрі міста? Ситуація з земельними ділянками склалася така. Священик Миколай проводить богослужіння у вагончику по вулиці Червоноамійській. 16 вересня 2009 року рішенням виконкому міської ради під забудову церкви їм була надана земельна ділянка площею 11,44 м2 по вул. Червоноармійській, 119. Але Свято-Миколаївська громада невдоволена таким рішенням, просить його відмінити і виділити земельну ділянку у центрі міста, можливо, по вул. Миру.

Релігійна громада на честь святого Великомученика і цілителя Пантелеймона проводить богослужіння в храмі-каплиці, яка знаходиться в приміщенні вузлової лікарні. Члени громади вважають приміщення замалим і хочуть побудувати церкву, для якої просять виділити земельну ділянку в центрі міста, а саме по провулку Спортивному, між залізничною лікарнею та школою, навпроти спорткомплексу.

Хочеться дізнатися ставлення гребінківців до такого будівництва. Чи, можливо, у гребінківців є й інші думки чи пропозиції. Земля на будівництво церков буде виділена, згідно закону, а от місце їх розташування - це те питання. Тож висловіть свою думку.

Шукаю родичів в Гребiнці

Тina — Thu, 06 Sep 2018 14:28:31 GMT

Форум: Життя Гребінки
Опис теми: Гребiнка та район
Автор теми: Тina
Автор останнього повідомлення: Тina
Кількість відповідей: 0

Благоустрій міста

Karat — Tue, 30 May 2017 10:36:38 GMT

Хотілось би побачити тротуари по вулицям, де взимку страшнувато ходити "разом" з автомобілями (особливо по головних вулицях до інших населених пунктів).

Добавлено (22.12.2011, 23:52)
---------------------------------------------
admin, хотілось дізнатися, чи варто очікувати від місцевої влади, відновлення міського ставка? А то все прибирають, прибирають, а реальної інформації ніхто не знає.

Наші вулиці

Admin — Mon, 26 Sep 2016 17:38:27 GMT

Нещасна вулиця імені Зої Космодем'янської. Довгий час було "море" на цій вулиці біля магазину. Слава Богу, зробили ремонт, поклали плити, але тільки до половини. Цією вулицею проходить водопровід і каналізація. Там багато люків, які теж потрібно облаштувати. Так, облаштували, але так неякісно, що деякі з них розвалюються. Друга частина дороги у вибоїнах, тротуару на цій вулиці немає, автомобілі об'їжджають вибоїни і незабаром будуть їздити через паркани. А особливо хвилює мене ^перехрестя вулицьЗ.Космодем'янської і Пушкіна.
Там теж з'явилося «море №2». Правда, в даний час там "суходіл", але вибоїни такі, що не поступаються тим, які відремонтували. Тут проходить дорога на Корніївку та Березівку. В жнивну пору іде інтенсивний рух вантажних автомобілів. На вибоїнах цього перехрестя розсипається зерно. А. за експлуатацію доріг держава отримує від громадян гроші. Чому ж не ремонтується така важлива дорога?

Петро ЛАВРЕНЧУК, м. Гребінка.

Поради Гребінчанам

Поради Гребінчанам — Thu, 01 Sep 2016 17:21:14 GMT

Ремонт: мобільних, комп'ютерів, нетбуків. ноутбуків, цифрових фотокамер, м. Гребінка, базарна площа, павільйон 43, Толумный Виктор Станиславович.

Цей з дозволу сказать ремонтер телефонів, взяв в мене робочий телефон змінити лише кнопку включення, потім він мені місяць морочив голову, зламав його віддавши (телефон взагалі перестав працювати, хоча до цього не працювала лише сама кнопка включенняя повернув йому його, а потім прийшлось забирати в нього телефон, майже з міліцією.

Моя вам порада ніколи не звертися до нього з своїми зламаними телефонами: буде ще гірше... І розкажіть всім, щоб не попадали і ви на такого "майстра".

Интернет-магазины

Alinkaa — Sun, 31 Jul 2016 14:42:53 GMT

Лазила в интернте и наткнулась на магазин одежды. Купила там себе джинсы Я от них просто в восторге)) Как раз такие как я хотела) А то сколько не искала, не могла найти подходящие. А эти просто супер! Качество тоже порадовало. А как часто вы делаете покупки через интернет и что берете (одежду, аксессуары, электронику и прочее)?

Висловіть свою думку про доцільність побудови нової церкви

Admin — Mon, 21 Mar 2016 16:27:31 GMT

Управління Кременчуцької єпархії УПЦ надіслало подання про виділення земельної ділянки для будівництва церкви на місці сквера, де стоїть обеліск “Воїнам..., які 19 вересня 1943 року звільнили місто від німецько-фашистських загарбників"

Я к ви вважаєте, чи варто будувати нову церкву на цьому місці?

Власний рейтинг інтернет-магазинів техніки

Роман — Thu, 25 Feb 2016 11:21:06 GMT

Форум: Життя Гребінки
Автор теми: Роман
Автор останнього повідомлення: Роман
Кількість відповідей: 0

Посоветуйте пожалуйста

Росіянин — Thu, 25 Feb 2016 11:13:55 GMT

Хочу переехать в Лубны на постоянное жительство, мама старенькая...С России мне ежемесячно будет переводиться порядка 40 000р. Насколько реально жить вчетвером на эти деньги в Лубнах... Посоветуйте пожалуйста. А то мама живет на 13000гривен, и от нее никакого толку не добъешся...Чисто совет человека со стороны... Спасибо заранее....

Добавлено (22.01.2013, 23:10)
---------------------------------------------
Наверно ваша мама на Украине все таки живет за 1300 грн. в месяц. А за ваши 40 000 русских (на наши 10000 грн.) можно жить припеваючи.

За красуню-церкву вдячні отцю Стефану

Гость — Fri, 06 Nov 2015 17:11:11 GMT

Хто може пройти повз наш храм, не вклонившись низенько, чи всередині не затамувавши подих від духовної краси, якій віддано багато любові і праці нашого невтомного священика отця Стефана. За роки незалежності на Полтавщині багато побудовано православних церков, але подібної нашій і за архітектурою, і за покликом щирого серця, кажуть, немає ніде.

Це велике дітище церковної громади і усіх жителів Гребінківщини, хто жертвував свої кошти, допомагав працею, від підлоги до хрестів, вздовж і впоперек втілено нашим священиком, його задумами та натрудженими руками. Аскільки у нього ще задумок було, щоб зробити все капітально, раз і назавжди, без щорічних ремонтів.

Отець Стефан - чесний, порядний, дружелюбний з прихожанами. Не вистачало, бувало, коштів, щоб найняти людей зробити ту чи іншу роботу, і тоді батюшка, староста, паламар підв’язувались мотузками і фарбували стіни церкви, це була їх фізична пожертва. Ще багато можна згадувати добрих прикладів зробленого нашим священиком.

Рано пішла в інший світ його кохана дружина, його життя сердечний друг, в усьому порада і допомога. Це надзвичайно велика втрата для нього. Наш батюшка хворіє і часто перебуває в лікарні. Сподіваємось на швидке одужання.

А усій громаді хочу сказати: не можна так легко забути, хто прикладав скільки уваги, праці нашій красуні-церкві. Будував, прикрашав на згадку майбутньому поколінню. Митрофорний протоієрей отець Стефан за невтомний труд, за служіння Господу Богу, Церкві, людям нагороджений Митрою. Це висока нагорода. Не забуваймо!

З повагою Марія Пастрома

Автостанція - це тепер проблема внутрішньорайонна

Гость — Tue, 03 Nov 2015 20:04:42 GMT

У нашому районі автостанція будувалася в 70-х роках минулого століття за кошти колгоспів. За радянських часів автобус курсував 4 рази на день. Сьогодні автостанція підпорядкована ТДВ "Полтаваавтотранс". Уже майже рік, якїізакрили, людей викинули на вулицю. Я теж інколи буваю в Гребінці і на автостанції вистоюю, тож від імені всіх людей вирішив написати скаргу в Адміністрацію Президента України. Відповідь отримав від обласної адміністрації. Зокрема, там написано: " Про проблеми подальшого функціонування автостанції, в тому числі і автостанції у місті Гребінка, було неодноразово наголошено місцевим органам виконавчої влади та самоврядування на нарадах у облдержадміністрації.

На нарадах були присутні представники ТДВ "Полтававтотранс", всіх райдержадміністрацій та районних рад, на території яких районів постала проблема закриття автостанцій. Райдержадміністраціям було наголошено, що питання збереження автостанцій є проблемою внутрішньорайонною, рішення щодо
вирішення проблеми буде по кожному індивідуальне.

При цьому облдержадміністрація підтримає будь - які конкретні пропозиції районів, які будуть направлені на збереження роботи автостанцій.

В.о. начальника управління Л.М.Оніщук"

А закрили автостанцію через нерентабельність, та ще й пасажирів поменшало. А ті пасажири, що залишилися, їм що, непотрібно нікуди їздити, щоб вирішувати свої життєві питання? Комусь нерентабельно, а люди нехай страждають. Це неправильно. Потрібно і райдержадміністрації, і районній радізайнятися цимпитанням, потурбуватися про людей. Не можна бути байдужими до людських проблем Люди пропонують призначити людину, яка б збирала гроші (треба встановити ціну) з тих пасажирів, хто заходить у приміщення погрітися та посидіти, якщо вже в нас така бідна держава. Тільки щоб ціна була справедлива. А можливо є якісь інші пропозиції. Головне - вирішити цю проблему.

Петро Сердюк, с. Олексіївка (газ. Гребінчин край)

Місцеві вибори 2015

Lena — Sun, 27 Sep 2015 18:38:29 GMT

Форум: Життя Гребінки
Опис теми: Кандидати на посаду міського голови Гребінки
Автор теми: Lena
Автор останнього повідомлення: Lena
Кількість відповідей: 0

Військові та міліція виловлюють гребінківських чоловіків на

dmsnet — Thu, 12 Feb 2015 16:40:31 GMT

«У неділю, 8 лютого, вручали повістки у військомат прямо на Гребінківському центральному ринку.

- Дивним був той факт, що повістки заповнювалися прямо на місці перед людьми, яких заставляли пред’являти документи. Тих, хто засвідчив свою особу одразу ж змушували підписатися у свіжо-заповненій повістці.

Тим часом, військові юристи вважають такі дії порушенням. Адже перед тим, як вручити повістку, її мають заповнити та зареєструвати.

Якщо такі повістки заповнюють на місці на заздалегідь підготовлених бланках які мають печатку, це в першу чергу порушення діловодства. Такі дії можуть мати ознаки зловживання, оскільки у бланк можна вписати будь кого. Заповнення повістки на місцях по факту наявності людини – неправомірно!!!».