Гребінка | Гребінківський міський сайт Grebenka.com

Який туроператор кращий для поїздок Україною

voaas677 — Mon, 20 Oct 2025 07:14:03 GMT

Форум: Допоможіть знайти
Автор теми: voaas677
Автор останнього повідомлення: voaas000
Кількість відповідей: 1

Ландшафтный дизайн своими руками или специалисты?

voaas677 — Thu, 11 Sep 2025 07:09:10 GMT

Форум: Допоможіть знайти
Автор теми: voaas677
Автор останнього повідомлення: voaas677
Кількість відповідей: 0

Ищу Желудкова Олега Анатольевича

Валентина — Sat, 17 May 2025 16:28:22 GMT

Форум: Допоможіть знайти
Опис теми: Ищу Желудкова Олега Анатольевича
Автор теми: Валентина
Автор останнього повідомлення: rostikgrin1989
Кількість відповідей: 2

Ищу Гамаюнову Ольгу

Полина — Thu, 26 Dec 2024 15:20:31 GMT

Проживала: Полтавская область, г. Гребёнка, ул. Шевченка, 11. В 1970-1971 гг. учились в Полтавском техникуме мясной промышленности, были на практике в г. Симферополе! Ищет Полина Кондранина. Мой телефон: 0669646724. Оля! Если можешь, отзовись!

Ищу Волик Василия Николаевича

Петриченко Сергей — Mon, 20 Oct 2014 21:45:49 GMT

Форум: Допоможіть знайти
Опис теми: Ищу Волик Василия Николаевича
Автор теми: Петриченко Сергей
Автор останнього повідомлення: Петриченко Сергей
Кількість відповідей: 0

Помогите розыскать контакты Козына Лиза

Spiro — Fri, 01 Nov 2013 17:02:39 GMT

Форум: Допоможіть знайти
Опис теми: Она училась в Прилуцком Педучилеще
Автор теми: Spiro
Автор останнього повідомлення: Гость
Кількість відповідей: 1

Ищу Закревского Максима Валерьевича

Admin — Mon, 07 Oct 2013 18:48:20 GMT

Ищу двоюродного брата Закревского Максима Валерьевича, 1978 года рождения и сестру Закревскую Юлию Валерьевну, предположительно 1980-1983 г. р. Последний раз виделись на похоронах бабушки. Очень хочется найти родных.
Мой м. т.: 0982811599
Если кто-то знает какую-либо информацию , сообщите, пожалуйста.

Ищу Бахтина Сергея Валентиновича

Admin — Mon, 07 Oct 2013 18:45:52 GMT

Родился в 1973-1974 г. в с. Емельяновка, Нижнегорского р-на, АРК. Мать, Гресь Лидия родилась в 1952-1953 гг., в Гребенке, Полтавской обл. Последний известный адрес проживания: Полтавская обл. Гребеновский р-он, с. Слабода-Петровка, ул. Гоголя 17, номер телефона: 0972564836.

Ищу Мороза Петра

Admin — Sat, 21 Sep 2013 19:58:04 GMT

Форум: Допоможіть знайти
Опис теми: Ищу Мороза Петра
Автор теми: Admin
Автор останнього повідомлення: Admin
Кількість відповідей: 0

Ищу Горбенко Николая Михайловича

Admin — Sat, 21 Sep 2013 19:54:54 GMT

Ищу Горбенко Николая Михайловича. С сентября 1958 г. мы с Николаем жили в одной комнате в общежитии шахты 22-4 близ г. Красный Луч Луганской обл. Вместе работали в этой шахте. Все по-братски делили пополам. Осенью 1962 г. нас призвали в Армию. Он служил на Урале в Свердловске-44, а я - в Красноярском крае. Постоянно переписывались. После Армии (осень 1965 г.) он остался в Свердловской области, а я поступил учиться в Харьковский политехнический институт. Переписка продолжалась до моего отъезда в студенческий стороительный отряд летом 1966 г. С сентября 1966 г. я вновь несколько раз ему написал, но ответа не получал. Причина этому мне не известна. Помогите, пожалуйста, найти моего лучшего друга, он мне дорог как брат. Сообщаю, что моя заявка по поиску Горбенко Николая размещена на Московском сайте Жди меня под №1795593 от 31.12.2010 г. Его родственники жили в с. Лазорки Гребенковского р-на Полтавской обл. Мой адрес: г. Ужгород Закарпатской обл., ул. 8 марта, д. 30, кв. 55, тел.: 050-217-15-56.

Уважаемые жители и руководители райсовета Гребенковского р-на Полтавской обл.! Очень прошу Вас разыскать кого-нибудь из родственников Николая Горбенко в с. Лазорки Гребенковского р-на и попросить их написать или позвонить мне по указанному выше адресу (телефону) о том, что им известно о судьбе их замечательного родственника Николая и, если они знают, сообщить мне его адрес жительства. Я очень хочу знать о его судьбе и восстановить с ним нашу дружбу. С уважением и надеждой, Кузовков В. Х.

Игорь

Spiro — Mon, 04 Mar 2013 05:49:58 GMT

Форум: Допоможіть знайти
Опис теми: Помогите розыскать контакты Козына Лиза
Автор теми: Spiro
Автор останнього повідомлення: Гость
Кількість відповідей: 2

Ищу Бахтина Сергея Валентиновича

Татьяна Николаевна — Wed, 16 Jan 2013 21:17:51 GMT

Ищу Добреля Елену Васильевну

Татьяна — Wed, 16 Jan 2013 09:07:25 GMT

Ищу подругу, где-то 1984-1988 года рождения (не помню). День рождения: 26 число, месяц тоже не помню. Родом она из Полтавской обл., Гребенковский р-н, с. Стукаливка. Имеет дочь. Мы познакомились в Киеве, жили на одной квартире потом она уехала мы общались по телефону, где то в 2008 связь прервалась. Я и письма писала и звонила всё безответно. В нас и клички были она была Стрелка а я Белка. Я живу в Черкассах, мой номер телефона: 0967018860. Большая просьба найдите, пожалуйста, её.

Лобода (Никитенко) Татьяна Владимировна

Ищу Коломиец Наталью

Сергей — Wed, 16 Jan 2013 09:05:43 GMT

Форум: Допоможіть знайти
Опис теми: Ищу Коломиец Наталью
Автор теми: Сергей
Автор останнього повідомлення: Сергей
Кількість відповідей: 0

Ищу Мороза Петра

Константин — Wed, 16 Jan 2013 09:04:02 GMT

Форум: Допоможіть знайти
Опис теми: Ищу Мороза Петра
Автор теми: Константин
Автор останнього повідомлення: Константин
Кількість відповідей: 0

Ищу Байбузу Ольгу (Николаевну)

Людмила — Wed, 16 Jan 2013 09:01:29 GMT

Форум: Допоможіть знайти
Опис теми: Ищу Байбузу Ольгу (Николаевну)
Автор теми: Людмила
Автор останнього повідомлення: Людмила
Кількість відповідей: 0

Ищу Липовую Ольгу

Королева Татьяна — Wed, 16 Jan 2013 08:51:54 GMT

Форум: Допоможіть знайти
Опис теми: Ищу Липовую Ольгу
Автор теми: Королева Татьяна
Автор останнього повідомлення: Королева Татьяна
Кількість відповідей: 0

Ищу Закревского Максима Валерьевича

Ирина Владимировна — Wed, 16 Jan 2013 08:45:38 GMT

Ищу двоюродного брата Закревского Максима Валерьевича, 1978 года рождения и сестру Закревскую Юлию Валерьевну, предположительно 1980-1983 г. р. Последний раз виделись на похоронах бабушки. Очень хочется найти родных.
Мой м. т.: (098) 281-15-99
Если кто-то знает какую-либо информацию , сообщите, пожалуйста.

Надточий (Закревская) Ирина Владимировна

Репрессии

Гость — Sun, 02 Dec 2012 14:29:09 GMT

В 1930 г. уроженцы с. Наталовка Пирятинского района Полтавской области Васько Егор Иванович 1901 г.р., Васько Матрена Андреевна 1905 г.р., Васько Константин Егорович 1929 г.р. были высланы на спецпоселение в Вологодскую область. В 1947 г. были освобождены со спецпоселения, в наши годы реабилитированы (ошибочка вышла, погорячились в 30-м годе). Может кто остался из родных, или под корень рубанули?

Зустріч, якої чекав усе життя

Іван Семенович — Fri, 09 Nov 2012 10:40:19 GMT

Коли мені виповнилося 80 років, я вирішив, що настав саме час розібрати мій великий власний архів, настав час відд атися спогадам минулих років і подій. Тим більше, що на схилі літ лишився сам у своїй оселі. А взагалі - то я не звик до сентиментів. Хіба що ось на старості років, якто кажуть.

Ми з дружиною прожили в парі довгих 54 роки. Виростили двох синів, вже й внуки дорослі теж створюютьсобі власні род ини, шукають своє сімейне щастя. Ось уже 4 роки як дружина померлаі яживу сам. правду сказати, чимало жінок навггьсамі пропонували мені зійтися їв жити разом, але я не погоджувався. І не тому, що однолюб. Самому важко жити, не стільки фізично,як морально.

Хто залишався сам, той звичайно мене зрозуміє. Але я не міг собі уявити, що чужа людина просто зайде у мій дім і буде жити. Мені здається я не знатиму про що знею й говорити!

І ось я взявся перебирати старі папери, листи, фотографії. Я в свій час був військовим. Ми з родиною часто переїздили з місця на місце. Але завжди возили за собою стоси листів, фотографій, усе, що нагадувало нам про хороші події у житті. А коли вже вийшов у відставку, то ми вирішили повернутися у рідне село, на Гребіновщкну.

Тут обробляли невеличкийгород, посадити чудовий сад. Серед запашних, квітників, котрі залишила мені у спадок дружина, я й почав перебирати старі папери, і ніби подумки повертався у той далекий час. Ось фото з мого босоногого дитинства. Якийсь приїжджий фотограф забрів у наше село, мріючи заробити якусь копійчину. Але грошей тоді у людей майже не було. Селяни розраховувалися хто чим міг, хто яйцями, хто молоком чи куркою.

Мама заплатила за наше з сестрою фото десятком картоплин та п'ятьма яйцями. Моя молодша сестра не хотіла фотографуватися, і як ми її не вмовляли стояла набурмосена. А ще взяла в руки якусь камінину і все намірялася пошпурити нею у того дивного дядька. Сестра не любить це фото, а мені воно піднімає настрій завжди. Адже це наше дитинство, непросте, зовсім не солодке і неспокійне, але таке радісне, безтурботне.

На іншому фото я вже служу в армії. А ось мої листи додому, пожовтілі, написані ще чорнилами або олівцем. Я завжди писав мамі листи, звідусіль де служив, де жив. Якщо не листа, то хоча б телеграму чи листівку їй присилав, щоб вона не хвилювалася.

І ось поміж усім цим дорогоцінним паперовим скарбом я знайшов маленьке фото. Спочатку довго не міг пригадати хто на ньому. Наче не сестра, і не дружина. І раптом мене ніби кип'ятком обшпарило: так це ж Олександра, Шурочка Мітіна з Новосибірська.

Моє перше кохання. Разом з фото лежали і її кілька листів мені, які мама теж чомусь зберегла. Спасибі, мамо! Я перечитав ті листи здається сто разів, не міг отямитися. Вже й ніч спустилася на землю, а я все сиджу в саду і не можу виринути із того озера далеких теплих спогадів. Непомітно промайнула ніч, і вже десь під ранок я вирішив будь що знайти свою Шурочку. Спочатку написав листа за старою адресою, де жила колись Шура. А другого листа у відчаї і безнадії написав у програму "Жди мене" з проханням допомогти старому романтику зустрітися з дорогою людиною.

Важкі дні чекання ярмом лягали на серці. Я старався відволіктися, переробив безліч такої роботи, за яку не брався здається уже сто років. Але спогади не відпускали...

З Шурою ми познайомилися, коли були ще зовсім юними. Щойно закінчилася війна. Я служив у лавах Радянської армії. Нам доводилося багато працювати, адже треба було піднімати країну з руїн. Але я з самого дитинства мріяв бути військовим. Тому після служби поїхав учитися у військове училище у Новосибірськ і навчання було непростим, не все давалося легко, тая будь що прагнув отримати цю освіту і бути справжнім військовим, бути офіцером.

На свята до нас в училище запрошували студенток місцевого педагогічного інституту. На одному з таких балів ми й познайомилися з Олександрою Мітіною, красивою білявою дівчиною з великими блакитними очима та довгою косою.

Добавлено (09.11.2012, 12:40)
---------------------------------------------
Мене тоді дуже схвилювала та зустріч, ще довго невимовне тепло зігрівало душу при єдиному лиш спомині про дівчину. Зустрічатися часто ми не могли. Але часто писали один одному листи. Товариші з мене дуже кепкували, що я пишу листи не на батьківщину, чи кудись далеко, а дівчині, яка живе десь поряд. Наївні, майже дитячі листи, у них стільки тепла, правди, романтики. Вона надсилаламені засушені квітит а різні листівки, а я - вірші про кохання, які тільки міг знайти у бібліотеці училища.

Коли скінчилося навчання, мимоволі скінчилося й листування, а з ним затухав і вогонь нашого першого кохання. Я поїхав служити у Прибалтику, вона залишалася в Новосибірську, я запрошував її приїхати, але її не відпускали батьки. Так все й закінчилося. Але я, у свої 80 років, почав вірити що все ще почнеться знову...

Кожного дня я чекав листоношу біля воріт. І одного дня таки дочекався омріяної звістки. Я був упевнений, що першим прийде відгук з телепрограми, котра допомагає людям, котрі загубилися, зустрітися. Але яким же було моє здвування, коли лістоноша протятув мені листа зі зворотною адресою: Росія, місто Новосибірськ... Наша листоноша Віра Миколаївна спочатку думала, що мені погано, ая лише згодом зміг промовити бодай слово і заспокоїти її, що зі мною все гаразд, і я навпаки - щасливий!

Листа написала сама Шура. Вона так і живе за тією ж адресою, щоправда вулиця тепер називається по іншому. Вона писала про все своє життя. У неї теж вже дорослі діти. З нею в квартирі живе внучка, котра навчається у тому ж педагогічному інституті. А Шурочка вже сімнадцять років сама, від тоді як поховала чоловіка. Вона дуже зраділа моєму листу і теж дуже розхвилювалася. Внучка порадила їй написати в листі номер телефона, тож майже одразу я зміг навіть почути її голос.

Так відродився наш роман в листах. Отримавши довгожданного листа з далекого краю, я одразу ж повідомив на програму "Жди мене' щр вже знайшов свою Шурочку, щоб не завдавати людям зайвого клопоту.

Я телефонував у далекий Новосибірськ так часто, як тільки міг. Але ми обоє мріяли про зустріч. Попри всі хвилювання, особливо хвилювання наших дітей, ми зустрілися. Я запросив її до себе в Україну, і вона погодилася приїхати.

Я зустрічав ії з квітами в аеропорту, відчував, що ніби помолодшав на сорок років. Я впізнав свою Шурочку за її великими блакитними очима. Радість нашої зустрічі трішки зіпсувала тільки одна фраза яку Шурочка промовила між іншим "Мене вдома чекають". А я лише спитав на коли купувати зворотній квиток. Та вона лише стомлено зітхнула, мовляв, ще поки що не вирішила, і поглянула на мене якимось замріяним поглядом, як тоді у юності. Можливо і не треба буде того квитка...

Р.5. Не хочу називати свого справжнього імені. Моя історія і так наробила галасу у селі, тож не хочу щоб знову піднялася хвиля цікавості. Пишу лише для того, щоб такі як я самотнілкщи вірилиу кохання. І боролися за своє щастя, незважаючи на роки.