ВИДАТНІ ЛЮДИ ГРЕБІНКІВЩИНИ

 
Поиск:   


Микола Катруш, поет і прозаїк...






М. Катруш народився
у с. Мар'янівці Гребінківського р-ну
18 травня 1941 року,


Поет і прозаїк


Народився 18 травня 1941 року в с. Мар'янівці Гребінківського району в селянській родині.

Навчався в Гребінківській середній школі № 1, Полтавському державному педагогічному інституті імені В. Г. Короленка, працював завідуючим Мар'янівським сільським клубом, учителем української мови та літератури, заступником директора з виховної роботи Кулажинської середньої школи, в партійних органах та органах місцевого самоврядування.

Писати почав з шкільних років, друкуватися — з 1982 року. Газети "Сільські вісті", "Комуніст", "Товариш", журнал "Україна" охоче друкують його поетичні добірки.

В 1998 та 1999 роках у м. Миколаєві за сприянням Заслуженого діяча культури України, нашого земляка Миколи Павловича Ворони вийшли збірки "Анатомія сміху", "Сполох".

Підготував до друку нову збірку "В сучасній інтерпретації".




Полікарп Юхимович ШАБАТИН
з рецензії-відгуку на збірку
"В сучасній інтерпретації:


"... Не перше десятиліття працює в жанрі гумору і особливо сатири М. П. Катруш. Його публікації в періодичці пресі свідчать про те, автор наполегливо працює в цьому жанрі і заслуговує найвищої оцінки-Гуморески, байки, сатиричні вірші свіжі задумом, соціально гострії, дотепні...".


МИ ВСІ ТАКІ РІЗНІ

Моя Україна —як пісня у свято,
Як в спеку липневу джерельна вода.
Ми всі такі різні, і нас так багато,
А ти, Україно, одна...
Як мати у світі одна.
Рокам пролітати, і веснам зоріти
І сонцю вставати на сході з пітьми.
Ми всі такі різні, та ми -- твої діти,
Прийми ж нас такими, прийми...

Прийми, Україно, прийми.
Ми стали чужими...
Заплутались в фразах
І вже за собою спалили мости.
За наші невдачі, за біль і образи
Прости, Україно, прости...
Прости, якщо можеш, прости

Поля Полтавщини, діброви Волині
І подих могутній
Славути-Дніпра.
Ми всі такі різні, але Україні
Так хочемо щастя, любові й добра.
Щастя, любові, добра.

ЖУРАВЛИНА ТУГА

У вечірнім небі лави журавлині
Над Дніпром прощальні
роблять віражі:
Відлітаєм нині, мати-Україно,
У краї далекі, у краї чужі.
Там багато сонця і тепла багато,
Там шумлять привільно
плавні-комиші,
Та чомусь без тебе, Україно-мати,
Ах, яке це щастя  вірити і знати,
Що і ти є частка рідної землі.
У вечірнім небі туга журавлина
Над землею ніжно кришталем дзвенить: —
Ми прилинем знову, мати-Україно,
Бо без тебе, рідна, в світі не прожить.

ПРОСТИ УКРАЇНО

Моя Україно, заплакана мати,
Пече і пече мені думка одна:
Були комуністи, прийшли демократи,
А ти невесела й сумна...
Торгують добром парубки на бруківці,
Оті, що й тебе продадуть до весни.
Це теж Україна?

Це теж українці?
Це теж твої, ненько, сини?
А ти подивися їм пильно у вічі:
Немає вогню, в них, немає й журби.
Скажи мені, ненько, це хто -- будівничі?

Чи жертви нової доби?
Сидять жебраки в переходах на східцях.
Як докір, як доказ чиєїсь вини.
Це теж Україна? Це теж українці?
Це теж твої дочки й сини?

Є в кожному місті й селі їм подібні,
Є ринок...
Є, кажуть, багаті і бідні,
Та бідних щось більше стає.
Хрещатиком гордо ідуть мельниківці,
Словесні примари страшної війни.
Це теж Україна? Це теж українці?
Це теж твої, ненько, сини?

Чиїх вони діток топили в криницях?
Під регіт скільком обірвали життя?
У них і сьогодні зневага на лицях,
Ні тіні покути або каяття.
Прости, Україно, прости, моя мати,
Пече і пече мені думка одна:
Були комуністи, прийшли демократи,
А ти невесела й сумна.

БАРАН І НОВІ ВОРОТА

Байка

У лісовому штабі Барану
Дали посаду керівну
І став Баран той керувати,
А щоб начальство здивувати
Й себе тому начальству показати,
Надумав він контору збудувати.
Почав з воріт... Воріт незвичних
Помпезних та величних:
Вгорі  по колу арки
Скульптури молодої Ярки.
Внизу обрамлений в багет —
Його портрет,
А поміж них — малі Ягнята.
Ворота гарні! Головне -- багаті.
Сказать точніше, "золоті",
Добротно зроблені, уміло.
От тільки жаль, ворота ті
У Барана всі кошти з'їли.
Мораль проста, чого гадати:
Ох, скільки баранів подібних нині біля влади!

ЛЕВ - ДЕМОКРАТ

Байка

У лісі Вовк
Усім підряд хвалився:
Учора з Левом я зустрівся.
Скажу відверто: не впізнав.
Який він став!
Як він змінився! Раніше як було?
Зустріне, зареве, Аж страх бере,
Здається враз на шмаття роздере.
А це, повірте, диво з див,
Немов його хтось підмінив:
Веселий був, весь час сміявся,
лотепи сипав, жартував,
3імною першии привітався,
Вовчисі лапу цілував.
Сказав тихенько, що віднині у нього
Друзі ми єдині.
Почула ці слова
Сова і стала кепкувати з Вовка-брата:
— От голова!
Розумна, що й казати!
То хоче Лев отримати мандата
Від лісу депутата,
Отож і грається сьогодні в демократа.

УНІВЕРСАЛЬНИЙ ЖЕНИХ

У садочку в холодочку,
Де гілки схилились,
Три вдовички-молодички
Мріями ділились.

Перша каже: — Заміж хочу
Вийти за спортсмена.
Буде він оті рекорди
Ставить лиш для мене...

Друга мовить: -- Люблю дуже
Хороші манери.
Якщо й вийду заміж знову,
То за офіцера.

З ним спокійно можна жити
Не знаючи горя.
Щоб звання було ж у нього
Не нижче майора.

Третя мріє: -- Я гаряча
І гарної вроди,
Вийду заміж за цигана,
То -- дитя природи...

Повз садок в цей час проходив
Молодий грузин
І, почувши ці розмови,
Гайда через тин.

Представився молодичкам,
Здивованим вкрай:
— Я, дівчатка, майстер спорту
Майор Будулай.



БАТЬКОВА ХАТА

Залите вогнями і в будні,
і в свята,
Місто немов поспіша на парад,
А десь там далеко батькова хата
Дивиться з сумом в зажурений сад.
Над нею — без мене! —
то сонце, то грози,
Сплетіння туманів, мереживо злив,
І вже одцвітають в саду абрикоси,
Що я колись з батьком садив.
Пройшла моя юність,
наївна й крилата,
І старість уже підступа до воріт,
Але залишається батькова хата
Як доля, як згадка, як мамин привіт.

МАТЕРІ СПІВАЮТЬ

У вагоні людно,
у вагоні тісно,
Рання електричка мчить у далину.
Увірвалась раптом
в людський гамір пісня
Про лебідку-матір й ранню сивину.
Хлопці йшли вагоном.
Люди справа й зліва
Кидали їм гроші, як тепер бува.
 Ой чого ж так рано мати посивіла?
Сполохом у серце вдарили слова.
Голоси сплітались,
кришталем дзвеніли,
Щирістю своєю брали у полон.
Ой чого ж так рано мати посивіла?
Разом з юнаками плакав весь вагон.
Хлопці пройшли далі.
Затих звук баяна,
Та ще довго пісня чулась та мені...
 Через те й сивіють матері так рано,
Що сини співають в поїздах пісні.

БАГАМИ

На екрані пальми, море,
Біля моря — дами:
—Приїздіть відпочивати
До нас на Багами.
Тут повітря, сонце, простір,
Ресторани-бари,
В ресторанах аж до ранку
Веселяться пари.
Продивився дід Микита
Уважно реклами,
Каже бабі:
— Мо, і справді махнем на Багами.
Покупаємось у морі,
Поживем в готелі,
Вечорами будем пити Віскі і коктейлі.
 Баба гримнула на діда:
—    Чи панам ми рівня? І
 навіщо кудись їхать Витрачати гривні.
Ось піднімуть ще раз ціни,
То на ті Багами
Віднесуть тебе безплатно
Уперед ногами.

КІТ І МИШІ

Байка

Пішов прохать у повітовий...
Є. П. Гребінка
У запічку, сміттям прикривши нори,
Зібрались Миші на загальні збори.
А річ на зборах тих була проста,
Хоч, правда, давня, наче світ:
Як їм позбутися Кота?
—    Цей проклятущий Кіт
Лиш спить та шкодить без кінця...
—    Та ще й збиткується над нами...
—    До Лева треба слать Гінця,
Лев обіцяв боротися із жирними Котами.
Зраділи всі:
— Ось Лев приїде І покарає дармоїда!
Він наведе порядок в хаті!
Послали Миші делегатів.
Десь через день чи два потому
Вернулись посланці додому.
—    То що?
—    То як?
І говорить не варто,
Прийшли ми в ліс, а там не жарти:
Лежить жирнющий Лев,
і гра з Котами в карти.
Що ж, правду кажуть у народі:
Лев теж котячої породи.

СЛОВА Й ДІЛА

Байка

Прорвало у бобрів загату
Була старенька, видно, гать.
Зібралось лісового "брата"
Там тисяч три, чи, може, й п'ять.
Стоять,

Кричать, Не знають, що робити,
Як дірку ту їм загатити.
Старий Бобер відкрив дебати
Гінця в район потрібно слати.
Враховуючи значення моменту,
Просить побільше техніки й цементу.
 — Хай шефів шлють,
кричить Бобриха,
Бо буде лихо.

Давайте шефів нам сюди,
Ми ж можемо зостатись без води!..
 В цей час маленьке Бобреня,
Десь місяць-два від роду,
Взяло камінчик й кинуло у воду,
А потім другий... Раптом загуло
І дірки ніби не було.
Мораль?
Діла потрібні, не розмови
Ось суть у чому розбудови.

ГНАТОВА ХАТА

Байка

Була у Гната гарна хата,
Та й Гнат  - господар хоч куди!
Одна була у нього вада:
Любив сваритися завжди.
Чи є потреба чи немає,
А він кричить і не вгаває.
Дружині, тещі, тестю,
Кричать жінки і молодиці:
— Та як же це?
Та в чім причина?
А Гнат у хаті сварку чинить.
 Рятуйся, Гнате, кажуть люди.
Тікай із хати, лихо ж буде.
Хіба тобі до сварки нині?
А він все доріка дружині,
Що та його не поважає,
А теща часто ображає.
Ледь витягли із хати Гната,
А все ота негарна вада.
Є мудрий вислів у народу:
Сваритися у дні біди - собі на шкоду.

СУЧАСНА "ІДИЛІЯ"

Опустився вечір на біленькі хати,
Вийшла з хати Галя у садок до Гната.
Узялись за руки - подивитись любо
— Та й пішли на танці до сільського клубу.
Заспівали пісню про вдову і хмеля,
Що й її чекає козака оселя.
А з кутка другого інша пісня лине
Про зелене жито й білий цвіт калини.
Пахне в дворах м'ята, зорі в небі сяють,
Хлопці і дівчата про любов співають.
Те, що було вчора. зникло і немає,
Тепер п'яний Жора по селу горлає.
Пісень, правда, в нього не дуже й багато:
Через кожне слово кучеряві мати.
А як включить Жора свою "залізяку"
Всі коти до ранку тремтять з переляку.
Ось така картина.
Серцю в грудях тісне.
Буде в селі знову українська пісня?
 





ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ


Посів петрушки: коли і як садити?

/_pu/70/46973056.jpg

Як зрозуміти, що розсаді не вистачає фос...

/_pu/70/83834511.jpg

Дизайнерский ремонт: как создать идеальн...

/_pu/71/73802872.jpg

Як зробити добриво, використовуючи горіх...

/_pu/70/00554111.jpg

Диван – м'які меблі універсального п...

/_pu/71/41276752.jpg

Як побудувати та не зруйнувати стосунки

/_pu/70/52442605.jpg

Ознаки дефіциту вітаміну Е: які продукти...

/_pu/70/82487730.jpg

Декілька попереджувальних сигналів, що с...

/_pu/70/42158299.jpg

Взуття Crocs: корисне чи шкідливе для ва...

/_pu/71/55359789.jpg

Як доглядати за жирним волоссям: 7 порад...

/_pu/70/26656162.jpg

Прозора жіноча спідня білизна - гарні ко...

/_pu/70/70398749.jpg

Що таке бердвотчінг: заняття, яке зробит...

/_pu/71/93688695.jpg