|
|||||||
Симптоми і лікування шизофренії
|
|
Шизофренія - одне з найсерйозніших психічних захворювань, що представляє за усією різноманітністю проявів наростаюче вольове зниження, що веде кінець кінцем до стійкої непрацездатності, а іноді і до недієздатності. Проте в половині випадків шизофренія може фактично виліковуватися, в усякому разі не заважати різним творчим і життєвим успіхам. Описано безліч різних форм і видів шизофренія, яка настільки відрізняється одна від одної, що деякі психіатри говорять, що шизофренія - це не одне, а декілька різних захворювань. Прояви хворобиШизофренія може початися і в дитинстві, і в літньому віці, але частіше вона заявляє про себе в юності. Хвороба може виникнути гостро, несподівано, проте характернішим є поступовий розвиток захворювання. З'являються незрозумілі стомлюваність, слабкість, відчуття внутрішньої напруги, юнак або дівчина починають важко справлятися зі звичними обов'язками, замикаються, йдуть в себе. Поведінка, соціальні зв'язки і професійні навички починають повільно порушуватися, і через деякий час оточення помічає, що людина змінилася.Хвороба протікає дуже по-різному, але в основі усіх форм лежить поступове (іноді — впродовж десятиліть) формування особового і, передусім, емоційно-вольового зниження. Знижується здатність довільного виконання яких-небудь дій, можливості цілеспрямованої поведінки. Людина може кинути ВНЗ, знаходячись на останньому курсі навчання, без видимої причини залишити хорошу роботу, якій колись так домагався, не прийти на реєстрацію власного браку з гаряче коханою людиною і тому подібне. У міру розвитку хвороби симптоми її ускладнюються, робляться усе більш незвичайними, не схожими на прояви інших, всім знайомих захворювань. Поведінка хворого стає дивною, висловлювання абсурдними та незрозумілими; у хворого міняється сприйняття навколишнього світу. Як правило, психіатри діагностують шизофренію, коли пацієнт знаходиться у вже досить серйозному стані, в період розвитку психозу (психотичний стан), але невиправдана рання розширювальна діагностика шизофренії нічим не краща.  Стан хворих шизофренією погіршується і покращується циклічно. Ці періоди називаються рецидивами та ремісіями. У ремісії люди, що страждають шизофренією, здаються відносно нормальними. Проте в період гострої або психотичної фази захворювання вони втрачають здатність міркувати логічно, не розуміють, де і коли відбуваються події, хто в них бере участь. Психіатри називають це порушенням самоідентифікації. Часто спостерігаються при шизофренії ознаки: марення, галюцинації, безладне мислення і плутана мова, — це, так звана продуктивна симптоматика, яка зазвичай протікає досить яскраво, і родичі, а нерідко і сам хворий, розуміють, що без допомоги лікаря-психіатра не обійтися. Хочемо лише нагадати, що консультація психіатра в таких випадках потрібна негайно, оскільки необхідно визначити вірогідність деструктивних найчастіше для самого себе вчинків (міра небезпеки пацієнта). Так галюцинації, які найчастіше представлені "голосами", звучними у хворого в голові або десь зовні, які коментують поведінку людини, ображають або дають команди, можуть змусити хворого здійснювати незвичайні, неадекватні, іноді небезпечні дії. "Голос" може наказати стрибнути з балкона, продати квартиру, убити дитину і тому подібне. Людина в таких випадках не розуміє, що відбувається, не може чинити опір наказу і не відповідає за свої дії. Краще всього помістити його в лікарню, де інтенсивна фармакотерапія зніме гострий стан, убереже від небезпечних дій і дозволить людині згодом повернутися до колишнього життя. Слово "марення" ми часто вживаємо у звичайному житті, маючи на увазі якісь безглузді, такі, що не відповідають дійсності висловлювання. У психіатрії цей термін використовують в інших випадках. Головною особливістю марення є не те, що він не відповідає дійсності (наприклад, марення ревнощів може вирости на цілком об'єктивному ґрунті частих зрад чоловіка або — частіше — подружжя), але те, що це понад стійка система сприйняття та оцінки того, що оточує, що з'являється як безсумнівність самої реальності. Така система не піддається корекції і визначає собою неадекватну поведінку людини. Хворі відчувають, що хтось стежить за ними, планує завдати їм шкоди або може читати їх думки, викликати певні відчуття, контролювати їх почуття і дії, звертатися до них прямо з екрана телевізора, перетворювати на "зомбі" і вони відчувають себе "зомбі", тобто повними маріонетками ворожих сил, або, навпаки, що вони самі мають незвичайну властивість або здібності, перевтілюється в реальний або казковий персонаж, впливає на долю світ і всесвіт. Подібні переживання значно впливають на життя хворого, його поведінку. Глибина та інтенсивність цих проявів може доходити до повного застигання і супроводжуватися руховими порушеннями, коли людина залишається без втоми у будь-якій самій незручній наданій йому позі. У хворих також порушується мислення. У своїх висловлюваннях вони можуть переходити від однієї теми до іншої — абсолютно не пов'язаною з попередньою, не помічаючи при цьому відсутності логічного і навіть смислового зв'язку. Іноді вони замінюють слова звуками або римами та придумують свої власні слова, які абсолютно незрозумілі таким, що оточує. Їх багатослівні ускладнені або химерні міркування виявляються абсолютно беззмістовними, або мова обмежується короткими значущими, не пов'язаними з ситуацією репліками. Іноді вони зовсім надовго замовкають. Проте є форми шизофренія, яка протікає без всякої продуктивної симптоматики, і саме вони представляють найбільшу трудність для розуміння родичами та близькими людьми. Начебто нічого не сталося, а людина перестала ходити на роботу, не хоче нічого робити по будинку, нічим не цікавиться, не може читати та тому подібне. Близькі люди часто сприймають це як лінь, розбещеність і намагаються вплинути на свого родича. Між тим за такою поведінкою нерідко лежить вольове зниження, викликане хворобою. Не потрібно думати, що хворі шизофренією абсолютно втратили зв'язок з реальністю. Вони знають, що люди їдять три рази в день, сплять ночами, водять автомобілі по вулицях і тому подібне, і значну частину часу їх поведінка може здаватися цілком нормальною. Проте шизофренія дуже сильно впливає на можливість правильно оцінювати ситуацію, розуміти її реальну суть. Людина, що страждає шизофренією і випробовує слухові галюцинації, не знає як реагувати, коли в товаристві інших людей він чує голос, що говорить йому : "Від тебе погано пахне". Це голос людини, що стоїть поряд з ним, або цей голос звучить тільки у нього в голові? Це реальність або галюцинація? Нерозуміння ситуації сприяє виникненню страху і ще більше змінює поведінку хворого. Психотичні симптоми шизофренії (марення, галюцинації, порушення мислення) можуть зникати, і такий період хвороби лікарі називають ремісією. Водночас негативні симптоми захворювання (відхід в себе, неадекватні або притуплені емоції, апатія і тому подібне) можуть спостерігатися як під час ремісії, так і в періоди загострень, коли знову виникає психотична симптоматика. Такий перебіг хвороби може тривати роками і не бути очевидним для інших людей. Оточення часто сприймає хворих шизофренією, як деяких диваків, які відрізняються дивною мовою і ведуть життя, відмінне від загальноприйнятої. Існує багато різних типів шизофренії. Людина, яка переконана, що його переслідують, хочуть з ним розправитися, чує голоси неіснуючих ворогів, — страждає "параноїдною шизофренією". Безглузда поведінка, химерні звички та висловлювання без маячних і галюцинаторних розладів мислення, але зі стійкою втратою працездатності, зустрічається при простій формі шизофренії. Досить часто шизофренія протікає у вигляді яскраво обкреслених нападів — психозів, з маячними ідеями і галюцинаціями. Проте, у міру розвитку хвороби людина все більше замикається в собі, не лише втрачає зв'язок з оточенням, суспільством, але і втрачає найважливіші почуття: співчуття, милосердя, любові. Оскільки хвороба може варіювати по інтенсивності, мірі, і частоті загострень і ремісій, багато учених використовують слово "шизофренія" для опису цілого спектру захворювань, які можуть бути як відносно м'якими так і дуже важкими. Інші вважають, що шизофренія - це група пов'язаних між собою захворювань, приблизно так само як слово "депресія" означає багато різних, але пов'язаних один з одним варіантів. Теорії шизофреніїБільшість учених вважають, що люди наслідують схильність до цієї хвороби. Важливими чинниками, сприяючими початку захворювання, є чинники довкілля: вірусна інфекція, інтоксикація, травма голови, сильний стрес, особливо в дитинстві, і так далі. Дитина, одна з батьків якого хворий на шизофренію, захворює з вірогідністю від 5 до 25 навіть якщо він був пізніше усиновлений нормальними батьками. Якщо на шизофренію хворі обидва батьки, - ризик збільшується до 15-50%.Водночас діти біологічно здорових батьків, усиновлені хворими шизофренією, мали вірогідність захворіти, рівну одному відсотку, тобто таку ж, як і усі інші люди. Якщо один з близнюків хворий на шизофренію, то є 50 - 60% вірогідність того, що інший близнюк, також хворіє на шизофренію. Проте люди не наслідують шизофренію прямо, приблизно так само, як вони наслідують колір очей або волосся. Зазвичай говорять, що шизофренія наслідує ходом шахового коня: виявляється по бічній лінії. За сучасними уявленнями шизофренію викликає поєднання механізмів генетичних, аутоімунних і вірусних захворювань. Гени визначають реакцію організму на вірусну інфекцію. Замість того, щоб сказати "стоп" коли інфекція зупинена, гени пропонують імунній системі продовжувати атаку на яку-небудь частину власного організму. Приблизно так само теорії про походження артриту вважають, що імунна система діє на суглоби. Успішне застосування психотропних препаратів, що чинять дію на виробництво мозком дофаміну, вказує, що мозок хворого шизофренією або дуже чутливий до цієї речовини, або робить його надто багато. Цю теорію підкріплюють спостереження за лікуванням хворих, що страждають хворобою Паркінсона, яка викликається недоліком дофаміну : лікування таких хворих препаратами, що збільшують кількість дофаміну в крові, може призводити до появи психотичних симптомів. ЛікуванняДослідники знайшли препарати, які значно редукують марення і галюцинації та допомагають хворому зв'язно мислити. Проте ці так звані антипсихотичні препарати слід приймати тільки під контролем психіатра. Тривалий прийом підтримувальних доз ліків може істотно понизити або навіть виключити вірогідність рецидиву захворювання. Одно з досліджень показало, що 60 - 80% хворих, що не приймали препарати після виходу з лікарні, мали рецидив хвороби впродовж першого року, тоді як ті, хто продовжували прийом ліків будинку, захворювали знову у 20 - 50% випадків, а прийом препаратів і після першого року, знижував кількість рецидивів до 10%. Як і усі інші препарати, антипсихотичні ліки може має побічний ефект. Поки організм звикає до препаратів впродовж першого тижня прийому, хворий може відчувати сухість у роті, погіршення зору, замки і сонливість. Різко встаючи з місця, він може випробовувати запаморочення із-за зниження кров'яного тиску. Такі побічні ефекти зазвичай самі проходять через декілька тижнів. Інші побічні ефекти включають занепокоєння, скутість, тремтіння, рухові порушення. Пацієнти можуть відчувати спазми в м'язах обличчя, очей, шиї, уповільнення і скутість в м'язах усього тіла. Хоча це заподіює незручність, але не має серйозних наслідків, цілком оборотно і може бути знято або значно пом'якшено прийомом коректорів (циклодол). Стійкі побічні ефекти (хоча і рідкісні) роблять необхідним регулярне спостереження у психіатра. Особливо часті вони у літніх людей. У таких випадках слід відразу звернутися до лікаря, збільшивши дозу коректора або навіть знявши препарат. Зараз з'явилися нові покоління антипсихотичних засобів, які мають менше побічних ефектів, і є надія, що з їх допомогою хворі шизофренією краще справлятимуться з хворобою. Прикладами таких ліків є клозапин і рисполепт. Істотно пом'якшуючи хворобливу симптоматику, лікарські препарати відкривають можливість використати різноманітні форми реабілітаційної допомоги і допомагають продовжити функціонування хворого в суспільстві. Навчання соціальним навичкам, яке може проводитися в групах, в сім'ї та індивідуально, спрямовано на відновлення соціальних зв'язків і навичок незалежного існування пацієнта. Дослідження показують, таке навчання дає пацієнтам засобу боротьби зі стресовими чинниками, і удвічі знижує вірогідність рецидиву. Психіатри розуміють, що сім'я відіграє важливу роль в перебігу захворювання і в ході лікування намагаються підтримувати контакт з родичами. Інформування сім'ї, включаючи та самого хворого, про сучасне розуміння шизофренії та способи її лікування, з одночасним тренінгом навичок спілкування і поведінки в проблемних ситуаціях, стало успішною практикою багатьох психіатричних клінік і центрів. Таке навчання істотно знижує кількість рецидивів. За допомогою спільної роботи сім'ї та лікаря-психіатра хворі можуть навчитися контролювати свої симптоми, правильно розуміти сигнали про можливе загострення стану, виробляти план попередження рецидиву і досягати успіху в програмах соціальної та професійної реабілітації. Для більшості хворих шизофренією майбутнє повинне виглядати оптимістично — на горизонті вже видно нові ефективніші препарати, учені все більше дізнаються про функції мозку і причини шизофренії, а програми психосоціальної реабілітації допомагають все довше зберегти хворих в суспільстві та відновити якість їх життя. | ||
|
Схожі матеріали:
| ||
| Всього коментарів: 0 | |
|
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
|
|
|
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |