 |
Перший вірш надрукувала в Оржицькій районній газеті в дев'ятирічному віці |
Ніна Павлівна Третяк народилася і мешкає на благословенній Полтавщині.
Закінчила факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка (1981). Працювала редактором районного радіомовлення, редактором телевізійних новин. З 1999 року по 2014 рік- директор районної телевізійної студії "Гребінка". Перший вірш надрукувала в Оржицькій районній газеті в дев'ятирічному віці.
Була співупорядником першої в Гребінківському районі Полтавщини хрестоматії "Література Гребінчиного краю". Вийшло дві її поетичні збірки: "Все починається з любові"(2012) та "Мій мікросвіт" (2013). Співпрацює з полтавськими композиторами та виконавцями: Руслан Білишко, Людмила Мехедова, Олена Білоконь, співачкою Ярославою Кривошеєвою (Руденко).
Член Національної спілки журналістів України.
Ця затяжна війна
Ця затяжна війна. Нема просвітку.Ця чорна барва в весняних вінках.
Боже мій, о світе мій, о світку!
Судомить душу невимовний жах.
Розплати час за суще і далеке,
Бо ще не розплатилися сповна.
Деградаційний людожерний клекіт,
Як Змій Горинич голову здійма.
І пожирає кращих і ще кращих,
Смакує кров солону, як нектар.
Народ, земля якого найбагатша,
Несе бідацтва і смертей тягар.
Хто тільки не принизив, не пригнобив,
Не намагався знищити дотла.
Голодомори, війни і Чорнобиль...
Кривавий шлях. А правда проросла.
Пробилася і не дає пропасти,
І не дає себе занапастить.
На горі наживатися і красти -
Ніколи Бог такого не простить.
Ця затяжна війна вп’ялася в душі,
Ця чорна барва в весняних вінках.
Здається, доконає і задушить,
Та перед світлом відступає страх. ...
Сльозою материнською умитий
Весняний день криваво пломенить.
Все треба, відболівши, пережити
І через біль продовжувать ЛЮБИТЬ.
Я живуча
Ніхто нікого не спитав :У чому слабкість, в чому сила,
Болить листочку, що упав,
Болить серденьку, що любило?
Дощ награє осінній блюз,
До танцю хоче запросити.
Я ошукатись не боюсь,
Страшніше всього - мертвим жити.
В любов, як в воду, а вода
Така холодна, аж жалюча!
Любов - вода, любов - біда,
Ну й що із того - я живуча!
Провесінь
Весняне сонечко пригріло,І вийшли ріки з берегів,
Завирували-зашуміли
Свою мелодію без слів.
Мотив схопила жвава пташка
І зацвірінькала слова,
Почула пісеньку комашка
І до травинки піднесла.
Збудились трави, квіти, віти
Під серцем спраглої землі.
Ключ журавлів приніс привіти
На срібнім сонячнім крилі.
Переспівається все згодом,
Світ потішаючи ясний,
Зросте, розквітне, стане плодом
І знову йтиме до весни.
Ніна Третяк
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Grebenka.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія
|
|
НАЙБІЛЬШ ЧИТАЄМІ БЛОГИ
|
|
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОРИСНОГО
|
|
|
|
| ||||
|
|
|
| ||||
|
|
|
|
|
|