 |
Омита скорботною сльозою, пам’ять про них залишиться у віках |
Я – ПАМ’ЯТЬ
Світлій пам’яті жертв фашистського геноциду присвячується. 6 квітня 1942 року в урочищі Пирогова Левада, що знаходиться між м. Пирятин та с.Тарасівка Гребінківського району Полтавської області, фашисти розстріляли 1900 євреїв – стариків, жінок, дітей.Омита скорботною сльозою, пам’ять про них залишиться у віках.
БАЛАДА ПРО СКРИПКУ
Колона смертників текла рікою.Найкраще люди узяли з собою:
Одне дівча – з коштовностями скриньку,
Одне хлопча взяло з собою скрипку.
Як хлопець грав! Як струн душі торкався!
Фашист, щось пригадавши, посміхався,
А поліцай нервово озирався
І на курок натиснути збирався.
Не смійте! Не стріляйте! Геній грає!
Його талант на цілий світ засяє.
Не смійте! Не стріляйте! Схаменіться!..
Як скрипка грала – всі замовкли птиці.
Хитали скрушно головою віти:
Що це таке твориться на сім світі?
А скрипка грала. Як же скрипка грала!
Душа її, страждаючи, кричала!
…Забрали із коштовностями скриньку
І розстріляли, як людину , Скрипку…
БЕБА
Земну красу благословило небо.
Батьки її назвали ніжно : Беба.
Крилаті брови, очі – два озерця,
Аж завмирало, як поглянеш, серце!
Рум’яне личко, з ямочками щоки…
Ох, ця краса! Зазнаєш ти мороки!
Журилась мати. А дочка всміхалась.
Учителькою стати готувалась.
Та не судилось…Стали чорні хмари.
Фашисти, наче орди яничарів,
Насунули лавиною на місто:
Керівників хапали, комуністів.
Затим, прийшла пора її родини –
Від діда – до маленької дитини.
До церкви гнала їх дорога рання…
Сумний фінал єврейського питання
Нацисти розв’язали без розмови –
Могили вже були напоготові.
…Померкло сонце, заридало небо,
Як поглумились над красою Беби…
ДОЛЕ-ДОЛЕЧКО
Доле-долечко , лютеє горечко,
Поможи, Милосерний нам, Божечко!
Лікар фронту потрібен, а в місті
Санітарка одна і фашисти…
– Що ж ти, доню, зів’яла, мов квіточка,
Ти пручайся, живи, чуєш, діточки…
Припадала та все примовляла,
А назустріч біда насувала.
Йшла колона людей не на свято –
І до матері кинулась мати:
Мертве в руки дитя, а живого
В дім несла, аж трясло до знемоги!
…А в колоні приречених тісно,
Захлинаючись, линула пісня
Про літа молоді та крилаті:
Жити хочеться, а не помирати!
…Так згорьована мати співала,
Бездиханне дитя притуляла.
Так співала, аж серце хапало,
Кожне слово боліло, стогнало…
…Доле - долечко, лютеє горечко,
І за мене живи, моя донечко…
Я – ПАМ’ЯТЬ
Мені здалося, що я там була,
Що доля гетто по мені пройшлася,
Що кров єврейська у мені текла,
Що рана, не заживши, запеклася…
Я тут і там. Я мертва і жива.
Я на землі, щоб бачити і чути,
Щоб спільним серцем вимовить слова :
– Я пам’ять. Не дозволю вам забути!
Ніна Третяк ( Із циклу « Я – пам’ять»)
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Grebenka.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія
|
|
НАЙБІЛЬШ ЧИТАЄМІ БЛОГИ
|
|
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОРИСНОГО
|
|
|
|
| ||||
|
|
|
| ||||
|
|
|
|
|
|