|
Ще раз про освітянські справи і не тільки |
Бідний я бідний Кіт, не скуб мене лише ледачий за ведення блогу. Кого тільки не приписували на посаду Кота, всі туди ставляли своїх заклятих ворогів чи просто свої антипатії в людській подобі – і сміх, і гріх, як кажуть, особливо коли знаєш людей, хто пише і чому полюють на вітряки, які собі понавигадували.
Та це все не суттєво. Я сьогодні зранку був здивований розмовою з однією людиною, батьком двох дітей, який із села возить їх у Гребінківську школу. Спочатку ми то про політику, то про погоду, то про жінок, то про техніку – як , зазвичай, у чоловіків воно буває, а потім дійшло і до шкіл.
Він і каже:
-Чудова школа, не розумію, чому щороку закриттям її лякають, професійні вчителі, спокійна обстановка завжди , психологічно - здоровий клімат у колективі, з новою директоркою он і туалет уже у приміщенні..
Я витріщив свої зелені очі на нього і питаю:
-А чому ти не обурюєшся, як багато інших батьків, що треба кошти здавати на ремонт чи туалети?
Він відповідає:
-Я ж розумію, що державі по барабану, а школа не вчора побудована і потребує фінансових вливань, моїм же дітям там вчитися, а потім-дітям моїх дітей.
« Жополиз,- подумав мій чортик у голові, - хоче, щоб його дітям гарні оцінки ставили..»
«Адекватний батько, - це вже янгол в голові котячій обізвався,- не чекає коли хтось відремонтує школу, бо цього може ніколи не бути, зважаючи на тенденцію на цій ниві, а дитині треба вчитися сьогодні..»
Довго сперечалися чортик і янгол в моїй котячій голові, та так і не прийшли до якоїсь компромісної думки.
А я, прямуючи додому, подумав собі таке: всі ми – пішаки на великому Полі Дурнів.
Загнали нас туди, не питаючи згоди, і гриземося ми на Грошовому полі, бо , як не крути, всі конфліктні ситуації в освіті, саме на коштах і закручені: то на тести здай, то на ремонт, то на благоустрій. Це для батьків.
Для вчителів же: не вирішиш сам по коштам – звільнять або школу закриють, бо нормам не відповідає, це при тому, що ще й із зарплатнею «непонятки» зараз.
Це кляте Поле Дурнів зводить усіх з розуму: колеги заздрять колегам, жінки – вбранню інших жінок, чоловіки – чужим машинам і всі риються-риються-риються в багні, яке ж самі і заколочують,бо матеріальна складова – сама болюча для кожного.
А ляльководи вправно смикають за ниточки маріонеток ( наших же, місцевих, своїх і рідних, не з Марсу і не з пекла), підливаючи масла у вогонь, щоб часом конфліктний запал не згас, бо як тоді працюватиме оте трикляте «розділяй і владарюй»?
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
