 |
Праведна чиста душа – вдвоє живе на землі |
Ветеран педагогічної ниви, заслужений вчитель України Ніна Федорівна Кадура з м.Гребінка Полтавської області зустріла знаменний ювілей.
Рідні, друзі, колеги, вихованці, керівники міста та району вшановували ювілярку у Гребінчиній світлиці, осипаючи її сердечними словами, піснями, квітами.
Родом із вчительської родини, Ніна Федорівна з юних літ, як ї її дві сестри, визначилася із вибором професії. Стала вчителем математики. Навчала не одне покоління дітей любити точну науку, а головне – прищеплювала вихованцям кращі людські чесноти: доброту, милосердя, почуття справедливості. Пишається, що має в когорті випускників своїх послідовників і навіть учених математиків.
Із чоловіком Миколою Івановичем, що трудився свого часу на керівних посадах, редактором районної газети, виховали доньку, яка обрала мамину професію і нині разом із зятем вони успішні, шановані педагоги в рідному місті. Радують бабусю внучки, а особливо маленька правнучка Софійка.
Ніна Федорівна Кадура – невтомна, працелюбна, енергійна, молода серцем і душею і сьогодні. Вона чудова господиня. Має чимало захоплень, допомагає виховувати правнучку, залюбки займається городництвом, вирощує квіти, грає на гармошці, балалайці, мандоліні, гарно співає. Неповторну гру і пісню, яку підхопили присутні, вона виконала на ювілейному вечорі.
Тішуся, що знаю цю прекрасну сонячну людину. З роси і води Вам, шановна Ніно Федорівно!
Праведна чиста душа – вдвоє живе на землі.
Марк Валерій Марціал
Вчителю, дні і літа
Осипаються, наче листочки.
Зріле добро пророста
І дає свої щедрі росточки.
Мудрість сягає глибин:
Недаремно усе і не марно…
Учні дістали вершин
І від цього на серці так гарно!
Вчителю, час поспіша,
Ніч вклоняється дню на світанні.
Праведна, чиста душа
Існування поширює грані.
Думи снують і снують –
І пропащого дня в них немає –
Діти до школи ідуть –
Ваше серце, як сонце, світає!
Прикрих годин не було,
Чи їх витерла пам’ять, як дошку?
Спогадів гріє тепло –
Усміхаються рисочки зморщок.
Шляхом знайомим пройти б,
Поклонитись шкільному порогу
І відкривати світи –
Тільки не носять вже ноги…
Пам’яттю вчитель живе.
(Книга мудрості гріє і гоє)
Втіху з минулого п’є –
Значить жити Учителю вдвоє.
Ніна Третяк
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
