 |
Зустріч з дитинством, зі шкільними роками – це приємні спогади про школу, вчителів, однокласників |
Зустріч з дитинством, зі шкільними роками – це приємні спогади про школу, вчителів, однокласників.
Це для кожного довгоочікуване свято. Саме таке свято 17 червня 2017 року відбулося для випускників 1987 року, які відзначили 30 років по закінченню школи.
Прийшла на зустріч із своїми учнями і класний керівник Могирьова Лідія Григорівна.
Під час навчання в школі час для нас тягнеться дуже довго. Здається ціла вічність у нас в запасі, тільки треба швидше вирости. А щойно двері школи залишаються позаду, життя раптом набирає шаленого темпу.
Вуз, армія, робота, кохання, одруження, діти, робота, кар’єра – і не встигаєш помітити коли за вікном літо змінює весну, а на зміну осені приходить зима. І ось ти, уже з животиком і першою сивиною на скронях, раптом зустрічаєш когось з колишніх однокласників. Життя раптом зупиняється і ти ніби повертаєшся назад у минуле, в ту прекрасну пору – коли вічність була у запасі.
Думаю щось подібне відчували й всі мої однокласники, хто 17 червня 2017 року зміг прийти в кафе "Оболонь" на Спортивному. Зібралося нас таки багато, шкода що всі не змогли прийти. Дехто працював, а декого нема в Україні. Прийшли ті, хто зміг...
Розмовам не було кінця. Де ти? Як ти? Чим займаєшся? Всі розпитували і розповідали. Щоб полегшити цей процес, кожен за столом підводився і розповідав про найголовніше, що трапилось у його житті за останні 30 років. Змін таки було багато.
І, звичайно, не обійшлося без танців. Танцювали всі. Навіть не так важливо було яка музика звучала.
А ще згадували цікаві та смішні випадки та ситуації зі шкільного життя, дехто навіть свій перший поцілунок, перше кохання... Словом, час летів швидко та весело. Могирьова Лідія Григорівна принесла навіть табель з оцінками і всіх нас по списку перевірила, хто відсутній, а хто в "класі". Нажаль із нашого списку четверо друзів залишили наш "клас" назавжди. Нехай земля їм буде пухом.
І знову вічність була у нас попереду, і знову ми не хотіли розходитись і обіцяли зустрічатися частіше, списуватися і здзвонюватися. І знову до когось телефонували дружини, чоловіки, діти, і знову за кимось приїздило таксі. І ми поверталися до сімей, дітей, роботи, кар’єри і всіх, героїчно відкладених на один день поточних справ.
Але так хочеться таки зустрітися ще раз, бажано в повнішому складі і знову зануритися в атмосферу безтурботної юності.
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
