Микола Володимирович Стороженко
(1862-1942)
Видатні люди села Новоселівка, Гребінківський район, Полтавська область, Україна
Микола Володимирович Стороженко - вчений, історик, багато своїх праць по історії України він опублікував за свого життя. Вихованець Київського університету й учень В. Антоновича.
Член Київської Археографічної Комісії й Товариства Нестора-Літописця, співробітник «Київскої Старини», а також російських журналів «Исторический Вестник», «Русская Мысль» тощо. Інспектор народних училищ Чернігівщини й Київщини (з 1889), директор Київської IV (з 1895) і 1-ої гімназій; земський діяч на Пирятинщині.
Підсумкову свою працю, мемуарний свій труд «З мого життя», він написав в еміграції в Югославії (м. Біла Церква).
Але світ вона побачила уже без нього. Народився Микола Володимирович в 1862 р. в с. Велика Круча, де і виріс, а потім володів Велико-Кручанською економією, до складу якої входила Новоселівка.
Навчався і закінчив 2-гу Київську гімназію, в 1881-1885 роках навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира, успішно закінчив його. Після чого займався дослідницькою роботою по історії України під керівництвом Антоновича В. Б.
З 1889 р. він працює інспектором народних шкіл на Чернігівщині, а з 1891 р. до 1895 р. - інспектором народних шкіл на Київщині. Потім працював директором гімназії в Києві: з 1895 р. до 1909 р. - 4-ої гімназії, а з 1909 до 1919 р. - 1-ої гімназії. При цьому продовжував займатися дослідженням історії України і публікувати свої статті.
В листопаді 1919 року він емігрував спочатку в Туреччину, а потім переїхав в Югославію, де займався викладацькою працею. В написаній там своїй праці «З мого життя» він розповідає не тільки про своє життя, про свою рідну Велику Кручу і сусідні з нею місця, а й про видатних людей того часу, з якими устрічався. листувався: П. О. Куліша, М. В. Лисенка, П. Я і І. Я. Рудкевячів. В. Б. Антоновича, О. М. Лазаревського, В. П. Горленка, П. Г. Житецького і багатьох інших.
Стороженко автор численних документальних праць з історії України 17 — 18 вв., опублікованих у видавництві Київської Археографічної Комісії («Архив ЮгоЗападной России»), у «Киевских Университетских Известиях», а головно в «Київській Старині».
Серед них:
• монографія «Западно-русские провинциальные сеймики» (1888) й збірник архівних документів на цю тему («Архив Юго-Западной России», ч. II, т. 2);
• «Охочекомонный полковник Илья Федорович Новицкий» («КСт.», 1885, VII — 1886, IX);
• «А. Ф. Шафонский» («Киевские Университетские Известия», 1886, X);
• «Реформы в Малороссии при графе Румянцеве» («КСт.» 1891, III, IX);
• «К истории малороссийских козаков в конце 18 и в начале 19 ст.» («КСт.», 1897) та ін. (спільно з братом Андрієм)
Стороженко був видавцем і редактором Фамільного Архіву Стороженків (тт. I-VIII, 1902 — 10). Колишній член Київської Старої Громади, автор українських віршів (М. Царінний, «Літні краси», 1884), приятель М. Куліша, В. Горленка, братів І. і П. Рудченків, Ореста Левицького та ін.
Стороженко по революції 1917 знову повернувся до українства і містив свої праці, писані українською мовою, в «ЗІФВ ВУАН» («Осада м. Крилова», «Куліш у Києво-Печерській школі», «До біографії П. Куліша», «ЗІФВ ВУАН», тт. І, II-III, 1920 — 22, 1923).
Він розповів також про отаманів Пирятинського дворянства, про голів Пирятинської земської трави і ін. Рукопис цієї праці Стороженка в 1945 р. із закордону був доставлений на Україну, довго зберігався в «спецхранах», а в 2005 р. праця опублікована видавництвом «Либідь» (Київ).
