Затинайко Олександр Іванович

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького 1 ступеня за визначний особистий внесок у зміцнення обороноздатності та національної безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку. Указ Президента України від 30 січня 2004 року № 114

Народився 26 березня 1949 р. в мальовничому селищі Отрадне Гребінківського району на І Іолтавіцині в сім і агронома.

У 1966 р., після закінчення школи, вступив до Київського вищого загальновійськового командного двічі Червонопрапорного училища їм. М.В. Фрунзе за спеціальністю загальновійськовий командир. Після закінчення училища з 1970 р. успішно проходив службу на офіцерських посадах.

З 1970 р. по 1974 р. служив у Групі Радянських військ у Німецькій Демократичній Республіці. Зарекомендував себе як висококваліфікований фахівець, відданий своїй справі офіцер. Рота, якою командував молодий та енергійний лейтенант О.І. Затинайко, два роки утримувала високе звання "Краща в дивізії". Військовослужбовці активно реалізовували на практиці свій потенціал, успішно виконували поставлені перед військовою частиною завдання. Командування округом гідно оцінило завзяття, ентузіазм та добру професійну підготовку молодого офіцера. У 1973 р. йому достроково було присвоєно військове звання - старший лейтенант та нагороджено першою нагородою - медаллю "За бойові заслуги".

У 1974 р. О.І. Затинайко продовжив навчання у Військовіїй ордена Леніна Червонопрапорній ордена Суворова академії ім. М. Фрунзе в м. Москва, яку успішно закінчив у 1977 р. Здобувши командно-штабну оператнвно-тактнчну вищу військову освіту, був призначений начальником штабу полку в м. Лубни Полтавської області. Досконало володіючи навичками командно-оперативної роботи, демонстрував витримку та професіоналізм, у будь-яких складних ситуаціях діяв рішуче та впевнено. Вдруге Олександр Затинайко достроково отримує чергове військове звання - майор.

Його переводять командиром полку в м. Сміла Черкаської області. І на новій офіцерській посаді О.І. Затинайко демонструє відданість справі, високий професіоналізм та особисту відвагу при виконанні поставлених завдань. Полк під командуванням майора О.І. Затинайка за результатами планових перевірок отримав прапор ЦК ВЛКСМ, а сам Олександр Іванович у 1984 р. був нагороджений орденом Червоної Зірки та призначений начальником штабу дивізії в м. Біла Церква.

У 1985 р. був направлений для проходження подальшої військової служби до Республіки Куба командиром окремої бригади. Під час перевірки Головною інспекцією МО СРСР бригада отримує високу оцінку "відмінно". О.І. Затннайку втретє достроково присвоєно чергове військове звання - полковник.

Нелегка доля офіцера Радянської армії зазвичай передбачала службу в різноманітних куточках тодішнього Радянського Союзу. От і Олександр Іванович з 1987 р. отримав наказ командувати дивізією Сибірського військового округу. Не випадково командуванням було прийнято рішення саме в цій дивізії вперше у ЗС СРСР запровадити нову техніку - БМП-3 та САУ "МСТА"-С. Переозброєння проводилося протягом року. Дивізія успішно провела навчання на нових зразках бойового озброєння та воєнної техніки. У 1989 р. командир дивізії полковник Затинайко Олександр Іванович отримує звання - генерал та орден "За службу Батьківщині в Збройних Силах" III ступеня.

У 1991 р. О.І. Затинанко став слухачем Військової ордена Леніна Червонопрапорної ордена Суворова академії Генерального штабу (м. Москва). Успішно закінчивши її у 1993 р.. здобув вищу командно-штабну оперативно-стратегічну освітву. Україна на цей час здобула незалежність. Ще навчаючись в Московській академії, Олександр Іванович розпочав працювати над стратегією розгортання Збройних Сил незалежної України. Захистив кандидатську дисертацію, де вперше було сформульовано ефективність та вартість стратегічного розгортання ЗС України.

У той же час. Збройні Сили незалежної України потребували висококваліфікованих військових спеціалістів. Тому у 1993 р. О.І. Затинанко повернувся на Батьківщину. Він прийняв у своє командування 13 Армійський корпус м. Рівне. Цим легендарним у ЗС України Армійським корпусом у різний час командували майбутні начальники Генерального штабу ЗС України. Першим із них був Затинанко Олександр Іванович. І ут пін теж проявив свої найкращі якості офіцера вищого військового складу - миттєво оцінюючи обстановку, приймав правильні рішення.

У 1996 р. Затинайко Олександр Іванович Указом ІІрезидента України був призначений начальником Генерального штабу Збройних Сил України - першим заступником Міністра оборони України. У 1997 р. під його керівництвом була розроблена "Програма будівництва ЗС України до 2010 року". За її розробку Затинайко Олександр Іванович нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня,відзнаками "Доблесть та честі»" та "Іменна вогнепальна зброя" МО ЗС України.

З 1998 р. продовжив службу командувачем Південного оперативного командування зі штабом у м. Одеса.

У 2001 р. призначений Головнокомандуючим Сухопутних військ ЗС України (м. Київ). Основні зусилля в той час були спрямовані на формування миротворчих підрозділів. що виконували миротворчі завдання в Південному Лівані, Ліберії. Сьєрра-Леоне та Косово.

У 2002 р. Олександр Іванович знову був призначений начальником Генерального штабу Збройних Сил України. У цей час розробляється програма подальшого розвитку ЗС України під назвою "Оборонна політика. Біла книга". Уперше було дано широкий аналіз стану техніки та озброєння ЗС України. У 2004 р. Олександр Іванович призначений головним інспектором Міністерства оборони України. З 2005 р. він радник Секретаря Ради національної безпеки та оборони України.

Головною метою своєї діяльності Затинайко Олександр Іванович вважає створення найсучасніших Збройних Сил. спроможних високопрофесійно виконувати покладені на них завдання, ефективно функціонувати в умовах поглиблення демократичних процесів. З огляду на євроатлантичні прагнення України, українське військо має піднятися до стандартів армій країн Північноатлантнчного альянсу.

Водночас воно повинно відповідати реальним економічним можливостям держави. З цього приводу Олександр Іванович бере активну участь у міжнародних конференціях з оборонної політики України, зустрічається з особовим складом Збройних Сил. проводить велику наукову роботу. Він - кандидат військових наук АН України.

Затинайко Олександр Іванович активно займається благодійною діяльністю в лавах Збройних Сил України, завжди відгукується на прохання про допомогу віруючих людей. Українська Православна Церква нагородила його орденом Святого рівноапостольного князя Володимира II та III ступенів.

Олександр Іванович дорожить своєю родиною. Має дружину, доньку, четверо онуків. Чотирнадцятирічний Олександр вирішив продовжити справу дідуся. Він - віце-сержант Київського військового ліцею ім. І. Богуна.