Гость
|
Дата: Вівторок, 03.11.2015, 21:58 | Сообщение # 1 |
| Хто може пройти повз наш храм, не вклонившись низенько, чи всередині не затамувавши подих від духовної краси, якій віддано багато любові і праці нашого невтомного священика отця Стефана. За роки незалежності на Полтавщині багато побудовано православних церков, але подібної нашій і за архітектурою, і за покликом щирого серця, кажуть, немає ніде.
Це велике дітище церковної громади і усіх жителів Гребінківщини, хто жертвував свої кошти, допомагав працею, від підлоги до хрестів, вздовж і впоперек втілено нашим священиком, його задумами та натрудженими руками. Аскільки у нього ще задумок було, щоб зробити все капітально, раз і назавжди, без щорічних ремонтів.
Отець Стефан - чесний, порядний, дружелюбний з прихожанами. Не вистачало, бувало, коштів, щоб найняти людей зробити ту чи іншу роботу, і тоді батюшка, староста, паламар підв’язувались мотузками і фарбували стіни церкви, це була їх фізична пожертва. Ще багато можна згадувати добрих прикладів зробленого нашим священиком.
Рано пішла в інший світ його кохана дружина, його життя сердечний друг, в усьому порада і допомога. Це надзвичайно велика втрата для нього. Наш батюшка хворіє і часто перебуває в лікарні. Сподіваємось на швидке одужання.
А усій громаді хочу сказати: не можна так легко забути, хто прикладав скільки уваги, праці нашій красуні-церкві. Будував, прикрашав на згадку майбутньому поколінню. Митрофорний протоієрей отець Стефан за невтомний труд, за служіння Господу Богу, Церкві, людям нагороджений Митрою. Це висока нагорода. Не забуваймо!
З повагою Марія Пастрома
|
| |
| |
Гость
|
Дата: П`ятниця, 06.11.2015, 19:11 | Сообщение # 2 |
| Хочеться, щоб отець Стефан одужував та ще послужив Богові й людям, передав гідне служіння молодшому поколінню. Прихожанам варто потурбуватися про те, що отцю Стефану, як і кожному православному християнину належить регулярно сповідатись було б дуже корисно подбати про цю потребу. Бо закон духовного життя: "У чому застану у тому й суджу".
|
| |
| |
