М. Катруш народився
у с. Мар'янівці Гребінківського р-ну
18 травня 1941 року,

Поет і прозаїк

Народився 18 травня 1941 року в с. Мар'янівці Гребінківського району в селянській родині.

Навчався в Гребінківській середній школі № 1, Полтавському державному педагогічному інституті імені В. Г. Короленка, працював завідуючим Мар'янівським сільським клубом, учителем української мови та літератури, заступником директора з виховної роботи Кулажинської середньої школи, в партійних органах та органах місцевого самоврядування.

Писати почав з шкільних років, друкуватися — з 1982 року. Газети "Сільські вісті", "Комуніст", "Товариш", журнал "Україна" охоче друкують його поетичні добірки.

В 1998 та 1999 роках у м. Миколаєві за сприянням Заслуженого діяча культури України, нашого земляка Миколи Павловича Ворони вийшли збірки "Анатомія сміху", "Сполох".

Підготував до друку нову збірку "В сучасній інтерпретації".




"... Не перше десятиліття працює в жанрі гумору і особливо сатири М. П. Катруш. Його публікації в періодичці пресі свідчать про те, автор наполегливо працює в цьому жанрі і заслуговує найвищої оцінки-Гуморески, байки, сатиричні вірші свіжі задумом, соціально гострії, дотепні...".

МИ ВСІ ТАКІ РІЗНІ Моя Україна —як пісня у свято, Як в спеку липневу джерельна вода. Ми всі такі різні, і нас так багато, А ти, Україно, одна... Як мати у світі одна. Рокам пролітати, і веснам зоріти І сонцю вставати на сході з пітьми. Ми всі такі різні, та ми -- твої діти, Прийми ж нас такими, прийми... Прийми, Україно, прийми. Ми стали чужими... Заплутались в фразах І вже за собою спалили мости. За наші невдачі, за біль і образи Прости, Україно, прости... Прости, якщо можеш, прости Поля Полтавщини, діброви Волині І подих могутній Славути-Дніпра. Ми всі такі різні, але Україні Так хочемо щастя, любові й добра. Щастя, любові, добра. ЖУРАВЛИНА ТУГА У вечірнім небі лави журавлині Над Дніпром прощальні роблять віражі: Відлітаєм нині, мати-Україно, У краї далекі, у краї чужі. Там багато сонця і тепла багато, Там шумлять привільно плавні-комиші, Та чомусь без тебе, Україно-мати, Ах, яке це щастя  вірити і знати, Що і ти є частка рідної землі. У вечірнім небі туга журавлина Над землею ніжно кришталем дзвенить: — Ми прилинем знову, мати-Україно, Бо без тебе, рідна, в світі не прожить. ПРОСТИ УКРАЇНО Моя Україно, заплакана мати, Пече і пече мені думка одна: Були комуністи, прийшли демократи, А ти невесела й сумна... Торгують добром парубки на бруківці, Оті, що й тебе продадуть до весни. Це теж Україна? Це теж українці? Це теж твої, ненько, сини? А ти подивися їм пильно у вічі: Немає вогню, в них, немає й журби. Скажи мені, ненько, це хто -- будівничі? Чи жертви нової доби? Сидять жебраки в переходах на східцях. Як докір, як доказ чиєїсь вини. Це теж Україна? Це теж українці? Це теж твої дочки й сини? Є в кожному місті й селі їм подібні, Є ринок... Є, кажуть, багаті і бідні, Та бідних щось більше стає. Хрещатиком гордо ідуть мельниківці, Словесні примари страшної війни. Це теж Україна? Це теж українці? Це теж твої, ненько, сини? Чиїх вони діток топили в криницях? Під регіт скільком обірвали життя? У них і сьогодні зневага на лицях, Ні тіні покути або каяття. Прости, Україно, прости, моя мати, Пече і пече мені думка одна: Були комуністи, прийшли демократи, А ти невесела й сумна. БАРАН І НОВІ ВОРОТА Байка У лісовому штабі Барану Дали посаду керівну І став Баран той керувати, А щоб начальство здивувати Й себе тому начальству показати, Надумав він контору збудувати. Почав з воріт... Воріт незвичних Помпезних та величних: Вгорі  по колу арки Скульптури молодої Ярки. Внизу обрамлений в багет — Його портрет, А поміж них — малі Ягнята. Ворота гарні! Головне -- багаті. Сказать точніше, "золоті", Добротно зроблені, уміло. От тільки жаль, ворота ті У Барана всі кошти з'їли. Мораль проста, чого гадати: Ох, скільки баранів подібних нині біля влади! ЛЕВ - ДЕМОКРАТ Байка У лісі Вовк Усім підряд хвалився: Учора з Левом я зустрівся. Скажу відверто: не впізнав. Який він став! Як він змінився! Раніше як було? Зустріне, зареве, Аж страх бере, Здається враз на шмаття роздере. А це, повірте, диво з див, Немов його хтось підмінив: Веселий був, весь час сміявся, лотепи сипав, жартував, 3імною першии привітався, Вовчисі лапу цілував. Сказав тихенько, що віднині у нього Друзі ми єдині. Почула ці слова Сова і стала кепкувати з Вовка-брата: — От голова! Розумна, що й казати! То хоче Лев отримати мандата Від лісу депутата, Отож і грається сьогодні в демократа. УНІВЕРСАЛЬНИЙ ЖЕНИХ У садочку в холодочку, Де гілки схилились, Три вдовички-молодички Мріями ділились. Перша каже: — Заміж хочу Вийти за спортсмена. Буде він оті рекорди Ставить лиш для мене... Друга мовить: -- Люблю дуже Хороші манери. Якщо й вийду заміж знову, То за офіцера. З ним спокійно можна жити Не знаючи горя. Щоб звання було ж у нього Не нижче майора. Третя мріє: -- Я гаряча І гарної вроди, Вийду заміж за цигана, То -- дитя природи... Повз садок в цей час проходив Молодий грузин І, почувши ці розмови, Гайда через тин. Представився молодичкам, Здивованим вкрай: — Я, дівчатка, майстер спорту Майор Будулай.

БАТЬКОВА ХАТА Залите вогнями і в будні, і в свята, Місто немов поспіша на парад, А десь там далеко батькова хата Дивиться з сумом в зажурений сад. Над нею — без мене! — то сонце, то грози, Сплетіння туманів, мереживо злив, І вже одцвітають в саду абрикоси, Що я колись з батьком садив. Пройшла моя юність, наївна й крилата, І старість уже підступа до воріт, Але залишається батькова хата Як доля, як згадка, як мамин привіт. МАТЕРІ СПІВАЮТЬ У вагоні людно, у вагоні тісно, Рання електричка мчить у далину. Увірвалась раптом в людський гамір пісня Про лебідку-матір й ранню сивину. Хлопці йшли вагоном. Люди справа й зліва Кидали їм гроші, як тепер бува.  Ой чого ж так рано мати посивіла? Сполохом у серце вдарили слова. Голоси сплітались, кришталем дзвеніли, Щирістю своєю брали у полон. Ой чого ж так рано мати посивіла? Разом з юнаками плакав весь вагон. Хлопці пройшли далі. Затих звук баяна, Та ще довго пісня чулась та мені...  Через те й сивіють матері так рано, Що сини співають в поїздах пісні. БАГАМИ На екрані пальми, море, Біля моря — дами: —Приїздіть відпочивати До нас на Багами. Тут повітря, сонце, простір, Ресторани-бари, В ресторанах аж до ранку Веселяться пари. Продивився дід Микита Уважно реклами, Каже бабі: — Мо, і справді махнем на Багами. Покупаємось у морі, Поживем в готелі, Вечорами будем пити Віскі і коктейлі.  Баба гримнула на діда: —    Чи панам ми рівня? І  навіщо кудись їхать Витрачати гривні. Ось піднімуть ще раз ціни, То на ті Багами Віднесуть тебе безплатно Уперед ногами. КІТ І МИШІ Байка Пішов прохать у повітовий... Є. П. Гребінка У запічку, сміттям прикривши нори, Зібрались Миші на загальні збори. А річ на зборах тих була проста, Хоч, правда, давня, наче світ: Як їм позбутися Кота? —    Цей проклятущий Кіт Лиш спить та шкодить без кінця... —    Та ще й збиткується над нами... —    До Лева треба слать Гінця, Лев обіцяв боротися із жирними Котами. Зраділи всі: — Ось Лев приїде І покарає дармоїда! Він наведе порядок в хаті! Послали Миші делегатів. Десь через день чи два потому Вернулись посланці додому. —    То що? —    То як? І говорить не варто, Прийшли ми в ліс, а там не жарти: Лежить жирнющий Лев, і гра з Котами в карти. Що ж, правду кажуть у народі: Лев теж котячої породи. СЛОВА Й ДІЛА Байка Прорвало у бобрів загату Була старенька, видно, гать. Зібралось лісового "брата" Там тисяч три, чи, може, й п'ять. Стоять, Кричать, Не знають, що робити, Як дірку ту їм загатити. Старий Бобер відкрив дебати Гінця в район потрібно слати. Враховуючи значення моменту, Просить побільше техніки й цементу.  — Хай шефів шлють, кричить Бобриха, Бо буде лихо. Давайте шефів нам сюди, Ми ж можемо зостатись без води!..  В цей час маленьке Бобреня, Десь місяць-два від роду, Взяло камінчик й кинуло у воду, А потім другий... Раптом загуло І дірки ніби не було. Мораль? Діла потрібні, не розмови Ось суть у чому розбудови. ГНАТОВА ХАТА Байка Була у Гната гарна хата, Та й Гнат  - господар хоч куди! Одна була у нього вада: Любив сваритися завжди. Чи є потреба чи немає, А він кричить і не вгаває. Дружині, тещі, тестю, Кричать жінки і молодиці: — Та як же це? Та в чім причина? А Гнат у хаті сварку чинить.  Рятуйся, Гнате, кажуть люди. Тікай із хати, лихо ж буде. Хіба тобі до сварки нині? А він все доріка дружині, Що та його не поважає, А теща часто ображає. Ледь витягли із хати Гната, А все ота негарна вада. Є мудрий вислів у народу: Сваритися у дні біди - собі на шкоду. СУЧАСНА "ІДИЛІЯ" Опустився вечір на біленькі хати, Вийшла з хати Галя у садок до Гната. Узялись за руки - подивитись любо — Та й пішли на танці до сільського клубу. Заспівали пісню про вдову і хмеля, Що й її чекає козака оселя. А з кутка другого інша пісня лине Про зелене жито й білий цвіт калини. Пахне в дворах м'ята, зорі в небі сяють, Хлопці і дівчата про любов співають. Те, що було вчора. зникло і немає, Тепер п'яний Жора по селу горлає. Пісень, правда, в нього не дуже й багато: Через кожне слово кучеряві мати. А як включить Жора свою "залізяку" Всі коти до ранку тремтять з переляку. Ось така картина. Серцю в грудях тісне. Буде в селі знову українська пісня?