Оцінка екологічного стану, охорона природи Гребінківського району
Оцінка екологічного стану території - це оцінка стану окремих компонентів природи і в цілому природного комплексу даної території. В природоохоронній практиці склалося три основні методики оцінки екологічного стану:
1.Визначення екологічного стану території через оцінку стану її природних компонентів.
2.Визначення екологічного стану території через оцінку негативних процесів (природних, соціальних), що мають місце на даній території.
3.Змішаний підхід з використанням першої і другої методик.
Порівняно з загальним екологічним станом України Гребінківщину можна розглядати як куточок екологічного благополуччя. Справді, нас обійшла Чорнобильська трагедія, ступінь забруднення повітря, вод, грунтів дещо нижчий, ніж в інших регіонах України. Проте в межах районуі відбуваються негативні природні і соціальні процеси, що робить екологічний стан досить складним.
Атмосферне повітря. Одним із джерел забруднення атмосферного повітря залишається автомобільний транспорт. На його долю припадає біля 50% викидів забруднюючих речовин. Однак ні спільні перевірки з ДАІ, ні штрафи, ні претензії відчутних результатів не дають.
Водні ресурси. Гребінківський район, як і в цілому Україна. має певні запаси в з прісної води. Тому раціональне використанння та охорона води має виключне значення для району. В цілому видовикористання і водовідведення стабілізувалось. За останні роки за рахунок виконання природоохоронних заходів спаду промислового виробництва використання води зменшилося.
Але залишаються великими її втрати в житлово-комунальному господарстві за рахунок несправності водопровідної мережі. Втрати води в результаті аварій, несправності водної мережі завдають, збитків народному господарству і здоров'ю населення. В результаті забруднення, продуктів харчування та питної води за останні роки кількість інфекційних та паразитарних хвороб серед населення збільшилась майже на 20%.
Стаціонарні гідрологічні спостереження, які проводяться в районі показують, що поступово йде наростання мінералізації води, зокрема вмісту катіонів натрію та калію, аніонів хлору і сульфатів. Спостерігається незначне перевищення концентрацій заліза, аміаку та органічних забруднюючих речовин. Кисневий режим здебільшого задовільний.
У порівнянні з даними по Україні, забір води на 1 мешканця району майже вдвічі менший (55%), а скид недостатньо очищених стічних вод (разом з неочищеними) у шість разів менший (16%) за середній.
Природноресурсний потенціал Гребінківського району становить:
Потенціал ресурсів, %
мінеральних
водних
земельних
лісових
фауністичних
природних рекреаційних
всього
8,4
10,5
74,0
0,5
0,3
6,1
100
Основними джерелами забруднення води в районі залишаються підприємства , які забирають близько 20% води на свої потреби та сільське господарство, яке інтенсивно використовує воду для зрощення полів, більшість цієї води все ж таки повертається у вогляді так званих поворотних вод, але вони сильно забруднені і потребують очищення.
Забруднення води. В результаті діяльності людей гідросфера змінюється : кількісно( зменшення кількості води, придатної для використання) та якісно (забруднення).
Серед основних забруднень Гребінківського району розрізняють фізичне та хімічне.
Фізичне забруднення води відбувається внаслідок: накопичення в ній нерозчинних домішок – піску, глини, мулу в результаті змивання дощовими водами з розораних ділянок (полів); потрапляння пилу, що переноситься вітром у суху погоду тощо. Тверді частинки знижують прозорість води, пригнічують розвиток водних рослин, забивають зябра риб та інших водяних тварин, погіршують смакові якості води, а іноді роблять її взагалі непридатною для споживання.
Хімічне забруднення відбувається через надходження у водойми зі стічними водами різних шкідливих домішок, неорганічного(нафтопродукти, мийні засоби, пестициди тощо) складу. Шкідлива дія токсичних речовин , що потрапляють у водойми, посилюється за рахунок так званого кумулятивного ефекту (прогресуюче збільшення вмісту шкідливих сполук у кожній наступній ланці трофічного ланцюга).
Так, у фітопланктоні концентрація шкідливої сполуки часто виявляється в декілька разів вищою, ніж у воді, у зоопланктоні (личинки, дрібні рачки тощо) – в десятки разів вищою, ніж у фітопланктоні, в рибі, яка харчується зоопланктоном, – ще в десятки разів вищою. А в організмі хижих риб ( таких, як щука ) концентрація отрути збільшується ще в десять разів і, отже, буде в десять тисяч разів вищою, ніж у воді.
Атмосферне повітря. 
Фізичне забруднення 
