У Ганни Павлівни і Лева Миколайовича Свічок був син Микола (1828 р.н.) і дві дочки - Олександра (1829 р.н.) і Марія (1831 р.н.). Виховувались вони в приватних пансіонах: Микола - в Петербурзі, а Олександра і Марія - в Києві.

Микола Львович Свічка в 1840 р. вступив унтер-офіцером до гусарського полку, а в 1849 р. залишив військову службу корнетом (офіцерський чин в кавалерії відповідав підпоручику піхоти) і жив у слободі Петрівці, яка дісталась йому в спадщину від батьків. Крім того, йому дістався х. Свічківка при с. Матяшівка Лубенського повіту.

В 1862-1865 р.р. він був предводителем дворянства Пирятииського повіту, а в 1877-1886 р.р. - предводителем дворянства в Лубенському повіті.

В 1858 р. він повінчався з красунею Євлампією Дмитрівною Горленко (1841 р.н.), яка на восьмому році спільного сімейного життя покинула його та чотирьох своїх малолітніх синів і стала жити з Андрієм Андрійовичем Марковичем, одруженим на сестрі Миколи Львовича - Олександрі Львівні.

Так Євлампія Дмитрівна зруйнувала сімейне життя двох племінників Є. П. Гребінки Миколи і Олександри Львоничів.

Не пожаліла вона і своїх синів, які залишилися жити з батьком: Дмитро (1860 р.н.) помер в 1866 р., Лев (1859 р.н.) застрелився в 1884 р. "в болезненном состоянии" (так записано в метричній книзі, а точніше - при алкогольному сп'янінні).

Ілько (1864 р.н.) в 1896 р. "погиб от самоубийства в состоянии невменяемости вследствие умоисступления под влиянием хронического) алкоголизма" (Із метричної книги); четвертого сина Миколу (1861 р.н.), за свідченням старожилів с. Слободо-Петрівки, спіткала така ж доля, як Лева та Ілька.

Микола Львович наблизив до себе дружину сербинівського міщанина Миколи Васильовича Сошина - Раїсу Олексіївну, поміг їй придбати в Городищі землі 182 десятини: в 1892 р. вона іменувалась не міщанкою, а купчихою. Раїса Олексіївна народила від Миколи Свічки дітей: Павла (1875 р.н.), Софію (1877 р.н.), Євгенію (1883 р.н.) і Володимира (1888 р.н.). Від першого чоловіка вона мала сина Никифора Миколайовича (1868 р.н.), якому дісталось 180 десятин Свіччиної землі.

Микола Львович Свічка помер в 1899 р. в м. Одесі, де він купив будинок і проживав останні роки свого життя.

В метричній книзі Преображенського собору м. Одеси записано: «8 марта 1899 г. умер действительный статский советник (цей чин відповідав військовому - Генерал-майора. - Прим. авт.). Николай Львович Свечка в возрасте 71 год от порока сердца. Тело отправлено в с. Городище".

Зі смертю Миколи Львовича згас рід Свічок. Його і Раїси Олексіївни сини Павло і Володимир померли малолітками. Дочка Софія Миколаївна вийшла заміж за лікаря Голенківського, вона мала в Слободо-Петрівці 238 десятин землі. Євгенія Миколаївна вийшла заміж за полковника М. М. Дмітрієва, від якого у неї був син Георгій.

З 1914 р. вона жила уже з другим чоловіком - Купрюхіним Михайлом Михайловичем, головним лікарем Сербинівської лікарні. Від цього шлюбу у неї був син Віктор (1915 р.н.). Обидва її сини загинули на війні 1941-1945 р.р. Купрюхіни мешкали в м. Пирятині, а після війни виїхали в Київську обл., де і померли, у них доживала віку і Раїса Олексіївна.

Олександра Львівна 24 січня 1849 р. в Георгіївській церкві с. Городища повінчалась з сином поміщиків с. Мечет Марковичів - Андрієм Андрійовичем. Батько його помер в 1838 р. і господаркою маєтності була його мати Ганна Олександрівна.

Андрій Андрійович в 1848 р. закінчив Харківський університет зі званням кандидата університету (це звання надавалось тим, хто успішно закінчив університет). В 1853 р. мати Андрія Андрійовича померла, і він став повновладним господарем маєтності с. Мечет, тут він і жив разом з Олександрою Львівною.

З 1862 р. він працював мировим посередником (суддею), посередником між звільненими від кріпацтва селянами і поміщиками. Дітей у них не було. Може, це стало причиною того, що розладналося їх подружнє життя, і Андрій Андрійович став жити з Євлампією Дмитрівною (із якою у них теж не було дітей).

Із Мечету він переселився в село Перервинці, яке після смерті (1865 р.) його дяді, бездітного Олександра Михайловича, він одержав у спадщину. Олександра Львівна залишилась жити в с. Мечет, зрідка їздила в с. Короваї, невеличку частину яких вона одержала в придане, і там жила короткий час. Померла вона в 1883 р.

В метричній книзі церкви Андрія Первозванного с. Мечету було записано: "29 августа 1883 г. губернского секретаря Андрея Андреевича Марковича первая жена Александра Львовна умерла от воспаления легких. Погребена на церковном погосте в фамильном склепе".

Склеп був збудований у вигляді підвалу, заглибленого під церкву. В цьому склепі Олександра Львівна спочила до 1929 р., коли її покій був порушений: домовину з її мощами було викинуто зі склепу.

Марія Львівна близько 1850 р. вийшла заміж за пирятинця Івана Миколайовича Мокрицького (1820 р.н.), рідного брата відомого художника Аполлона Мокрицького.

Іван Миколайович закінчив Харківський університет із званням кандидата університету, виїхав до Петербурга, де служив у різних відомствах. В останні роки він був правителем канцелярії Петербурзького обер-поліцмейстера, мав чин статського радника (цей чин відповідав військовому чину - бригадира, що був середнім між полковником і генерал-майором).

В придане Марія Львівна одержала маєтність Глибоко-Ярівську, з тих пір хутір став називатися Мар'янівкою.

В 1856 чи 1857 р.р. Мар'янівка була продана Мокрицькими вдові штабс-капітана Нельговській.

У Марії Львівни і Івана Миколайовича Мокрицьких було двоє дітей: син Микола (1852 р.н.) і дочка Віра (1855 р.н.).

Тарас Григорович Шевченко після повернення із заслання познайомився з їх сім'єю і підтримував з ними дружні стосунки. Він подарував свого "Кобзаря", який щойно вийшов із друку, з таким написом: "Марии Львовне Мокрицкой на память. Т. Г. Шевченко. 4 февраля 1860 г.\ 24 лютого 1861 р. Тарас Григорович написав записку Мокрицьким (це була остання записка в його житті, через два дні його не стало), в якій поздоровляє Івана Миколайовича з іменинами і вибачається, що не може особисто з'явитися до нього з поздоровленням, оскільки вже другий місяць хворіє.

Кланяється Марії Львівні, цілує дітей. Від душі бажає іменинникові повеселитися по-минулорічному (очевидно, поет був на іменинах Мокрицького в 1860 р.).

В подальшому про цю сім'ю нам нічого не відомо.

В 1911 - 1914 р.р. на Пирятинщині був якийсь Микола Іванович Мокрицький "присяжный поверенный, статский советник".

Можливо, це був син Марії Львівни і Івана Миколайовича, який повернувся на батьківщину своїх батьків, щоб прийняти в спадщину маєтності Свічок, які залишилися без господаря. Оскільки ж виявилося, що все своє майно Микола Свічка відписав Раїсі Олексіївні, то, мабуть, сину Марії Львівни Миколі Івановичу Мокрицькому нічого не дісталось.