Звістка про революцію 1905 року дійшла і до мар'янівців. Про неї розповів учитель Розум. Він поширював всюди прокламації, за що і був заарештований. Пізніше його випустили, але він залишався під наглядом поліції.
Ідеї революції були близькі і Євгенію Аполлоновичу Гребінці, який також заарештовувався і був під наглядом поліції. Населення займалося землеробством, а оскільки землі було не багато, ту більшість молоді, а також дорослих людей ходили на заробітки в Київську губернію, де займалися посівом буряка. Іноді ходили і в Таврію.
У 1908 році в Шрамківцях (15 км) акціонерним товариством був побудований цукровий завод. Селяни йшли на заробітки до Амбросимова і Рахленка, які на своїх і орендованих землях сіяли цукровий буряк. Також селяни здавали частину своїх земель в оренду. Звістка про зречення престолу царя була зустрінута селянами обережно.
Але більшовицьке гасло: "Земля селянам!" була сприйнята ними буквально. Весною 1918 року вони засіяли не лише землю, яку брали в оренду, а також захопили і панську. Наступ Червоної армії, що почався, на війська Центральної ради був успішним тільки до весни 1918 року, коли під натиском німців Червона армія була вимушена відступити. Мар'янівку зайняли німці. Було зібрано селянське зібрання. Було наказано повернути усе розграбоване: коней, корів, інвентар. Крім того - здати половину урожаю із засіяної панської землі.
1 березня 1918 року відбувся бій між червоними військами, які стояли в селі Короваях і німцями, що розташовувалися в Мар'янівці.
Він розпочався з ранку і тривав до 4 годин дня. Бронепоїзд Червоної армії знаходився на роз'їзді "Паризька комуна". На німців було випущено 170 снарядів, а бронепоїзд обстрілював ворогів шрапнеллю. Попри те, що половина населення була евакуйована в село Наталовку, в Мар'янівці були жертви серед мирного населення, було зруйновано декілька будинків.
Німці були вигнані з села тільки в грудні 1918 року. Навесні 1919 року земля знову була поділена між селянами і засіяна. А вже в серпні 1919 року в село вступили війська А.И. Денікіна, які намагалися пробитися на Урал.
Але і вони не довго пробули тут. У жовтні денікінці були розбиті. Братовбивча громадянська війна важким слідом пройшлася по маріянівцям. Частина населення встала на сторону білих, інша частина на сторону червоних.
За радянську владу в рядах Червоної армії билися: Василенко Опанас Степанович, Петриченко Петро Вакулович(загинув), Гребельник Семен, Чуприна Кондрат Семенович, Овчаренко Микола Несторович(загинув), Скорина Іван Данилович. У 1918-20 роках на залізниці Гребінка-Яготин діяв повстанський загін Жадана.
Він був на стороні Центральної ради і контролював залізницю на ділянці Мар'янівка-Кононівка, підриваючи військові потяги червоноармійців і розправляючись з комуністами.
У селі Мар'янівка від їх рук загинули: Чуприна Іван Григорович і Чуприна Борис Семенович. Але і прибічники радянської влади діяли не менш жорстко. Так, Борис Семенович Чуприна, убив двох заможних селян, яких призначили для поїздки на сільський з'їзд при Центральній раді.
У Марьянівці тими, хто підтримував радянську владу, була організована партизанська група. Учасниками партизанського загону стали: Шевченко Василь Митрофанович, Чуприна Григорій Григорович, який використав псевдонім Чуркин, Гребельник Никифор Григорович, Скорина Іван Данилович. Активно допомагали партизанському загону, збираючи інформацію і попереджаючи про небезпеку: Чуприна Кондрат Семенович, Вавилов Павло Прокопьевич і його дружина Вавилова Ульяна Харитонівна.
Остаточно радянська влада була встановлена в Мар'янівці тільки в 1920 році. А в 1921 році був розбитий загін Жадана.
Після закінчення громадянської війни в Мар'янівці встановилася радянська влада. Управління селом здійснював вибраний комітет бідноти. Найближча сільська рада знаходилася в селі Короваї. Організаторами Мар'янівського комітету бідноти в 1919 році були: Куценко Петро Євлампійович, Чуприна Терентій Григорович, Двірник Терентій Костянтинович, Лисенко Іван Кирилович. У 1924 році була створена Мар'янівська сільрада, тоді ж сталося формальне об'єднання села Мар'янівки і хутори Притулок.
Першим головою сільради був обраний Діденко Семен Васильович, потім Трохименко Іван Євгенійович, а з часів колективізації і аж до Великої Вітчизняної війни його очолював Діденко Іван Іванович. Колективізація в Мар'янівці, як і в інших селах йшла важко.
Але залізна воля, дисципліна і значна допомога прибічників радянській владі з Пирятина, зробили свою справу - особливо відчутно було виконання планів по хлібозаготівлях і здачі м'яса державі в 1928-29 роках і розкуркулення забезпеченіших селян, яких попри те, що всього добилися своєю працею називали кулаками і оголошували ворогами радянської влади.
У 1928 році в селі вже було 4 ТСОЗа (товариства спільного обробітку землі) і артіль імені Т.Г.Шевченко, до якої увійшло 40 господарств.
Першим головою був Гребельник Максим Федорович і Вавілов Павло Прокопович. У 1930 році з вищеназваних господарств був створений колгосп імені Леніна. Першим головою колгоспу став Скорина Харитон Васильович. У 1950 році сталося укрупнення колгоспу. З двох колгоспів "П'ятнадцятиріччя Жовтня" (хутір Новодар) і "Імені Леніна"(село Мар'янівка) був створений єдиний колгосп імені Леніна.
На початку 1960-х років в нім працювали 144 людини, були створені 2 комплексних бригади і одних тракторних. Прикладом трудового героїзму працівників села був почин п'ятисотенців. За це звання боролися: Двірник Наталія Антипівна, Федусенко Марія, Вавілова Ульяна Харитонівна, Кибец Варвара Радіонівна. Комсомолець Куц Микола Олексійович почав почин за обробку кукурудзи без витрат ручної праці.
У роки Великої Вітчизняної війни усе населення Мар'янівки брало активну участь в створенні оборони на території району: копали окопи, створювали бойові точки; майданчики для аеродромів. Більшість чоловічого населення пішли в ряди Червоної Армії. Мар'янівка була окупована німцями 19 вересня 1941 року. Вступивши в село, вони розстріляли 14 комуністів і активістів села.
Серед них голови сільради Діденка Івана Івановича, секретаря комсомольської організації Маслянника Петра, активісток-п'ятисотенець: Двірник Наталію Антипівну, Федусенко Марію, Вавілову Ульяну Харитонівну. Рівно два довгі роки, день в день, Мар'янівка залишалася в руках ворога.
Звільнено село було 19 вересня 1943 року військами 1 Українського фронту. Після закінчення війни близько 20 мар'янівців було нагороджено бойовими нагородами за відвагу і хоробрість у боротьбі з ворогом. 40 чоловік загинуло за свободу і незалежність батьківщини.
52 людини нагороджено медалями "За доблесну працю у ВОВ".Після війни почалося активне відновлення господарства в селі. З 1946 по 1958 роки були побудовані 2 нові корівники завдовжки в 60 і 80 метрів. У 1959 році був побудований Мар'янівський ремонтний завод, який робить кран-балки, зчеплення, тракторні причепи марки "С-18-А", ремонтує сільськогосподарські машини довколишніх колгоспів. Місцевий колгосп був перейменований і став носити ім'я Ф.Энгельса. У колгоспі вирощувалися: пшениця, жито, ячмінь, овес, просо, гречка, кукурудза, цукровий буряк, картопля і інші культури.
Основні види живності в колгоспі: корови, свині, птах (кури і качки), вівці.
У 1953 році був побудований артезіанський колодязь з водонапірною вежею і водопроводом. У селі продовжила працювати восьмирічна школа і була відкрита вечірня школа робочої молоді при Мар'янівському ремзаводі. У колгоспі були відкриті ясла. У роки радянської влади в Мар'янівці знаходилися: поштове відділення і телефонний вузол, радіомережа, телевізійна точка на ремзаводі, сільмаг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, ветеринарний пункт.
Були відкриті сільський клуб, сільська і шкільна бібліотеки. Книг в сільській бібліотеці налічувалося в 1963 році 4700 штук, а в шкільній бібліотеці - 1500 книг.
Молоді в селі працювало мало, а також частина колгоспників переходить працювати в промисловість. Недостача робочої сили поповнювалася за рахунок впровадження механізації, а під час сезонних робіт шефською допомогою промислових підприємств, школи і престарілих жителів. Основні професії в селі наступні: тракторист, комбайнер, механік, електрик, шофер, механізатор, зоотехнік, доярка, свинарка, птахівниця.
