Храми, церкви, релігійні громади Гребінківщини

Православна віра

Православне християнство, введене Володимиром Святославовичем в Київській державі, з роками укріплялося; збільшувалась кількість людей, що прийняли цю віру, будувалися нові церковні храми, засновувалися монастирі.

З розвитком церковних справ розвивалися книжність, освіта.

Татаро-монгольська навала 1230 року зупинила цей розвиток: знищувалися не тільки церкви, а й самі люди. Біля 1360 року литовські князі витіснили татаро-монгол з Київських земель, вони доброзичливо ставилися до православної віри і не заперечували відбудови церковних храмів.

Але з одруженням Великого князя Литовського Ягайла з польською королевою Ядвігою справи стали ускладнюватися. Охрестивши нехрещену Литву в католицтво, Ягайло видав грамоту, яка надавала можливість на майбутнє користуватися різними правами тільки боярам-католикам.

І все ж в Київському воєводстві (до якого входила і наша місцевість) православна віра не відчувала політичних утисків - козацтво платило за це своєю кров'ю. І тільки нащадок князів Вишневецьких Ієремія сам прийняв католицьку віру і з 1632 року почав окатоличувати свою Вишневеччину (в склад якої входила і наша Пирятинщина), але козацтво на чолі з Богданом Хмельницьким не дало можливості довести цю справу до кінця.

У 1648 році Ієремія змушений був залишити назавжди Вишневеччину. Коли гетьманська Україна ввійшла в склад держави одновірців (Росії), церква продовжувала зміцнювати свої позиції. Царський уряд цінив вплив церкви на виховання молоді і допомогу церкви в утриманні закріпаччених селян в покорі - тому всіляко підтримував церкву.

Радянська влада розгорнула антирелігійну пропаганду, а з 1929 року перейшла до практичних дій по закриттю церков. Місцеві органи влади примушували священиків зрікатися церкви з об'явою про це «своє» рішення в газеті.

Протягом 1929 - 1930 р.р. на Гребінківщині були закриті майже всі церкви. В роки німецької окупації в уцілілих церквах була відкрита церковна служба, а в 1950-х роках церкви знову були закриті.