|
15.07.2014 Дівчина пораненого в АТО полтавця на всю Україну зізналася йому в коханні
| ||
Дівчина пораненого в АТО пирятинця на всю Україну зізналася йому в коханні
Вони зустрічаються лише місяць, але, попри це, Аліна Самойленко крізь сльози пообіцяла, що ніколи не залишить свого коханого. – Він пішов на війну в перших лавах мобілізації, охороняв кордон Харківської області. Хоча за станом здоров’я міг на законних підставах лишитися вдома – кілька років тому, Едік отримав серйозну травму п’яти, розповідає його подруга Аліна. Вони давно знають одне одного, обоє росли в Пирятині, проте серйозні стосунки в них зав’язалися лише – Едік – дуже відкрита й життєрадісна людина. До призову він три роки відслужив у Житомирській області десантником, після армії вступив до інституту, здобуває спеціальність еколога. Він любить природу, навіть у поганому знаходить красу, – з тремтінням у голосі розповідає про хлопця Аліна. І додає, що Едуард – віруюча людина, і навіть у такому важкому стані ствердує, що нічого просто так не буває, що Господь не дає нікому більшого тягаря, ніж можна витримати. За яких обставин боєць отримав поранення, поки що є військовою таємницею. Нині у нього важкий стан – висока температура, праву ногу йому ампутували, ліву прооперували – крізь неї пройшов осколок. Але лікарі запевняють, що вцілілу кінцівку збережуть. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Гребінківському районі Полтавщини незаконно віддали в оренду 200 га землі До свого поранення чоловік зізнався коханій, що мріє про велику родину, і навіть хотів би узяти маля з дитячого будинку, адже кожен у цьому світі заслуговує на щастя. У самого хлопця зі щасливою родиною в дитинстві не склалося. Батьки розлучилися, коли йому було три роки. Батько зараз живе в Одесі, мати – громадянка Росії, у кожного з них нова родина й діти. Хлопець ріс із бабусею. Проте, незважаючи ні на що, з батьками в Едуарда теплі стосунки. Зараз із ним у госпіталі мама. «Я пишаюся тим, що маю змогу хоч краєчком своєї долі доторкнутися до його життя» – Лікарі, волонтери й зовсім незнайомі люди роблять для нас дуже багато, допомагають, хто чим може. Хтось навіть просто добрим словом – і на тому величезне спасибі, адже й енергетика надає сили у важку хвилину, – додає Аліна. Каже, що Едік навіть в такому стані намагається жартувати. Лікарі лише дивуються його бойовому настрою. – Я поруч з ним намагаюся не розкисати й вірю в те, що все буде добре. Хоча, правду кажучи, досі не можу прийти до тями, повірити в те, що сталося, однак точно знаю одне: я, напевно всі ці роки чекала саме на цю людину. Пишаюся тим, що маю змогу хоч краєчком своєї долі доторкнутися до його життя. Часом складається таке враження, що ми разом уже цілу вічність, як би банально це не звучало. Але коли це стається з тобою, коли ти знаходиш свою половинку, нічого не може звучати чи здаватись банальним. Я захоплююся його людяністю, його вчинками, його силою його духу. І хочу, аби він знав і відчував це. Я неймовірно кохаю цього чоловіка, упевнена в своїх почуттях і обіцяю, що не залишу його ніколи. Едуарду Сологору потрібна ваша допомога. Рідні шукають можливість замінити втрачену кінцівку юнака на якісний протез та відправити хлопця на реабілітацію за кордон. Це кошти, яких у захисника немає. І цінною буде кожна ваша гривня. Фінансову допомогу можна надати, переказавши кошти на картку ПриватБанку: 4149 4978 0618 3465, Ольга Пінчук – бабуся Едуарда Сологора. Схожі матеріали: | ||
| ||
25-річному Едуарду Сологору після важкого поранення на сході країни ампутували ногу. Дівчина відважного захисника була першою, хто опинився коло його лікарняного ліжка.| Всього коментарів: 1 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
1
