Гребінка (до 1901 року с. Тінь і ст. Петрівка) - місто районного підпорядкування, центр Гребінківського району, залізничний вузол. Розташована в західній частині Полтавської області на лівому березі річки Оржиці, на перехресті двох важливих залізничних магістралей: Харків-Київ і Москва-Одеса. Відстань від обласного центру 203 кілометра. Населення 13500 чоловік.
Городище над р. Оржицею входило до складу Переяславського князівства і становило на його сході укріплений рубіж. Напевне, засноване 988 року київським князем Володимиром Святославовичем. 1239 чи 1240 року татаро-монголи, ідучи на Київ, розгромили городище.
У другій половині 17 століття було вдруге заселене і потрапило до володінь
лубенського полковника Леонтія Свічки. За даними 1740 року входило до Пирятинської сотні. На початку 19 століття Городище належало П.А.Свічці, але через борги частина володінь потрапила до рук інших поміщиків. За Свічками залишилася тільки Слобода-Петрівка. Городище потрапило до поміщика І.А.Горбовського. Частина земель Свічок біля Городища перейшла до поміщика Стороженка, який з Тарасівки переселив сюди своїх селян-кріпаків. Так виник хутір Новосілки.
Але ця назва не прижилася. Його називали то Нечаївка, то Затінь і нарешті Тінь. 1863 року Городище - волоський центр Пирятинського повіту, де налічувалось 83 двори, 500 жителів, три приватновласницькі крамниці, відбувалося три ярмарки на рік. 1898 маєток поміщика Горбовського орендував капіталіст Фінік. На початку 20 століття в Городищі було дві школи - церковнопарафіяльна та земська. Перша розміщалась в будинку біля церкви (збереглося до нашого часу на території школи №2).
Започаткована Гребінка 1895 року водночас із будівництвом залізничної колії Харків - Київ. Невелике село Тінь, розширившись за рахунок декількох залізничних споруд, перетворилося на станцію Петрівка. У 1901 році станцію і село було перейменовано на честь видатного українського письменника Євгена Павловича Гребінки, який народився за14 км звідси, на хуторі Убіжище (тепер село Мар'янівка). У перших пристанційних будиночках мешкали начальник станції, касир, два стрілочника, п'ятеро ремонтників та сторож. Потяги, що складалися з невеликих двоколісних вагонів, курсували лише двічі на добу, возили їх паровозики серії ОД та ОВ.
Станція освітлювалась газовими ліхтарями, а вночі колії і невеличкі будиночки поринали в темряву. Лише з поодиноких гудків локомотивів та тьмяного миготіння ліхтарів на стрілках угадувалась станція. Школи не було, лікарні теж. По медичну допомогу мешканці звертались аж до Пирятина, а їхні діти навчались в селі Городищі, де, в двокласній парафіяльній школі з півсотнею учнів працював учитель.
Історія Гребінки тісно перепліталася з історією села Городища. Непривабливим було це село до Жовтневої революції. Селяни дуже бідували. Хліба вистачало до грудня—січня. За несвоєчасну сплату податків їхнє майно списували і продавали з молотка. І навесні бідняки з торбинками за плечима ішли на заробітки. Кращі землі належали поміщикам Стороженку, Савицькому, Горбовському, куркулям Чаленку, Кудлаю. Карнауху, Петрику. А багаті крамниці, завалені різними товарами, були власністю Ляховецької, Каневського, Котляревського.
На початку XX сторіччя Гребінка швидко розростається. Особливо цей процес пожвавився після закінчення будівництва ширококолійної магістралі в 1910 році. Наступного року тут мешкало вже 540 чоловік, було споруджено два парових млини.
Розвиваючи економічні зв’язки між Харковом— Києвом та Москвою—Одесою,
царський уряд не міг обійти увагою створення баз для ремонту рухомого
складу на шляху курсування поїздів у цих напрямках. Вже з кінця XIX ст.
в Гребінці функціонував зворотний пункт з приписними потягами в 16
одиниць, що обслуговували дільницю Ромодан—Яготин, відстанню 120
кілометрів. Цей пункт вже нагадував обриси майбутнього депо і виконував
тільки промивочний ремонт паровозів серії СО.
Дільниця з обслуговування колії в той час була від ст. Кононівка до ст.
Ромодан з центром по ст. Лубни. Першим дорожнім майстром був Гоноков,
бригадиром колії — Фатеєв.
Використаний матеріал:1. Газ. «За більшовицькі колгоспи», 13 лютого 1937 р.
2. Збірник «Наша Лубенщина». Лубни, 1958, стор. 32—39.
3. Журн. «Літопис революції», 1928, № 2, стор. 194.
4.Полтавщина у, відбудовний період (1921—1925 рр.), плакат. Полтава, 1967.
5. Гаа. За більшовицькі колгоспи», 23 листопада 1935 р.
6. Газ. «Сталевий шлях» (Гребінка). 21 квітня 1938 р
7. Газ. «За більшовицькі колгоспи», 1 листопада 1935 р.
8. Газ. «Колективізоване село», 26 червня 1934 р.9.Газ. «Южная магистраль» (Харків), 12 вересня 1957 р.10. Чернігівський облдержархів, ф. 328, спр. 328, арк 642—645.11. ЦДІА УРСР, ф. 5, 1906, спр. 638, т. 1, стор. 214.12. Газ. «Прапор комунізму», 10 грудня 1953 р.
Історія міста Гребінка, села Городища, хутора Тінь і станції Гребінка
Гребінківський район
