загрузка...




загрузка...





Останні коментарі

Реформування медицини. Лікарня в Гребінці буде no
Ховаючись за фейкові реформи мабуть керівництво лікарні забуло в ...

У Гребінці провели рейд щодо продажу алкоголю неповнолітнім no
Ну що за стаття? В яких магазинах проводили рейд? Де дітям продал...

На Полтавщині почали облаштовувати залізничні вокзали для людей-візочників
Хотіла б я подивитись, як того, хто зробив на нашому Гребінківськ...

Ремонт в квартире no
Само термин «Модерн» уходит своими корнями в XIX-XX веке, когда в...


Чи подобаються вам матеріали в блозі "Cat"?

Всего ответов: 35




ИСТОРИЯ ГОРОДА ГРЕБЕНКА И РАЙОНА

 
Поиск:   

    

Історія Гребінки у післявоєнні роки


  Зразу ж після визволення Гребінки розпочалась наполеглива праця по відбудові зруйнованого господарства. Основне зусилля було скероване на відродження вагоноремонтного і паровозного депо. Провідна роль у відбудові належала комуністам. Особистим прикладом вони піднімали людей на трудові подвиги.

Вже на початку 1944 року основні підприємства Гребінки — локомотивне та вагонне депо, дистанція зв'язку почали нормально функціонувати, забезпечуючи просуваная составів з військовими вантажами на фронт.   

Після закінчення Вітчизняної війни до Гребінки, як і до інших міст і сіл нашої країни поверталися фронтовики. З новою силою закипіла робота.

Селище оживало. Були споруджені нові корпуси локомотивного і вагонного депо, дистанції зв'язку і колії. Зводились цілі квартали двоповерхових житлових будинків, зазеленіли молоді дерева. Чудовим подарунком для молоді став збудований стадіон «Локомотив». Влітку тут відбуваються змагання футболістів, легкоатлетів, а взимку футбольне поле перетворюється на каток.

У березні 1955 року закінчено будівництво нового кінотеатру «Комсомолець» на 300 місць. Він споруджений на тому самому місці, де до війни знаходився клуб аалізничників. На відзначення 40-річчя Жовтня у Гребінці гостинно відкрились двері Будинку культури залізничників. У великому триповерховому будинку - зал глядачів на 450 місць, лекційний і спортивний зали, кімнати для бібліотеки, читальні, гурткової роботи. Зали й кімнати Будинку обладнано красивими меблями.

Наприкінці 1957 року будівельники здали в експлуатацію пішохідний міст через колії, який з'єднав селище, розташоване по обидва боки вузла.

Дружно відгукнулися залізничники Гребінківського вузла на заклик Комуністичної партії про допомогу селу. Лише протягом 1956—57 рр. колективи підприємств вузла побудували в колгоспах 9 корівників і свинарників, на тваринницьких фермах встановили 420 автопоїлок, у трьох колгоспах побудували підвісні дороги, спорудили 3 криті токи. Особливо велику допомогу подавали підшефним колгоспам колективи паровозного і вагонного депо. Вони ремонтували машини і сільськогосподарський реманент, виготовляли запасні частини, слюсарні інструменти, а весною і восени допомагали доглядати посіви і збирати врожай.

В 1958 році велика група залізничників Гребінки була відзначена урядовими нагородами. Орден Леніна одержав слюсар вагонного депо Т. Ф. Паляничка, орденами Трудового Червоного Прапора нагороджені начальник паровозного депо Б. М. Леонович, складач поїздів О. В. Смик, орденами «Знак Пошани» — ресорник I.М. Бондаренко і телеграфістка Р. Б. Котелко. Одному з кращих машиністів вузла Василю Гнатовичу Камірному було присвоєно високе знання Героя Соціалістичної Праці.

загрузка...

Добре відомий у Гребінці і слюсар вагонного депо Т. Ф. Паляничка. Це ж він разом з іншими споруджував корпуси депо, встановлював верстати і устаткування. Характерною рисою Тихона Федоровича є невтомні пошуки нового. У який би цех депо не зайти, всюди можна побачити творіння його золотих рук. Більше ста раціоналізаторських пропозицій вніс слюсар за останні 15 років. Люблять старою виробничника у колективі і за чуйне ставлення до людей, і за піклування про них, і за його високу майстерність.

Майстер своєї справи — так називають гребінківські залізничники складача поїздів 0. В. Смика. В суворі роки Вітчизняної війни прийшов він ва станцію. Працював різноробочим, а потім оволодів професією складача. Великий досвід, добре знання умов роботи станції, злагодженість з машиністом маневрового локомотива, стрілочниками — все це дозволяє йому з місяця в місяць перевиконувати завдання по формуванню і розформуванню поїздів.

Багато хорошого в роботі мають інші нагороджені — Б. М. Леонович, І. М. Бондаренко, Р. В. Котенко, 0. Г. Звєрковська, В. Я. Коваль, К. А. Скорина.

За рішенням виконкому Полтавської обласної Ради депутатів трудящих від 30 вересня 1958 року село Городище було приєднано до Гребінки. Це позитивно позначалось на розвитку економіки і культури селища. За рішенням обласної Ради від 21 листопада 1959 року Гребінка була віднесена до типу міст районного підпорядкування.

З кожним роком поліпшується благоустрій Гребінки. Будівельники за останній час здали в експлуатацію двоповерховий дитячий садок, готель, бібліотеку для дорослих, чудовий Будинок піонерів, кілька приміщень під магазини. Лише в 1959 році гребінчани одержали близько 40 квартир, а 75 сімей справили новосілля у власних будинках. Впорядковуються вулиці. Одна з центральних магістралей міста — вулиця ім. Г. І. Петровського — покрита бруківкою. Заасфальтовано багато тротуарів.

Поруч з корпусами паровозного депо у Гребінці височить велика споруда. Це теплова електростанція потужністю 7 тис. квт. Вона дає струм не тільки місту, а й навколишнім селам, які розташовані в радіусі 30 кілометрів. 1 березня 1961 року електростанції, першій на Південній залізниці, присвоєно почесне звання підприємства комуністичної праці. Колектив щороку перевиконує завдання по виробітку електроенергії, економить паливо. Електростанція славиться десятками раціоналізаторів. Серед них інженери П. М. Караванський, В. Г. Христенко, Л. В. Педан, слюсарі І. П. Бузина і П. Г. Головко, електромонтер В. І. Макогон та інші.

Добре готувалися залізничники Гребінки до XXII з'їзду КПРС. В цехах локомотивного і вагонного депо, в дистанціях зв'язку і колії, на станції і в будівельників — скрізь панувало трудове піднесення, готувалися трудові подарунки з'їзду.

День початку з'їзду партії був святковим для трудящих нашої країни. Але особливо він був радісним для колективів паровозного і вагонного депо. Рішенням Президії комітету профспілки залізничників і Управління Південної залізниці за успішне виконання соціалістичних зобов'язань їм було присвоєно почесне звання підприємства комуністичної праці ім. XXII з'їзду КПРС. Колективу локомотивного депо, крім того, вручено перехідний Червоний прапор Міністерства шляхів сполучення СРСР і ЦК профспілки залізничників і першу грошову премію, а вагонникам — третю грошову премію.

Сім'я комуністичних колективів з кожним роком зростала. У вересні 1962 року звання підприємства комуністичної праці одержав колектив дистанції сигналізації і зв'язку. Майже на триста кілометрів тягнеться дільниця, господарство велике: тут лінії зв'язку, семафори, апарати маршрутно-контрольних обладнань, телефонно-телеграфні станції. І хоч колектив зв'язківців невеликий, все обладнання працює чітко.

Зв'язківці своїми силами збудували напівавтоматичну блокіровку на дільниці Гребінка—Прилуки. Завдяки цьому значно вросла пропускна спроможність дільниці. Усі в колективі, від начальника дистанції до рядового робітника, вчаться: хто в технічному гуртку, хто самостійно, а близько тридцяти чоловік ~ в школі робітничої молоді, заочно у вузах і технікумах. Добре працює конструкторське бюро на громадських засадах. Члени бюро і раціоналізатори подали багато творчих пропозицій, які дають економічний ефект. Велику роботу проводить жіноча рада. Славиться колектив своєю художньою самодіяльністю. Особливої поваги заслужили старші електромонтери М. Єременко і О. Науменко, електромеханіки П. Тарасенко і О. Крупічко, радіомонтер Г. Запорожець, телеграфістки Р. Котенко і Л. Сесь, телефоністки Є. Іващенко, Н. Козіна та інші.

В день відзначення 93-ї річниці з дня народження В. І. Леніна всім іншим підприємствам вузла — станції Гребінка, дистанції колії, кондукторському резерву також було присуджено звання колективів комуністичної праці.

Більше тисячі залізничників вузла нагороджені значками «Відмінник соціалістичного змагання залізничного транспорту», почесними грамотами, а також грошовими преміями.

Крім підприємств залізничного вузла, у Гребівці є інші промислові об'єкти: харчокомбінат, цегельний завод тощо. Далеко за межами нашої республіки відома продукція дзеркального цеху промкомбінату. Щомісяця робітники цеху перевиконують виробничі завдання. Невпинно зростає продуктивність праці, поліпшується якість виробів. За пропозицією робітника В. Г. Воробйова тут запроваджена нова технологія серебріння дзеркал. На поверхні скла осідає на 9 проц. більше срібла,  ніж за старою технологією. А це значно підвищує якість продукції.

Далеко за межами області відомий своїми хорошими справами колектив Гребінківської контори зв'язку. Дві третини робітників удостоєні звання ударників комуністичної праці. Чітко працюють оператори поштового зв'язку Л. І. Лисенко і О.М. Котляревська, телефоністки Г. І. Лазаренко, К. К. Гаврильчик і С. X. Козенко. Раціоналізатори О.І. Плис, А. Л. Карунний, Я. П. Мелешко лише в 1962 році запровадили у виробництво 8 удосконалень, які значно поліпшили умови праці і обслуговування трудящих. Колегія Міністерства зв'язку УРСР і Президія республіканського комітету профспілки працівників зв'язку, автотранспорту і шосейних шляхів присвоїли Гребінківській конторі зв'язку почесне звання підприємства комуністичної праці.

Великою честю для гребінчан є успішне виконання виробничих планів, і вони докладають всіх зусиль, щоб дати країні побільше високоякісної продукції. І на кожнім підприємстві міста вирує невтомний труд, працює творча думка, народжуються новатори виробництва. Тон у роботі підприємств міста весь час задають . паровозне і вагонне депо. Тут першими виконують плани, показують приклад творчого змагання за звання колективу комуністичної праці.

В березні І963 року в Гребінці відбувся перший зліт ударників комуністичної праці. Учасники зльоту відзначили, що на підприємствах міста тисячі людей змагаються за «українську годину» і багато з них за продуктивністю праці вийшла на кілька років уперед. За досягнуті успіхи, високі виробничі показники багатьом учасникам зльоту були вручені цінні подарунки.

В ході змагання за комуністичну працю з'явились нові форми участі трудящих в управлінні виробництвом. На найбільших підприємствах міста — локомотивному і вагонному депо — створені і працюють громадські нормувальні і конструкторські бюро. Добре працює громадське бюро нормування у вагонному депо. Його очолює старший майстер І. І. Мисак. За короткий час у депо було розглянуто і впроваджено 20 пропозицій, що дало змогу зекономити більше 4 тисяч нормо-годин.

Підприємства Гребінківського залізничного вузла справедливо називають скарбницею передового досвіду, і не випадково у Гребінку часто приїздять залізничники а усіх кінців Радянського Союзу, щоб навчитися нових методів праці, запозичити все цінне, передове. Гребінчани виступили ініціаторами всесоюзного змагання за скорочення простоїв локомотивів у ремонті. їм удалося знизити простій кожного тепловоза в підйомному ремонті на півтори доби, а собівартість на 300 карбованців.

Державний Комітет Ради Міністрів СРСР в питаннях праці і заробітної плата спільно з Колегією Міністерства шляхів сполучення в лютому 1965 року затвердили локомотивне депо Гребінки як опорне підприємство локомотивного господарства Міністерства шляхів сполучення по науковій організації праці.
 
Добре потрудились гребінчани в семирічці. Всі підприємства міста успішно справились а виробничим завданням. Багато нового з'явилось в роботі, зокрема  на залізничному вузлі. Майже зникла така професія, як стрілочник. З 1964 року на станції почала діяти маршрутно-релійна централізація. Щоб приготувати маршрут, черговому по станції досить натиснути дві кнопки — і стрілки переведені, попереду спалахує зелений вогник світлофора. Маршрутно-релейна централізація дозволила значно скоротити час на приготування маршрутів, вивільнити щонайвище 50 стрілочників.

Зростає культура міста. У Гребінці тепер є 5 шкіл, у яких працюють 178 учителів. У них навчаються і набувають певних знань понад 3000 учнів. Справжніми майстрами педагогічної справи є вчителі В. С. Ткаченко, Д. М. Лихацька, О. М. Стедеико, Г. М. Рябокінь, Г. К. Симонова, К. М. Бойко, В. І. Колесник, І. Г. Лисенко та інші.

Набагато поліпшилось медичне обслуговування населення. У місті є три лікарні на 160 ліжок, працює 32 лікарі різних профілів. Лабораторії і лікарні оснащені новим медичним обладнанням. До послуг населення дві рентгеноустановки, три фізіотерапевтичні кабінети, дитяча лікарня, зубопротезна майстерня. Поважають і люблять трудящі Гребінки і навколишніх сіл фельдшера поліклінічного відділеная Гребінківської лікарні М. І. Плошкіну. Її знають як досвідченого і невтомного спеціаліста. За самовіддану працю Марію Іванівну нагородили значком «Отличник здравоохраяения», Почесними грамотами обласного відділу охорони здоров'я, Пирятинського райкому КП України та райвиконкому.

Улюбленим місцем дозвілля гребінчан став Будинок культури залізничників. Тут завжди демонструються кінофільми, влаштовуються концерти професійних акторів або учасників художньої самодіяльності, читаються лекції. При Будинку працює Народний університет культури з факультетами: технічним, літератури і мистецтва, медичних і педагогічних знань.

У місті діє 5 бібліотек із загальним фондом близько 75 тис. книг (не враховуючи бібліотечного фонду шкіл, підприємств та установ). Кращою є бібліотека Буднику культури залізничників (бібліотекар А. Ф. Гладка). Тут часто проводяться цікаві літературні вечори, обговорення нових творів радянських письменників, читацькі конференції, влаштовуються виставки літератури. Бібліотека нагороджена дипломом «Бібліотека відмінної роботи» та грамотами.

Дві кімнати Будинку культури залізничників займає краєзнавчий музей. Створений він за ініціативою місцевих любителів-краєзнавців директора Будинку культури Г. М. Крота, директора середньої школи робітничої молоді Л. С. Монастирського, старого комуніста С. І. Квітки та інших. Музей знайомить відвідувачів з минулим життям Гребінки, її людьми, сучасними виробничими успіхами і будівництвом міста.

Гребінчани високо шанують пам'ять відомого українського письменника Є. П. Гребінки, ім'я якого присвоєно їх рідному місту. У краєзнавчому музеї, в районній  бібліотеці для дорослих відкриті постійно діючі виставки про життя і літературну діяльність письменника. Широко відзначили жителі міста 150-річчя з дня народження Є.П. Гребінки.

Трудящі Гребінки роагорнули змагання за те,  щоб їх місто стало зразковим. На сесіях міської Ради все частіше обговорюються питання про благоустрій, все більше наділяються коштів на міське будівництво. на впорядкування вулиць, садиб. У місті забруковано богато км. грунтових доріг, тротуари покриваються асфальтом, зростає водопровідна сітка. Широко розгортається зелене насадження.
 
В історії міста за останні роки відбулися певні зміни. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року територія Гребінкінського району була передана до складу Пирятинського району. З 8 грудня 1966 року Гребінка знову стала райцентром області. Це створює передумови для дальшого швидкого розвитку її економіки і культури, відкриває широкі горизонти на завтрашній день, У місті намічається велике житлове будівництво, благоустрій вулиць. Буде споруджено комбінат побутового обслуговування, промкомбінат. Стануть до ладу нові магазине, дитячі садки. На підприємства прийде нова досконала техніка.

У перспективному плані иередбачається між Гребінкою і селом Слободо-Петрівкою спорудити озеро площею в 140 га. Воно стане улюбленим місцем для відпочинку трудящих.

Натхнені рішеннями XXIII з'їзду КПРС, трудящі Гребінки — наймолодшого міста на Полтавщині — віддають всі сили в ім'я побудови комуністичного суспільства. Над виконанням виробничих планів самовіддано трудяться колективи усіх підприємств міста. За високі виробничі показники, економію пального, впровадження на підприємстві наукової організації праці Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 липня 1966 року локомотивне депо нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. А в серпні цього ж року нагороджена орденами 3 медалями велика група залізничників вузла. Ордена Леніна удостоєні начальник локомотивного депо Б. М. Леонович, дорожний майстер дистанції колії С. П. Киричок, ордена Трудового Червоиого Прапора — секретар партійної організації локомотивного депо А. Р. Медвєдєв, черговий по станції А. І. Павловський, слюсар С. М. Примак, оглядач вагонів М. О. Савченко, електромеханік дистанції сигналізації і зв'язку П. П. Тарасенко. Багато працівників вузла нагороджено орденами «Знак—Пошани», медалями «За трудову доблесть» і «За трудову відзнаку».

У гребінчан одностайне бажання — перетворити своє рідне місто в розвинений промисловий центр, ще привабливіший куточок Радянської України.

Нині в Гребінці діють чотири середні школи, дві лікарні та дві поліклініки, п'ять бібліотек, по висхідній розвивається культура і спорт (чудовий комплекс з легкоатлетичним манежем, сучасними спортивними залами, за останнім словом обладнані стадіон та корти), два Будинки культури, 2 музеї, Будинок школярів. В м. Гребінка розташований спортивний комплекс. В складі якого: стадіон, легкоатлетичний манеж, спортивний зал, тенісні корти, волейбольні та баскетбольні майданчики. Стадіон має 5,5 тисяч посадочних місць.

   Тут проводяться всеукраїнські, обласні та районні спортивні змагання. На стадіоні розташований майданчик із численними тренажерами. Поблизу спортивного комплексу розташований районний Будинок культури, кафе, танцювальний майданчик, дитячі атракціони. В м. Гребінка діє Свято-Георгіївський храм, а також релігійні громади. В місті багато зелених насаджень, квітів.
 
  На базі спортивного комплексу м. Гребінка проводять навчально-тренувальні збори дитячі спортивні заклади м. Києва. Тут є всі умови для проживання, тренувальних занять і відпочинку. Споруджено меморіали жертв фашизму та голодомору, пам'ятники Є. Гребінці та Г.Кагамликові, Шевченкова стела, пам'ятні знаки на честь полеглих у боротьбі з фашистами вчителів та учнів шкіл №1 і №3, робітників та земляків - патріотів.

 Пам'ятні знаки: Трудової Слави - трактор «Універсал-2» (1976), танк ІС-2 на честь воїнів - визволителів (1988).

 На південній околиці міста в 1980 році виявлено городище 11-13, 16-18 століть.

Використаний матеріал:
1. Газ. «Шляхом Ілліча», 15 лютого 1963 р.
2. Газ. «Шляхом Ілліча», 28 бе-реавя 1963 р.
3. Газ. «Зоря Полтавщини», 27 червня 1964 р.
4. Газ. «Прапор комунізму», 24 жовтня 1961 р.
5. Газ. «Зоря Полтавщини», 16 вересня 1962 р.
6. Газ. «Южвая магістраль", 31 січня 1959 р.
7. Газ. «Южвая магістраль», 5 березня 1959 р.
8. Газ. «Зоря Полтавщини», 2 серпня 1959 р.
9. Газ. «Шляхом Ілліча», 18 грудня 1965 р.
10. Газ. «Зоря Полтавщини», 14 січня 1966 р


Історія міста Гребінка, села Городища, хутора Тінь і станції Гребінка

 
 
 
загрузка...
 
 
 
загрузка...
 
 





 
 
  

   admin@grebenka.com

  +38 (099) 361-83-66
  +38 (097) 168-46-12


   » Добавить в закладки 
   » Обратная связь
   » Информация о портале
   » PDA версия сайта

     RSS-экспорт новостей:
   Новости | Фоторепортажи
   Публикации | Объявления
   Форум



   » Знаєте про новину чи подію в місті? Повідомте і ми напишемо про це на сайті.
   Додати новину

   » Потік онлайн-опитувань
   » Книга відгуків і пропозицій
   » Європошук Європошук
   » Тести онлайн
   » FAQ Питання та відповіді

  Відправити СМС безкоштовно Відправка SMS безкоштовно




Loading...

  Яндекс.Метрика