НАСЕЛЕННЫЕ ПУНКТЫ, ЦЕНТРЫ ПОСЕЛКОВЫХ И СЕЛЬСКИХ СОВЕТОВ ГРЕБЕНКОВСКОГО РАЙОНА  
Поиск:   

загрузка...

Хутір Селецький Гребінківського району,
Полтавської області

   Сільські населені пункти

ХУТІР СЕЛЕЦЬКИЙ -  теж мав давню історію. Десь в 1730-х роках на Андрія Марковича скаржились пирятинські священики, в тому числі пресвітер Свято-Успенської церкви м. Пирятина Ілля Максимович, про захват у них луків під назвою Пологи (що були біля с. Кулажинець), про покос їх, де і хутірець їх недалеко, над Оржицею (Сирою) стоячий.

Як випливає із духовного заповіту матері Іллі Максимовича (протопопихи) від 6.04.1738 р., хутірець цей над р. Сирою Оржицею уже був. Можна гадати, що цей хутірець і землі (в т.ч. луки Пологи) були дані лубенським полковником Василем Савичем протопопу Максимовичу (Губченкові). Цей хутір називався Максимовичевим хутором. Володарі його жили в м. Пирятині. В онука Іллі Максимовича - капітана Миколи Івановича Максимовича, якому дістався цей хутір, було дві дочки - Меланія і Марфа.

Перша із них вийшла заміж за полковника Іллінга, а друга - за штабс-капітана Магеровського. Десь близько 1816 р. капітан М. І. Максимович помер, і його жінка з дочками і їх сім'ями переселились із м. Пирятина в х. Селецький (таку нову назву хутір придбав в 1807- 1808 р.р., яку носив до самого злиття з с. Кулажинцями). Пізніше їх нащадки володіли цими землями і мешкали в цьому хуторі.

Розвиток хутора і ріст його населення характеризується такими даними: в 1781 р. тут було 10 хат посполитих, в 1859 р. тут мешкала всього 161 душа, в 1884 р. - 121 душа, в 1910 р. - 287 душ, в 1922 р. - 354 душі. В 1915 р. тут було 4 вітряки.

В 1920-х роках хутір Селецький (колишній хутір Максимовичів) увійшов до складу села Кулажинець, і в матеріалах перепису населення в 1926 р. показана кількість населення уже об'єднаного села Кулажинці (с. Кулажинці і х. Селецького разом взятих), яка становила 2091 душ обох статей. Хутір Селецький був суміжний з с. Кулажинці і розміщався на польовій дорозі із Кулажинець на с. Малютинці.

Колективізація в 1929-30 р.р. тут проходила не такими високими темпами, як хотілося керівництву району і області. Тому в лютому 1930 р. «за глитайську політику» голову і секретаря Кулажинської сільської ради знято з роботи і справу передано в слідчі органи. А вже 9.04.1930 р. в місцевій газеті «Правда Прилуччини» була вміщена стаття «Колгосп переміг» про успішний хід колективізації в с. Кулажинцях.

Хід колективізації і голодомор 1932-1933 р.р. в селі негативно відбився на рості населення. За переписом населення 1939 р. по селу Кулажинці (яке тут поділене на дільниці - «кутки»): село «Заможне життя» - 907 душ; хутір Заяр - 31 душа; село Кулажинці - 806 душ; хутір Літай - 72 душі.

Всього по селу Кулажинці було 1816 душ, що на 215 душ менше, ніж в 1926 році.

Війна принесла тяжкі втрати: не повернулися із війни 114 душ сільчан. В період німецької окупації: вивезено на роботи до Німеччини 176 осіб, розстріляно - 13 жителів. При відступі в 1943 р. німці спалили 276 селянських дворів.

Після визволення села тут побували: член військової ради фронту М.С. Хрущов, письменники Микола Бажан і Юрій Яновський. В селі під час окупації перебували мати і сестра письменника Юрія Яновського із своєю сім'єю.

Ще перед війною в Кулажинці приїхала учительська сім'я Федота Петровича Гапона, який став директором школи, а його дружина Олена Іванівна - рідна сестра Ю. Яновського - вчителькою. Так сталося, що вони залишились тут в окупації. Федота Петровича було вивезено на роботи до Німеччини, а його дружина Олена Іванівна з двома дітьми і матір'ю переживали тут тяжкі роки окупації.

В перші дні визволення Кулажинець Ю. Яновський зустрівся з своїми рідними, кілька днів був тут разом з ними. Він був вдячний мешканцям села за те, що вони допомогли вижити його рідним. Письменник багато зробив для того, щоб допомогти Кулажинцям відбудуватися. Завдяки йому в селі виросла красива і велика школа-десятирічка.

Першим директором школи по війні був Ф. П. Гапон, який повернувся з неволі, продовжувала учителювати і Олена Іванівна. А десь після 1954 р. вони виїхали в м. Ірпінь, де мати письменника померла в 97 років за віком, набагато переживши свого сина (який помер в 1954 р.).

В післявоєнні роки поліпшувалось медичне обслуговування. В 1967 р. районна газета писала, що в селі працює лікарська дільниця, яка обслуговує села Кулажинці, Майорщину, Сліпорід-Іванівку, Олексіївку, Наталівку.

В адміністративному відношенні с. Кулажинці і х. Селецький відносились до Городищенської волості. В 1919 р. в селі утворена сільська рада, до складу якої увійшов і хутір Селецький.





ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ


Кілька речей, яких не повинно бути в жит...

/_pu/59/23055328.jpg

Поради та рекомендації як отримати ідеал...

/_pu/60/93217807.jpg

Вчені визнали, що червоне м'ясо може...

/_pu/60/40476075.jpg

Плоскостопие: причины, симптомы, лечение

/_pu/58/92983734.jpg

Декілька речей, які здатні розтопити сер...

/_pu/59/60791157.jpg

Вчені підтверджують вплив імбиру і часни...

/_pu/57/46981921.jpg

Чому організм реагує на фастфуд, як на і...

/_pu/59/75021690.jpg

Речі, за якими в натовпі можна обчислити...

/_pu/59/65046193.jpg

Названа група крові, власники якої вважа...

/_pu/58/90385350.jpg

Опора амортизатора, на что смотреть при ...

/_pu/57/54221042.jpg

Як доглядати за речами з екошкіри

/_pu/55/25078043.jpg

Як вберегти зуби?

/_pu/59/36512764.jpg