|
||||||
Договір позики між фізичними особами
|
|
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), про це інформує Гребінківське бюро правової допомоги Договір — це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, тому він повинен містити основні положення про предмет та умови його виконання, визначення обсягу прав та обов’язків сторін, а також межі відповідальності. Це і становить зміст договору. Для укладення будь-якого договору основне значення мають його істотні умови, без погодження яких сторонами, договір взагалі вважається неукладеним.  Це положення міститься у ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі — ЦК), відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Єдиною істотною умовою договору позики законодавець визначив його предмет. Не дивлячись на те, що договір позики на перший погляд виглядає досить простим, як показує судова практика, при його виконанні у сторін дуже часто постають питання щодо взаємних прав та обов’язків, його форми, нарахування процентів та відповідальності. Важливо скласти повноцінний документ, в якому зазначити не лише істотні умови, а й інші умови, які після їх узгодження сторонами автоматично стануть обов’язковими для виконання. Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства. Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У ч. 1 ст. 1047 ЦК встановлено вимоги до форми договору позики: він укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми. Отже, вбачається, що проста письмова форма обов’язкова для договору позики тільки у випадках, встановлених ЦК. У ч. 2 ст. 1047 ЦК зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У частині 4 ст. 639 ЦК зазначено, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Також наголошуємо на тому, що період карантину не є підставою для обмеження конституційних прав людей, щодо отримання ними БЕЗОПЛАТНУ юридичну консультацію, тому НАГАДУЄМО, що відділ «Гребінківське бюро правової допомоги» Лубенського МЦ з надання БВПД і надалі продовжує надавати юридичні консультації, але в дистанційному режимі, а це означає,що Ви можете зателефонувати нам (05359) 21-1-94 або написати на ел. адресу [email protected], також в приміщенні Гребінківського бюро знаходиться скринька «ДЛЯ ЗВЕРНЕНЬ», в яку ви можете покласти своє письмове звернення та отримати консультацію в зручній для вас формі. Гребінківське бюро працює з 09.00-18.00 з ПН-ПТ крім державних вихідних. Гребінківське бюро правової допомоги, пров. Спортивний, 11 | ||
|
Схожі матеріали:
| ||
| Всього коментарів: 0 | |
|
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
|
|
|
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |