В рамках проекту Міністерства юстиції «Я МАЮ ПРАВО» та в рамках інформаційної кампанії «Я МАЮ ПРАВО ГОЛОСУ»  Гребінківське бюро правової допомоги інформує

ВИБОРЧІ ПРАВА ГРОМАДЯН ТА СПОСОБИ ЇХ ЗДІЙСНЕННЯ І ЗАХИСТУ

Хто є виборцем?

Інколи життєві обставини складаються так що з’являється необхідності звернення громадян до суду для захисту їх порушених прав, свобод та інтересів.

Крім клопоту, пов’язаного з оформленням відповідної позовної заяви, збиранням та наданням суду доказів на підтвердження своєї правоти в суді, особа, яка звертається до суду, зобов’язана сплати  витрати, пов’язані з судовим розглядом справи.

Аліменти зазвичай стягуються на утримання неповнолітньої дитини.

Однак законодавством України також передбачено можливість стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчатись, Глава 16 Сімейного кодексу України.

Батьківські права та обов’язки визнаються за особами, відносно яких наявні безспірні відомості, що вони є батьком або матір’ю даних дітей. Слід зауважити, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття(ст. 180 СКУ). Способи такого утримання визначаються батьками за домовленістю між собою. За рішенням суду можуть присуджуватися аліменти.

Ви хочете подарувати належну вам земельну ділянку дітям, онукам або іншому щасливчику, але не маєте жодного уявлення, що треба робити? Спробуємо допомогти вам розібратися в цьому питанні.

Спершу слід сказати, що дарування або як його прийнято називати дарча оформляється у вигляді нотаріально засвідченого договору дарування. Головною відмінністю договору дарування від інших договорів є його БЕЗОПЛАТНИЙ характер. Ваше право власності в результаті укладення договору дарування припиняється, і виникає право власності у Обдаровуваного, у свою чергу, Обдаровуваний не здійснює у ваших інтересах будь-які дії.

Про створення довідковo-інформаційної бази правових консультацій «WikiLegalAid», з метою надання якісних правових консультацій  працівниками бюро правової допомоги. . Зараз скористатися можливостями платформи «WikiLegalAid» може кожен хто має доступ до мережі Інтернет.

Умови, за яких фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, визначені у Цивільному кодексі України, а порядок – у Цивільному процесуальному кодексі України.

Відповідно до ст. 43 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

На сьогодні досить поширеними є справи про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та, як наслідок, подальше зняття такої особи із реєстрації.

Чинне законодавство нашої держави, а саме ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК),  надає можливість наймачу або членам його сім’ї бути відсутніми за своїм зареєстрованим місцем проживання протягом шести місяців і ввесь цей час за ними буде зберігатися житлове приміщення. Для членів сім’ї власника житла ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено можливість відсутності без поважних причин строком до одного року, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Основними завданнями в роботі Гребінківського бюро правової допомоги є не тільки надання безоплатно юридичних консультацій (первинної правової допомоги), доступ до безоплатної вторинної правової допомоги  (складання процесуальних документів та представництва в суді) для соціально незахищеної категорії громадян  (люди, що мають дохід який не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, інваліди, учасники бойових дій, в тому числі АТО, внутрішньо переміщені особи, діти-сироти), правопросвітництво у територіальних громадах, а й доступ до електронних сервісів Міністерства юстиції.<

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності – це право двох або більше осіб на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.