На сьогодні досить поширеними є справи про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та, як наслідок, подальше зняття такої особи із реєстрації.

Чинне законодавство нашої держави, а саме ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК),  надає можливість наймачу або членам його сім’ї бути відсутніми за своїм зареєстрованим місцем проживання протягом шести місяців і ввесь цей час за ними буде зберігатися житлове приміщення. Для членів сім’ї власника житла ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено можливість відсутності без поважних причин строком до одного року, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Основними завданнями в роботі Гребінківського бюро правової допомоги є не тільки надання безоплатно юридичних консультацій (первинної правової допомоги), доступ до безоплатної вторинної правової допомоги  (складання процесуальних документів та представництва в суді) для соціально незахищеної категорії громадян  (люди, що мають дохід який не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, інваліди, учасники бойових дій, в тому числі АТО, внутрішньо переміщені особи, діти-сироти), правопросвітництво у територіальних громадах, а й доступ до електронних сервісів Міністерства юстиції.<

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності – це право двох або більше осіб на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Особи, середньомісячний дохід яких не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму.

Документи, які можуть надаватися для підтвердження права на безоплатну вторинну правову допомогу
(призначення адвоката/юриста для представлення інтересів, зокрема у суді, складання процесуальних документів)

Повна цивільна дієздатність настає з 18 років, а в деяких випадках навіть із 16-ти. Але іноді трапляється, що повнолітня людина внаслідок певних обставин (захворювання або згубної звички) не може контролювати свої дії і відповідати за них.

Щоб вона не завдала шкоди собі, своїй родині і майну, родичі звертаються до суду для визнання такої людини обмежено дієздатною чи недієздатною.

Шлюбний договір - це цивільний правочин, що базується на домовленості наречених або подружжя відносно встановлення майнових прав та обов'язків подружжя на період існування та припинення шлюбу. Порядок укладення, зміст та умови розірвання шлюбного договору врегульовано главою 10 Сімейного кодексу України.

В зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» 17.05.2017 року та  внесенням змін до Сімейного та Цивільного процесуального кодексів, а також до Закону України «Про судовий збір» виникає абсолютно логічне питання щодо того як змінити розмір аліментів, якщо визначений до цього судом їх розмір є меншим від законодавчо встановленого мінімуму.

Згідно ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
 

Емфітевзис – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, яке посвідчується договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою.

Емфітевзис земельної ділянки регулюється Земельним кодексом України (стат¬тя 102-1) та главою 33 Цивільного кодексу України (статті 407-412).

З питання обліку роботи в надурочний час, у святкові і неробочі дні надає роз’яснення головний державний інспектор Управління Держпраці у Полтавській області Ольга Шувакіна.

За статтею 62 КЗпП України надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52,53 і 61 КЗпП України). Тобто надурочною роботою є робота понад установлену тривалість робочого часу за обліковий період (за підсумованого обліку робочого часу, відповідно до ст.61 КЗпП України), а також робота понад установлену графіком виходу на роботу тривалість роботи за день (зміну).