...




загрузка...





Останні коментарі

Романтическая любовь no
"В половинки две мои сразу впились комары. ..опу грызли, как...

Відпочинок на морі no
Настоящая львица


Я на солнышке сижу... no
Очень мне нравятся купальники, где лифчик без брителек..но никак ...


Где бы Вы хотели родиться?

Всего ответов: 163




ГОРОДСКИЕ СЛУЖБЫ И ОБЩЕСВЕННЫЕ ОРГАНИЗАЦИИ

 
Поиск:   



25-та державна пожежно - рятувальна частина
м. Гребінка Полтавської області

37400, Полтавська обл., м. Гребінка, вул. Миру, 44    (05359 /259/)
ПЗЧ    9-15-84     
СИДОРЕНКО Анатолій Миколайович
Начальник     9-23-82     
ГРЕБЕНЮК Сергій Іванович
Заст. начальника    9-15-84     
ІНСПЕКЦІЯ    9-23-82

ІЗ ІСТОРІЇ

"Пожежа – старовинне руське слово, від якого пече вогнем та тхне гірким димом згарища. Пожежа, і перед очами стають спалахи пожеж років війни, спливають картини історичних пожеж, що поневічіли тисячі міст та сел. Древню дерев’яну Русь вижигали стихії у вигляді грому та блискавок, палили інородці ворожі племена, палили самі князі у міжусобних війнах, потім палили татари та інші.”

 (А.Чехов)



Пожежна частина 1 відділення  СДПЧ-26.а, місто Гребінка, Полтавська область


Старовинні хроніки строкатіють описами   численних пожеж та лих, принесених вогнем. Часами неможливо навіть визначити, від чого більше страждала земля руська – від нашестя іноземців, від люті нещадного ворогу чи від вогню, адже вогонь зачасте підпирав меч, а нерідко був страшніше за нього.

Загальна кількість пожеж на нашій планеті досягнуло 5,5 млн. за рік, кожні 5 секунд десь спалахує пожежа.

Статистичні дані, опубліковані у Санкт – Петербурзі в 1012 році, свідчать, що селянська Росія згорала майже повністю кожну чверть віку. Протягом 50 років (1860-1910р.р.) тільки у Європейській частині держави було офіційно зареєстровано 2 мільйони пожеж, якими знищено 6,5 млн. селянських подвірь.

 Безліковно палали міста: у Києві в XII сторіччі тільки церквів згоріло 600 ( чому вони? Церкви будувалися відокремлено на височинах).

В 1193 році у Владимирі на Клязьмі загинуло під час пожежі більше 500 чоловік – повністю згоріло 30 церквів. В Новгороді, у 1508 році жертвами вогню опинилися 3315 чоловік, не рахуючи тих хто втонув у Волхові. Вогонь знешкодив 4300 подвірь.

 Москва на протязі семи сторіч з XII по XIX, горіла частково або повністю 60 разів.

У XV сторіччі у царювання Василя Темного, після чергової пожежі Москви з’явилися перші протипожежні накази в Росії. В них приписувалося як поводитися з вогнем, коли його можна розводити, а коли – ні. Порушення цих наказів каралося стратою.

 У 1504 році цар Василь III повелів мати у подвір’ях на випадок пожежі діжки та чани з водою, а на покрівлях теж діжки з водою та при них віники на жердинах.

 У 1669 році цар Олексій Михайлович видав наказ: за грабіжництво та крадіжки на пожежах винних карати тілесно ( бити батогом, різати вуха), саджати до в’язниці, а у особистих випадках карати стратою.

Петро I проводить реформу пожежної справи. Вводить нові протипожежні правила, в яких вперше закладені профілактичні міри. Забудова нової столиці на березі Неви велася з урахуванням протипожежних вимог.



Пожежна частина 1 відділення  СДПЧ-26.а, місто Гребінка. Полтавська область

Наказах у військах були визначені пожежні офіцери та виділені військові пожежні команди.
Перші професійні команди в царській Росії були створені в 1803 році в Петербурзі та роком пізніше у Москві.

ПРО ІСТОРІЮ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ ПОЛТАВЩИНИ ВІДОМО СЛІДУЮЧЕ:

9-го березня 1802 року відбулося урочисте відкриття Полтавської губернії. В її склад ввійшло 12 повітів (уїздів).Першим генерал-губернатором Малоросії був призначений князь Олексій Борисович Куракін. Це була талановита, освічена, з великим кругозором людина, дуже вимоглива і працелюбна. "Он мечтал сделать, - как говорит в своих воспоминаниях князь Долгорукий, "Полтаву в малом виде Петербургом ".

  У той час Полтава нараховувала 83 вулиці, 4 майдани і громадський сад, 232 колодязя, 40 кам’яних та 1666 дерев’яних будинків. Мешканців у місті було 15521 : чоловіків 8911, жінок 6610. У 1802 місто було поділено на три поліцейські частини, але в 1804 році їх кількість скоротили до двох, в кожній з них створили пожежний обоз і ввели по одному "огнегасительному мастеру” – так у той час називали брандмейстерів. Тоді цих майстрів неможливо було знайти у Полтаві, тому "обыкновенно публиковали о вызове человека, который мог бы содействовать при пожарах огнегасительными трубами”.

  Одним   із брандмейстерів був майор Терещенко – військовий, ентузіаст, любитель пожежної справи. На початку сорокових років брандмейстерів почали запрошувати з Петербурзького пожежного депо, де вони навчалися пожежній справі. Полтавський поліцмейстер, який дуже опікувався мати знаючого справу брандмейстера, просив у губернатора дозволу відрядити трьох молодих людей з Полтавських міщан в Петербурзьке депо для вивчення цього діла. Губернатор дав згоду, і міщанська спільнота вибрала трьох, яким Дума видала прогони.
 
В пожежних обозах було в наявності десять бочок на ходах, які перевозилися кіньми, ще й десять бочок дуже легких на двох колесах, де замість коней використовували робітників, які були зобов’язані возити воду на місцях пожежі.

Окрім того, кожен домовласник повинен був мати діжку з водою на своєму дворі. Це була дуже важлива пересторога, тому що будинки у місті в більшості були криті соломою .Утримання всієї пожежної команди становило за рік 1272 р.50 к. і належало до обов’язків Думи.
Всі жителі міста повинні були брати участь у гасінні пожеж. У 1850 році вони були поділені на 3 категорії: найбільш заможні повинні були з’являтися на пожежу з бочкою, другі з сокирою чи вилами, і треті з відром.
 
Служба пожежних, завжди пов’язана з небезпекою отримати ушкодження чи навіть лишитися життя, була предметом уваги до них уряду. Ще 11 серпня 1814 року був затверджений комітет опікування чинам пожежної команди, якщо ними були нижні чини. Губернське правління, складаючи штати, приписувало Думі мати пожежними нижніх чинів. Цим комітетом і був вироблений Статут про пенсії пожежним, що виплачувалися з міських прибутків.

Всі пожежні, згідно з отриманим ушкодженням поділялися на два класи. Брандмейстеру, зарахованому до першого класу, видавалася пенсія в розмірі 105 р., 2 кл. – 77 руб., унтер-офіцеру 1 кл. - 57 руб.15 к., 2 кл. 34 р.32 к., рядовим 1 кл.-38 р.61 к., 2 кл.-22 р.86 к. Вдовам та круглим сиротам видавалася пенсія в розмірі 1 класу. Малолітні сини пожежних зараховувались у батальйони військових кантоністів, до зараховування їм виплачувалась пенсія. Дочкам до виходу їх заміж, видавалась пенсія 1 класу, річний оклад видавався як придане, при виході заміж. Окрім цього, приписано було губернатором віддавати дітей померлих нижніх чинів пожежної команди, що не мають близьких родичів, до сирітських будинків. Де ж їх не було , то в такому разі віддавали їх на "попечение трудолюбивыхъ семействъ”, де й утримували за рахунок одержуваних пенсій. Положення цього Статуту приписано було застосовувати з 1851 року.




Джерелом інформації є напрацювання (1905-1914 р.р.) Полтавської вченої архівної комісії, які посилаються на архівні документи :
1.      Міській Архів 1802 № 2721
2.      Міській Архів 1804 № 154
3.      Міській Архів 1805 № 786


Постійний член архівної комісії Павловський І.Ф. в праці "Исторический очеркъ, как губернского города въ эпоху управленія генералъ - губернаторами (1802-1856)”.
У 1899 році сталася сильна пожежа у німецькій колонії, при гасінні пожежі виявилося що всі інструменти не пригодні. Брандмейстером тоді був престарілий литовець, якому поліцмейстер не зміг знайти заміну. Брандмейстерів готували у Петербурзі та Москві.

Необхідно сказати, що виїзд пожежних частин по тривозі був дійсно вражаючим видовищем, хоча і небезпечним, для жителів міста. Блища міддю, неслися лавиною до місця пожежі кінні обози, змітаючи все на своєму шляху. Після "парадного виїзду” наступали часи вогненних баталій, з котрих вони рідко виходили переможцями. Цьому свідчать кількість пожеж та збитків від них. До 1913 року кількість їх досягнуло 2754. За зовнішньо приголомшуючою картиною могутності та блиску пожежних обозів ховалася глибока відсталість пожежних команд. Пожежна техніка відставала на десятиріччя від містобудівництва. В частинах пожежної команди малися застарівши ручні заливні труби. До 1913 року Росія нараховувала всього 10 пожежних машин.
 
В 1903 прийшовшу до занепаду пожежну охорону м. Полтави приймає молодий брандмейстер ( скінчивший Петербурзьку школу брандмейстерів) Антон Фомич Гонеро. За короткий термін виводить пожежну охорону Полтави у одну з кращих в Росії, за що був удостоєний нагороди медаллю "За старанність”. Розуміючи значимість пожежної охорони Антон Гонеро у революційні роки, в період громадянської війни, стоїть на сторожі оберегу від вогню. Після перемоги "Великого Жовтня” очолює пожежну охорону м. Полтави. У 1924 році герой праці А.Гонеро і вся пожежна охорона відмітила свій сторічний ювілей.

Газета "Голос труда " орган Полтавського губвиконкому, Губкому КП(б), І.Г.С.П.С. і Міськради № 230(1274), середа 8-го жовтня 1924 р.
"Третьего дня Полтавская пожарная команда скромно отпраздновала столетний юбилей своего существования ".

В саду Робочого палацу ім. К.Маркса відбулося урочисте засідання – честування команди та її героїв праці. В честуванні приймали участь представники Радянських, партійних організацій міста та делегати Губернського з’їзду союзу робітників комунального господарства.

Героям праці команди – т. т. А.Ф. Гонеро - служить в команді 21 рік (брандмейстером), Г.М. Сидоренко - служить 24 роки (пом. Брандмейстера), С.В. Вакуленко – служить 20 років та Ф.А. Кальченко – служить 20 років (рядові пожежні) від імені союзу Р.К.Х. і Губкомунвідділу були піднесені адреси та цінні подарунки.

Після честування у подвір’ї пожежної команди відбувся парад, скінчившийся великими та цікавими практичними заняттями.

Днем команда здійснила парадну прогулянку по місту.
Увагу публіки привернули новенькі, яскраво сяючи на сонці мідними частинами пожежні автомобілі, вперше з’явившись на вулицях Полтави.”
 
                                               Газета "Голос труду”
                                               орган Полтавського губвиконкому,
                                               Губкому КП (б) У.Г.С.П.С. та Міськради
                                               № 230 (1274), середа 8-го жовтня 1924 року.
 
В тридцяті роки А. Гонеро очолює Губкомунвідділ.
Ростуть міста та села Полтавщини, разом з ним пожежна охорона.
Багато лиха принесла нашому народу війна з фашизмом. Ці варвари спалили в Полтаві всі кам’яні будівлі та житлові будинки, 33 середні школи, театри і кінотеатри, Краєзнавчий музей, в якому загинув прапор Петра I, що був на полі битви в 1709 році, згоріли кабінети М.В. Гоголя, Котляревського, Панаса Мирного та Архипа Тесленка, садиба та дім – музей В.Г. Короленко. Спалена Покровська церков – церков казаків Запорізької Січі. Місто Кременчук був спалений та зруйнований на 97%. Така ж участь спіткала Миргород, Хорол, Лубни та ін. Міста і села Полтавщини. Комсомолець Гориславець в 1941 році загинув на своїй вахті. Під обстрілом ворожої артилерії він вказував пожежним місця виниклих пожеж.

Розгромивши фашистських загарбників народ Радянського Союзу приступив до мирної праці. Леонід Дербеньов пише про пожежних мирного часу.
 
"Давно привыкли люди к тишине,
 Давно тревоги всюду отменили
 Лишь мы с тобой остались на войне
 Где никогда не будет перемирий”.

 
З попелу та руїн відродилася Полтавщина. За для збереження від вогню необхідна була пожежна охорона, яка з честю несла нелегкий тягар боротьби з вогнем.

 І у мирні дні мужнім хлопцям в одностроях МНС доводиться ризикувати власним життям.
У 1986 році для ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС було сформовано та направлено в Чорнобиль два зведених загони пожежної охорони Полтавської області. Всього у ліквідації наслідків аварії було задіяно 311 працівників. Їх звитяжний подвиг назавжди золотими літерами викарбовано в пам’яті Українського народу.

До 1994 року в системі МВС України існували воєнізована і професійна пожежні охорони. У 1997 році підрозділи державної пожежної охорони вже працювали в 9-ти районах та 3 містах області. У 2003 році в Полтавській області на базі пожежних підрозділів створене Головне управління МНС України МНС України в Полтавській області.



Пожежна частина 1 відділення  СДПЧ-26.а, місто Гребінка, Полтавська область

В зв’язку з розширенням функцій підрозділів МНС Полтавської області, було докладено чимало зусиль для посилення бойової готовності служби, впровадження сучасного технічного оснащення, підбору та навчання кваліфікованих рятувальників. Головне управління здійснює організацію, безпосереднє керівництво, координацію і методичне забезпечення функціонування системи пожежної та техногенної безпеки, міжвідомчу координацію щодо здійснення заходів з ліквідації надзвичайних ситуацій на території області.

У межах своїх повноважень самостійно і через підпорядковані підрозділи організовує виконання вимог законодавства України з цих питань, контролює виконання правил і норм пожежної та техногенної безпеки юридичними і фізичними особами.

Починаючи 2003 року в області почав працювати новостворений оперативно-координаційний центр, реорганізовано центр телекомунікаційних систем та інформаційних технологій, вдосконалена організаційна структура навчально-методичного центру.

З 1 січня 2005 року розпочала своє функціонування штатна група піротехнічних робіт, яка за нетривалий час свого існування знешкодила десятки тисяч боєприпасів часів Великої Вітчизняної та інших війн. Успішно працює новостворена інженерна група, відділення радіаційного, хімічного та біологічного захисту.

Пожежно-рятувальним підрозділам визначене завдання, щодо адекватного та високопрофесійного реагування на всі негаразди з якими в повсякденному житті може зустрітися пересічний громадянин. Це і пожежі, дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки з людьми на воді, руйнування будівель та окремих їх елементів, наслідки складних метеорологічних умов та ліквідація багатьох інших нестандартних побутових ситуацій.

З метою ліквідації наслідків великих за масштабами аварій, складних пожеж, можливих катастроф і стихійних лих в області створено зведений загін. З метою його оснащення і приведення в готовність до дій за призначенням, було здійснено переобладнання конверсійної техніки, отриманої в результаті реорганізації Міністерства. На теперішній час вона може бути залучена до заходів з ліквідації аварій і може забезпечити функціонування регіонального штабу з ліквідації надзвичайних ситуацій та відпочинок особового складу. Дана техніка укомплектована сучасними засобами зв’язку, обчислювальною технікою, меблями та засобами побутового призначення.



В 2006 році створено нову аварійно-рятувальну частину, яка має на своєму озброєнні сучасну пожежну та аварійно-рятувальну техніку, укомплектовану новітнім рятувальним обладнанням.
Для визначення та підвищення бойової готовності підрозділів МНС, проведення їх бойового злагодження в області проводяться масштабні тактико-спеціальні навчання, по відпрацюванню актуальних, прогнозованих для області надзвичайних ситуацій. Ці навчання стають гарною школою не тільки для полтавських рятувальників а і дієвим доказом суспільству того, що оперативно-рятувальні підрозділи є надійним захистом громадянам у будь яких обставинах, загрози їхньому життю та надбанням.

  Стрімкий розвиток технологічних процесів, постійний ріст техногенного навантаження внаслідок антропогенної діяльності, ставить перед рятувальною службою високі вимоги та завдання. Рятувальна служба визначає перед собою високі цілі щодо розвитку нелегкої та вкрай потрібної сучасному суспільству професії рятувальника.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ ГРЕБІНКІВЩИНИ

В квітні далекого 1918 року було створено нову систему пожежної охорони, яка стала нагально необхідною для захисту народного господарства від вогняної стихії. А в 1934 році затверджується Головне Управління пожежної охорони, яке бере на себе обов'язки загального керівництва пожежною справою в державі.

Майже через 30 років, а саме 6 травня 1963 року започатковано пожежну частину в місті Гребінка. Того травневого сонячного дня вперше заступив на бойове чергування черговий наряд пожежної частини № 13, який став на захист від посягань вогню в Гребінківському районі. За ці роки пожежними здійснено біля шести тисяч виїздів на пожежі, загорання та аварії. Переважна більшість всіх цих випадків нерідко ціною ризику для життя, пожежними були ліквідовані успішно На рахунку пожежних райцентру сотні врятованих людей, будівель та споруд, машин та механізмів, тисячі голів худоби та птиці, тисячі тонн зерна.

Все це стало можливим завдяки наполегливій праці пожежних, їх мужності, сміливості та наполегливій роботі над вдосконаленням своєї професійної майстерності.

З перших днів заснування пожежної частини її очолив Бондаренко Іван Володимирович, під керівництвом якого першими заступили на чергування водії: А. В. Кобзар, І. К. Чернишов, А. М. Кузьменко. Ці люди стали піонерами справи з організації попередження та гасіння пожеж на Гребінківщині. Кращі свої роки життя присвятили пожежній справі І. М. Сердюк, П. К. Гайдай, О. О. Лакуша, І. А. Малюта, Г. М. Кульбак, М. О. Горовець, В. О. Ворона та багато інших.

На період кінця 80 років пожежний підрозділ очолив М. П. Лук’яненко разом із заступником В. П. Литвиненком. Ці люди, не рахуючись з особистим часом, працювали над вдосконаленням професійного рівня підлеглих та над покращенням матеріальної бази підрозділу.



В квітні 1997 року підрозділ очолив майор внутрішньої служби Микола Павлович Коркішко та заступник начальника майор внутрішньої служби В'ячеслав Петрович Журавленко. На їх плечі випав період воєнізації підрозділу, була проведена реорганізація підрозділу і отримано статус Самостійної Державної пожежної частини № 26, а її працівники одягли військову форму. Йшли роки, змінювалися люди, на зміну посіділим ветеранам прийшли повні сил' і енергії молоді працівники. Вони наполегливо удосконалюють майстерність, здобувають нові перемоги у боротьбі з вогнем.

В 2004 році СдПЧ-26 м. Гребінка реформовано в Гребінківський РВ ГУ МНС України в Полтавській області, до штату якого увійшла і 26 - та самостійна державна пожежна частинам. Гребінки. Наданий час підрозділ окрім ліквідації пожеж займається ліквідацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

3 2011 року 26- та самостійна державна пожежна частина м. Гребінки реформована в 25-ту державну пожежну - рятувальну частину м. Гребінка.

6 травня 2013 року пожежний підрозділ відзначив 50-ти річчя створення пожежної охорони Гребінківщини.

Пожежникам-рятівникам присвячується


Був мирний, теплий день.
Сади цвіли духмяно,
Що станеться біда,
Ніщо не віщувало.
Крики, стогін голосний
Почав раптом скрізь лунати.
То на вулиці моїй
Вогнем будинок став палати.
У будинку залишилась
Дитина маленька.
Знепритомніла, безсила,
Чекав на неньку,
Зник пожежник у вогні,
Рятувать життя дитині.
Через декілька хвилин
Малечу виніс у ряднині.
Відчайдушні та хоробрі
Біду зупинять і врятують,
Рятувальники відважні
Завжди тебе почують.
Ім не страшні вогонь та дим.
Не забувайте, люди добрі,
Номер служби 101 !





Вірш ЯНИ КРИВОРУЧКО,
учениці 10 класу Гребінкіеської
ЗОШ І-III ступенів №2

 
 
 
загрузка...
 
 
 
загрузка...
 
 





 
 
  

   admin@grebenka.com

  +38 (099) 361-83-66
  +38 (097) 168-46-12


   » Добавить в закладки 
   » Обратная связь
   » Информация о портале
   » PDA версия сайта

     RSS-экспорт новостей:
   Новости | Фоторепортажи
   Публикации | Объявления
   Форум



   » Знаєте про новину чи подію в місті? Повідомте і ми напишемо про це на сайті.
   Додати новину

   » Потік онлайн-опитувань
   » Книга відгуків і пропозицій
   » Європошук Європошук
   » Тести онлайн
   » FAQ Питання та відповіді

  Відправити СМС безкоштовно Відправка SMS безкоштовно





  Яндекс.Метрика