Компоненти природи — земна поверхня, підземні та поверхневі води, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ — існують не відокремлено, а взаємодіють між собою. Поєднуючись в процесі теплообігу та обігу органічних і мінеральних речовин, вони утворюють закономірно побудовані природно-територіальні комплекси. В залежності від їх величини та складності розрізняють такі ієрархічно поєднані природно-територіальні комплекси: фації, урочища, місцевості, ландшафти.
Фації це найменші за розмірами та найпростіші за будовою природно-територіальні комплекси, які мають однаковий геолого-мінералогічний склад поверхні, поверхні, єдиний елемент рельєфу, однаковий режим зволоження і мікроклімат, один ґрунтовий різновид і один біоценоз.
Прикладом фації може бути нижня частина схилу балки південної експозиції під різнотравно-злаковою рослинністю, яка росте на чорноземах звичайних середньогумусних незмитих, що сформувались на лесовидних суглинках. Фаціями можуть бути вершина горба, днище балки, степове блюдце, невелика лісова галявина.
Урочища — це більші за площею і складніші за будовою природні комплекси, що являють собою закономірно побудовані системи фацій, які утворилися на одній мезоформі рельєфу. До урочищ відносяться яри, балки, горби, видолинки, частини річкових терас. Прикладом урочища може бути хвиляста підвищена тераса із сосновим лісом на дерново-підзолистих піщаних грунтах.
Місцевості формуються в заплавах, на надзаплавних терасах річок, на окремих грядах в структурі рельєфу, на вододілах та ін. На території Гребінкіавщини сформувалися переважно долинно-заплавні, надзаплавно-терасові борові, надзаплавно-терасові лісостепові місцевості.
Фації, урочища і місцевості, поєднуючись, утворюють ландшафт (від нім. ландшафт — вид, пейзаж), що є основною одиницею природного і географічного поділу кожної території. Ландшафти являють собою закономірно побудовані системи, складові частини яких — геологічні породи, грунти, водні та повітряні маси, рослинний і тваринііий світ пристосувались і пов'язані одна з одною обміном енергії, вологи, мінеральних речовин, завдяки чому весь природно-територіальний комплекс набув певної єдності та сталості.
Кожний ландшафт займає певну, як правило, досить значну територію (площею в кількасот квадратних кілометрів), обмежену відносно чіткими природними кордонами — долинами річок, хребтами, уступами та ін. В залежності від співвідношення природних та географічних чинників ландшафти відрізняються, утворюючи відповідно класи, типи, роди, види ландшафтів (з виділенням підтипів, підкласів, підвидів).
Територія Гребінківського району належить до класу рівнинних східноєвропейських ландшафтів. Розташування Гребінківщини переважно в лісостеповій зоні зумовлює те, що більшість ландшафтів відносяться до лісостепового типу.
Ландшафти перебувають під постійним впливом природних і антропогенних чинників, а тому весь час змінюються. Подібні до сучасних типів природні ландшафти України виникли в післяльодовикову епоху. Уже тоді, в палеоліті і мезоліті (10 — 12 тис. р. тому), діяльність людини впливала на стан і характер ландшафтів.
Ще більш значущою вона стала в неоліті (7 — 8 тис. р.), що було зумовлено виникненням та розвитком землеробства та тваринництва. Від епохи до епохи інтенсивність і масштабність впливу людини на ландшафти зростала. Використання ландшафтних ресурсів велося неузгодженно, незбалансовано, екстенсивно, тому ландшафти почали деградувати.
У зв'язку з високим рівнем господарської, в тому числі сільськогосподарської, освоєності території природні ландшафти в Гребінківщини майже ніде не збереглися. Більша частина ландшафтів та їх складових частин — фацій, урочищ, місцевостей — змінені господарською діяльністю людини, тому ландшафтисучасного району за існуючою класифікацією відносяться в більшості до антропогенних ландшафтів.
Ландшафти району потребують постійної уваги, регулювання і підтримки їх стану, збереження механізмів та рівня їх самовідновлення.
