Шаповал Олександр Андрійович
Видатні люди Сліпорідських хуторів, Гребінківський район,
Полтавська область, Україна
Олександр Андрійович Шаповал - один із організаторів боротьби українського народу за незалежність України в роки громадянської війни 1917-1920 р.р.
Народився він в 1888 р. в х. Писарщині (Максимівці) Пирятинського повіту в селянській сім'ї. В 1904 р. закінчив Пирятинську чотирьохрічну міську школу і зразу ж вступив на Кременчуцькі однорічні педагогічні курси, котрі закінчив в 1905 р..
Для одержання більшої загальноосвітньої та педагогічної підготовки вступив до вчительської семінарії в Полтаві Церковного відомства, яку закінчив в 1909 р. Учителював 4 роки в різних школах.
В одній із шкіл на Пирятинщині він завів навчання на українській мові. Це не сподобалось начальству, і він змушений був залишити учительську працю.
Восени 1914 р. був мобілізований в армію, після місячної муштри був направлений під Перемишль, але воювати не довелось: він захворів запаленням легенів і дезинтерією. Лікувався в тилу, після одужання був направлений на офіцерські курси в Москву. Після офіцерських курсів воював рік командиром роти, а потім був начальником господарської частини полку.
А 15 квітня 1917 р. за розпорядженням організаційно-військового Українського комітету прибув у Київ і приступив до формування 1-го Українського ім. Б. Хмельницького полку. З цим полком воював проти австрійців, а потім викликаний Центральною Радою прибув з полком в Київ, брав участь у січневих боях 1918 р. за Київ, відступав і знову наступав, далі продовжував важкий похід з тяжкими боями проти більшовицьких військ з Житомира на Київ - Полтаву - Харків - Острозький повіт Воронезької губернії.
Його ім'я, як командира полку ім. Б. Хмельницького було добре відоме командирам більшовицьких військ і при відступі через Гребінківщину вони знайшли сім'ю Шаповалів в Максимівці (Писарщині) і жорстоко розправилися з нею: убили батька Олександра Андрійовича і закатували його брата.
В інші роки громадянської війни виконував обов'язки: міністра оборони Директорії, головнокомандуючого Холмсько-Галицьким фронтом, начальника закордонного відділу Генерального штабу Української Народної Республіки. Формував 4-у стрілецьку бригаду і був її командиром, але був відсторонений від її командування через розходження в поглядах з урядом Симона Петлюри (стосовно відносин з Польщею).
В Українській армії він іменувався полковником.
В другій половині листопада 1920 р. разом з українською армією перейшов на територію Польщі, але не пішов до табору інтернованих, а залишився на території Галичини, де на найманих частинах поля добував власними руками хліб насущний. Потім переїхав до Чехословаччини.
Жив і працював у Празі, а в 1930 р. переїхав у США, де продовжував свою активну громадську діяльність. Він був Головним, отаманом Гетьманських січей срюзу гетьманців-державників: і Америки і Канади, редактором часописів «Січ», «Наш стяг», головою Гетьманської, Управи в США.
