22 червня - День скорботи й вшанування пам'яті жертв війни в Україні.

Справа честі фронтовика і офіцера

Життя таке непередбачуване, ніколи не знаєш, що чекає попереду. А от наші ветерани Великої Вітчизняної сьогодні з упевненістю можуть сказати, що у їхній юності попереду їх чекала війна.

Але тоді вони цього не знали.

Не знав і Федір Михайлович БИКОВ, ветеран, з яким ми познайомилися 9 Травня, в День Перемоги. Федір Михайлович - людина військова, чітко і коротко відповідав на питання, не дозволяючи емоціям заполонити душу.

Дивлячись на нього, подумалося, що наші ветерани - люди, загартовані тілом і духом. І чим більше на їхню долю випадало випробувань, подолань, страждань, тим сильнішими і загартованішими вони ставали. Тим більше вірили у перемогу добра над злом.

На долю старшого покоління випало випробувань аж занадто багато. Але ветерани ніколи не корилися долі, а старалися не втрачати оптимізму і надії на краще, надії на добро.

Фронтовик народився у 1922 році, у 1941-му йому було лише 19, тож був направлений до військового училища. І ось у 1942 році молоденький лейтенант почав свій фронтовий шлях зі Сталінградського фронту. У ІІІ-й танковій армії генерала П. С. Рибалко Федір Биков був спочатку мотострілком, а пізніше танкістом. Довелося лейтенанту звільняти нашу рідну Україну: Київ, Житомир, Хмельницький, Тернопіль, Львів. У боях був тяжко поранений, після госпіталя продовжував воювати, звільняв від фашистів Польщу, Німеччину.

Війну закінчив у Берліні старшим лейтенантом, командиром роти. За роки війни було чимало відмінно виконаних військових завдань, переможних боїв, а були і непоправні втрати бойовихдрузів-побратимів. Про славний бойовий шлях бравого танкіста розповідають фронтові нагороди: Орден Бойового Червоного Прапора, З Ордена Червоної Зірки, Орден Олесандра Невського, медаль" За бойові заслуги", чехословацький орден Військового Хреста, ордени Великої Вітчизняної війни І і ІІ ступеня та інші нагороди.

Колишній фронтовик пов'язав своє життя з армією. І продовжував військову службу у лавах Радянської Армії.

Закінчив службу у званні полковника. Проживав разом з сім'єю у Коростені, та доля закинула у Гребінку, куди переїхав у зв'язку з чорнобильськими подіями та хворобою дружини у 1997 році.

З того часу Гребінка стала для ветерана рідною. Тут поховав дружину, тут знайшов нових друзів. Ветеран проживає сам, успішно справляється з хатньою роботою і навіть з усмішкою повідомив, що самому жити легше, бо немає на кого перекладати відповідальність за роботу, тож доводиться все робити самому.

Федір Михайлович у наступному році готується зустріти 90-й рік народження. Фронтовик гордиться своїми дітьми і онуками, які не забувають батька і дідуся, постійно навідують. Але бойовий офіцер звик до самостійності, тому поки що переїздити до дітей не планує.

Та дітям і онукам радий завжди, це дпя нього дорогоцінний подарунок. Особливо важливий для нього приїзд дітей на День Перемоги. І цього дня син привіз батька до обеліска Слави, адже покласти квіти до пам'ятника, згадати загиблих, віддати данину пам'яті всім героям Великої Вітчизняної війни 9 Травня - справа честі ветерана, фронтовика, офіцера Федора Михайловича Бикова.

Наталія Лакуша,
газета "Гребінчин край"

Схожі матеріали: