На Донецькому напрямку загинув молодший сержант Валерій Хоменко з Полтавщини

Світла пам’ять. Царство Небесне воїну. Його мужність, відданість і любов до рідної землі назавжди залишаться в серцях вдячних лубенців

Осінь вкотре нагадує нам про ціну свободи. Обпадає жовте листя з дерев – ніби сльози землі за ще одним загиблим воїном, який повертається додому на щиті. Його дорога довга, важка та болюча для рідних.

15 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку загинув розвідник – радіотелефоніст розвідувальної групи роти спеціального призначення, молодший сержант Хоменко Валерій Васильович.

Валерій Васильович народився 1 жовтня 1973 року у місті Лубни. Закінчив загальноосвітню школу №2. Свою трудову діяльність розпочав у Лубенській механізованій колоні №27 на посаді механіка. Був призваний до лав Збройних Сил України.

Відслужив строкову службу, а коли повернувся додому - працював начальником служби військової охорони на одному із промислових підприємств Лубенщини. Одружився. У подружжя народився син. Для родини Валерій Васильович був у всьому опорою, надійною підтримкою, твердим плечем на яке без вагань завжди можна було спертися.

До повномасштабного вторгнення виконував обов’язки охоронця на ТОВ «Лубенський молочний завод». Коли ворог посягнув на територіальну цілісність України не міг залишатись байдужим, прийняв присягу військовослужбовця та став на захист Батьківщини.

Восени 2024 року за наказом військового командування був направлений до навчального центру десантно-штурмових військ. По закінченню навчання воював на Донецькому напрямку, боронив рідну землю від агресора.

Валерій Васильович був доброю, чуйною людиною. Люблячим батьком, надійним чоловіком. Мав багато друзів. Кожен з них згадує про нього з теплом. А ще любив рибалити, завжди знаходив час для активного відпочинку на природі.

Захоплювався волейболом. Неодноразово представляв Лубенщину на змаганнях з цього виду спорту. Він мав «золоті руки»: вмів і змайструвати, і полагодити, і допомогти іншим — усе робив з душею та добрим словом.

Захисник віддано боронив рідну землю. Серйозно та відповідально ставився до виконання усіх бойових завдань. З лютого 2025 року вважався безвісти зниклим. Родина до останнього сподівалася, надіялася, вірила побачити його живим. На жаль, герой повертається додому на щиті.

Висловлюємо глибокі співчуття родині героя. Поділяємо горе з дружиною, сином, братом, усіма рідними і друзями Валерія Васильовича.

Світла пам’ять. Царство Небесне воїну. Його мужність, відданість і любов до рідної землі назавжди залишаться в серцях вдячних лубенців.

Прощання з Хоменком Валерієм Васильовичем відбудеться 7 листопада о 12 годині на Володимирському майдані у Лубнах.

Схожі матеріали: