 |
Олександр Печора |
Нещодавно Гребінківщину відвідав наш земляк з Лубен, “палкий художник слова Полтавський ліричний соловейко Олександр Печора”. Знайомимо читачів з віршами з його збірки “Світанкове коло", яку письменник Микола Костенко назвав найкращою на день нинішній його книгою поезії, пронизаною світлими струнами закоханого серця, своєрідним ліричним самоцвітом, що сяє всіма гранями таланту співця.
Ліричні вірші Олександра Печори настільки мелодійні, що багато з них стало піснями.
Вишиванки мамині
Ранок затуманений стеле теплий сум.Вишиванки мамині березню несу.
На сріблясті котики крапельки мрячать.
В моє серце зморене лебеді ячать.
Спомини гаптовані... Крапля на щоці.
Впали на чоло мені срібні промінці.
Подивуйся, братику, на барвисту гладь.
Вишиванки мамині лагідно погладь.
Напилися повені береги Сули.
Вишиванки-спомини знову розцвіли.
Ой літа-журавлики, вже спада вода...
Розквітай і радуйся, земле молода.
Вороття нема мені та в душі несу
вишиванки мамині — березневий сум.
До серденька туляться ніжні пелюстки.
Променяться й журяться рідні рушники.
Ота стежина
Пісню виконує Заслужена артистка України Олена Білоконь.В очах - стежина в споришах, де я - маленька.
Й до мене радо поспіша щаслива ненька.
Я ж - рученята в небеса - неначе крила!..
Стежина та широкий шлях мені відкрила.
У світ безмежний повела ота стежина.
І підкорилась не одна крута вершина
Хотів би ти, чи не хотів, та суть не в тому -
стежина та з усіх світів веде додому.
Шляхів подолано сповна, та душу тішить
ота стежина осяйна свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір, де пахне м’ята
Отут мене з усіх доріг чекає мати
О, скільки в світі різних лиць, столиць багато,
та як же гріє і болить прарідна хата!
Бринить на серці і щемить...
Крізь люту втому з усіх світів хоча б на мить лечу додому.
Лебединий манускрипт
ПісняЛебеді летіли до тепла у прозорій прохолодній гладі.
Голубінь між крилами текла, вітерець ласкаво пір’я гладив.
Приспів:
Коли в небі пісня - як же не радіти,
як же не хотіти полетіти в даль?
Лебеді провісні крилонька гойдали,
наче підіймали на душі вуаль.
Наді мною низько линув клин, розправляли пружно крила-руки,
мов розкриту книгу - життєплин, лебеді любові і розлуки.
Приспів.
В нелегкому леті шурхіт-скрил лоскотав, зігрів і стиснув душу.
Лебединий дивний манускрипт спраглим серцем розгадати мушу.
Приспів.
Тільки б не зазнали холодів, не зреклись жаданого маршруту.
Ген по небу розчерки надій -в голубіні ніжній тане кутик.
Приспів.
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Grebenka.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія
|
|
НАЙБІЛЬШ ЧИТАЄМІ БЛОГИ
|
|
| ||||||
|
|
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОРИСНОГО
|
|
|