Місце запису:   село Короваї Гребінківського району Полтавської області
Дата запису:  22 квітня 2008 року
Ким записано:   Оксана Пісня

Чи пам'ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?
У 33-му голод був великий. У мене тут сусіди, дві сусідки, дочка й мати умерли. Ще були трошки не зовсім мертві, а раньше ж возили табаркою, це ж ви не знаєте, два старенькі чоловіки тоже єлі ходили, їздили забірали, та вони кажуть ще й дишать, нам сказали, що вони самі дойдуть. Яму, понятно, викопали, то скільки не мерло, всіх кидали в одну яму. Ага. Тоді з другого боку четверо вмерло. Тоді туди далі троє вмерло , а туди під Мар'янівку, хуторок був, точно не знаю, а четверо хлопців точно вмерло. Тут тоже ще жінка й дочка вмерла, тоді ще в одного чоловіка вмерло чи двоє чи троє… Я вже позабувала…Ото таке я знаю. А голод був великий, їли, хто шо попало. Хто бур'яни, хто з липи листки рвали. Пасльон, це ж ви не знаєте нічого, молоді… Ото так ми виживали.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
У 33-му такий врожай був. У 32-му я не знаю, бо невелика була, тоді вони мені байдужки було. А в 33-му врожай великий був, у нас був голова , давали нам таке, то 300 грам на трудодень, то 200. А один став голова у нас так по три кіли дав, так його ще й тягали. Сталін же, а він дав людям по три кіли … Ото так жили. У 33-му був врожай, так ото в колгоспі, був колгосп, так ото голова всім людям на трудодні давав.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Я тобі точно не скажу, а тут сусідка в мене була, вона ще й сваха мені, а тут у нас двоє стареньких… та бабка вона помагала людям, тоді був голод, голод, так вона так, женщінам беременним помагала, спасала, і тут заробила десь золотий руб, а вони тоді ж актівісти були, та пошли двоє щось забирать хотіли, а баба не далась .. І баба та на печі і вона полізла до баби, взнала, що є руб золотий у баби, і витягла в бабки з пазухи той руб. Ото таке було.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Ой, одна жінка, ага, один чоловік сховав зерна, жита, а вона, хазяйка, похвалилася сестрі, а сестра сказала чоловікові, а він й доніс. У того діда забрали зернятко і діда посадили, і по цей день нема. А чи була винагорода, не знаю, мені тоді байдужки було. Ні, мабіть, не було оді нічого. Він виїхав.

 Як це відбувалося?
Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів? Відповіді не отримано.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Арешти.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Ні, голубко, я нічого цього не знаю. Шо ж мені 13 год було та й голод, хіба ми замічали, ми ходили шукали, щоб щось з'їсти.

Як люди боронилися?
Майно ішло на те, на Росію. Їздили мінять. І мій батько, скільки було платки разні, тоді полотно в нас ткали, материні спідниці, все ото наберуть в мішок і везуть. Кусочки хліба міняли… Привезуть, що ж як нас дев'ятеро, що там того хліба… Батько вивозив все на світі з дому.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Отаке вже як пройшло то у нас вже ніхто нічого не ховав. Після 33-го ніхто нічого не ховав. Де ті овочі були в 33-му, не було тоді нічого, та воно ж навесні було, а под осінь… Ні , я тут своїх ні, а далі я не знаю.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Ні, ні, це ж вони були старші, ім. по 40 років, я їх не знаю, люди із села. Свої були, свої.

Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Відповідь не отримано.

Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Зразу, як пішли до колгоспу, як начинали, піде побуде трошки, а тоді забіра скот додому, все додому, приходять розкуркулюють. І наш батько пішов. а тоді не схотів, так прийшли , а нас дев'ятеро сидить на печі, забрали корову, ага. А самий старший каже : "А я тату буду писати в колгосп." Батько каже : пиши. Вони пішли вдвох. Так вони привели корову назад. І в сусіда осьтак. Нас дітей по багато було. А так я дуже цього не знаю.

Що таке закон про "п'ять колосків"? Чи чули Ви про нього?
Ні, нічого не знаю. Я тоді дурна була, як пробка.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, ні. Як підеш собирать, об'єжчик їздив так забирав колоски. Назбираєш так забере колоски. Скільки їх було лежить, а собирать не давали.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували. Змушували, а не хотіли. Ну, знаєте, кажде своє знало, а тоді попривикали і вже не хотять нарізно, бо в колгоспі лучше стало, стали людям давать, заробітки то невеличкі були, бо нічим було платить, а робили. Як ото не було, а робили, ходили і робили. Ходили робили всі. Мені вже 14 стало, уже я в школу не пошла,боні за шо було. Я пошла в колгосп, мені 7 сотих буряків дали полоть, я ходила полола, бо дадуть просяної затірки.

Скільки разів приходили до хати?
Приходили, так у нас не було чого забирати. У нас сім'я. Я ж кажу, батько всі манатки пообирав та на Росію, на Брянське все їздили. Ото забрали корову, все позабирали і більше не приходили.

Коли почали люди помирати з голоду?
Як тобі сказать, ну я не знаю… Я знаю, що я встала, вийшла, а сусідка тут у нас , ще й дядькова дочка, каже підемо на радгосп, підемо… Це навесні було… Жду, жду її, не має. Я пішла кажу : Галько підемо на радгосп, підемо, а вона вже лежить ніяка. Я пішла кажу матері : Галька щось не хоче вставать і погано балакає. Мати пішла, а вона вже й вмерла.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Оце вже після голоду у нас тут хата така була, так оті дітки, що після голоду пооставалися , не померли, а батьки померли, так хата була, там жінка була, їх порала день і ніч, їм їсти варила, і топила, вообщем, все робила.. П'ятеро чи шестеро

Хто не голодував у селі і чому?
Як тобі сказать… Як тут у нас одні колгоспники були, а як там ото були причетні, ті не голодували, в тих було все.

Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Пасльон збирали, тоді знаєте, калачики колись росли , так ото було чистимо сидимо і їмо. А навесні, болото ж у нас, спичаки, тоді рогоза, ото таким і жили поки батько привезе потрішечки хліба, а тоді як стало перед жнивами, батько у нас на городі насіяв жита, не косить, а наріже , в печі посушимо, намнемо у ступі і мати суп варила. Ото так ми виживали.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
У нас в селі могила була, велика, як я кажу, всіх туди скидали, а тоді загортали. А тоді війна так їх, я не розберу вже. Раніше ходила, бо рідні там, а як дві стало не розберу.

Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Поминають, тільки як є рідні, а як не має, то ніхто нічого. Більше вже не має. Це тільки я на всі Короваї, ні ще одна є, на рік старша. Всі вже померли, ми вдвох залишилися. Іванченко Настя Саковна.

Чи встановлені в селі хрести, пам'ятники померлим від голоду?
Не має.

Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Відповідь не отримано