Петриченко М.П.

Місце запису:   село Тарасівка Гребінківського району Полтавської області
Дата запису:  11 червня 2008 року
Ким записано:   Оксана Пісня

Чи пам'ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?
Тридцять другого і тридцять третього я пам'ятаю хорошо, бо я ще була ученицею. Сорок шостого-сорок сьомого я працювала. Це було незначне.

Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Причини голоду були – команда вверхах. Забірали все. З колгоспу вивозили все. І на людей не звертали уваги. І коли вся оця процедура скінчилася – вивозка і що вже не було нічого в колгоспах, дак ходили по дворах і забирали останнє, що в людей було. Залазили і в печі.

Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Місцева влада. Представники влади. Було й голова сільради ходить і члени сільської ради. Організовані такі спеціально бригади, які забирали у людей і не дивились на те, що там малі діти, що оте залишить, а оте взять, на те ніякої уваги не звертали.

Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Їм були всі привілегії. Їм все дозволено було.

Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Ні, ну,знаєте, тоді… вони були із властю, то ніхто ніякого документа у них не питав. Вони мали на те велике право. А чи були документи, я цього не бачила.

Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
У нас не було. Не було, ну, а у людей було. Казали, що й арештовували і забирали, і засуджували. А в нас не було. Я в Пирятинському районі жила.

Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Ну, конечно, вони не без зброї були. Хоч я і не бачила, не буду казати, що я бачила,, ну, угрози були.

Як люди боронилися?
Тікали мужчини з дому, ховалися, а биться не билися, бо не мали вони сили протів них.

Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Шукали скрізь, де й мишачі нори. І квасолю забирали, ну, вже за зерно не можна, і колоски забірали, підуть діти назбирають колоски, об'єзчик приїхав все забрав.

Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали? Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Не один. Була виділена бригада сільською радою. Не один.

Де можна було заховати продукти харчування? Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Нє, тим жили, що у нас було.

Забирали лише продукти харчування чи й інші речі - одяг, рушники, худобу тощо?
В нас такого не було. Цього не було. Тільки продукти.

Що таке закон про "п'ять колосків"? Чи чули Ви про нього?
Я не чула, діти.

Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, не дозволено. Ніяк, нічого, назбирають оце діти, об'єзчик приїхав забрав у мішки, дітей вигнав і все.

Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Об'їзчики були, так називали людей , які на конях, тоді ж машин не було, а на конях, ото об'їжджає він поле і як тільки що заміте, зразу прогонять і бувало що, у нас не було, а казали, що і забірали цих людей, що протіворечив, ну, заперечував.

Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
Були, що йшли добровільно, а були не хотіли. Було на збори визвуть, держать, держать цілу ніч, а вони не пишуться, на другу ніч, поки … А тіх, що не пишуться обкладуть податком і …вообщем, було дуже строго.

Чи змушували людей іти до колгоспів і як? Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
В нас таких випадків не було. Ну , в ліс, оце ж я чула, що кажуть виженуть в ліс, літнього время там держать.

В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Хто не виконував плану так приходили вдень, в нас такого, щоб ноччю приходили не було.

Скільки разів приходили до хати?
Та по кілька раз… по кілька раз, як не виконують вони план.

Коли почали люди помирати з голоду?
Найдужче в тридцять третьому. Того що в тридцять другому тільки початок восени. А тоді ж почалася хлібоздача і люди побачили , що нічого не дадуть і почали приховувать, а раз приховувать, почали щоб план, держава вимагала, щоб план виконали,тоді ото приходили описували. І в скрині лазили, куди хоч лазили. В мене мамина сестра, їх так звали "розкуркулені", дак ото прийдуть описувать так і з скрині все викидають, жіночі юбки, косенки, ну, кому воно нужне. Ну, тоді воно було нужне. Шукали де хоч.

Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Та ніхто про них і не згадував. У нас ходили сироти по селу, Бєдні, а тоді вже перегодя утворили ясла, так називали, отіх сирот їх собрали, кажись дванадцять їх було дітей, чи…, вообщем, більш десятка, маленькі такі були і більші учні, я вже робила в тридцять другому-тридцять третьому, нє не правда, це був голод, а я в тридцять п'ятому почала робить, так я вже робила, а ці дітки з ясел в школу ходили. Ну, тоді вже лучше до дітей ставилися. А зразу ходили, йде бідна дитина отакі пиріжки, вода сочиться із передка, це я сама лічно бачила. Точно. Сама бачила: йде дівчинка, стане і дивиться у двір, може що дадуть… Дуже було строго, дуже.

Хто не голодував у селі і чому? Хто зумів вижити?
У кого були запаси і зумів заховать. Іначе ніхто. А давать, ніхто не давав.

Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Допомагали рідні рідним. А чужому ж ні.

Які засоби вживали до виживання? Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували? Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Сіяли у нас, де я жила, табак, тютюн, махорку виробляли, о, буряків цукрових тоді в нас не сіяли, пшеницю сіяли, ячмінь, гречку в нас дуже сіяли, ну, жито й пшеницю – це, як закон. А оце гречка і табак. О, їли…, ну не всі. А вже оті, що вних ще й оббірали, так ті вже їли хтозна шо, лушпиння …і … не нада говорить. На полоття оце як видуть, на табак, я вже була студенткою, я пішла матері помагать, і двоюрідний брат так само, а там варять, затірку, вода кипить, борошно розколотили туди всипали, воно гульками взялося, зварилося. І матері й дітей беруть, щоб ото їм дали трошки поїсти. Так дуже строго було, а хліба й не показували.

З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу? Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу? Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти? Чи був голод у містах?
Ну, я в Донбасі училася, так не було там голоду, бо там же ми получали пайок на книжку… А в сільській місцевості на Україні був. Не в такій мірі, но був.

Скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?
Померло багато. Багато. А чи є такі відомості, я не знаю.

36.Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?

Де і хто хоронив померлих від голоду?
І складали на воза без труни, без нічого. Виділені  були люди, ну, чоловіки.

Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Я не знаю, но навєрно, по наряду вони ж були.

Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду? Чи поминають їх на Проводи, Гробки, Зелені свята?
Рідні згадують. А, хто ж тепер, тіх не має, хто вспомнить

Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
При радянській владі і мови не було, щоб згадували в церкві, бо церква закрита була і все. Оце вже почали згадувать.

Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Я не місцева. Тут кажуть була церква і вже відкрили. А там де я жила, село Харківці Пирятинського району, там була церква і ми жили біля церкви. Дак там вона закрилась була, а тоді таки дкрилась. В нас було багато людей, які вірили в Бога, особень баби і був один дід такий, що босий ходив і купався зимою. Раньше це було велике послання Боже. І організували вони і добилися, що церква в нас правила.

Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Власть. Керівників, наших і по стугеньках далі й далі. Ну хтож должен відповідать? Вони должні відповідать

Чи ви знаєте, що таке Торгсін?
Це де золото приймали чи ні? Оце я знаю, що було здавали золоті речі на хліб. І ото бувало кажуть : здасть серги, здасть перстень і їй дадуть у торбинку муки чи, що вона схоче. А як вони наскочать, обшук так і те заберуть.