Наука про розділові знаки називається пунктуацією. В основному пунктуація англійської та української мов збігаються, зазвичай складне складнощі виникають лише з вживанням апострофа і коми.

Крапка, знак питання й знак оклику ставляться в кінці речень. Також крапка ставиться після абревіатур та ініціалів імен, хоча останнім часом це спостерігається все рідше (NHL, BBC).

Характерна особливість англійської мови полягає в так званому узгодженні часів: час дієслова підрядного речення залежить від часу головного речення.

Правило узгодження часів представляє особливу складність, коли присудок головного речення виражений дієсловом в одній з форм минулого часу.

В такому випадку в підрядних речення не можуть вживатися форми теперішнього і майбутнього часу дієслів, хоча мова йде про дії, які вчиняються в сьогоденні або будуть вчинятися в майбутньому.

Інколи існує необхідність поставити своєму співрозмовнику заперечне запитання. Зробити це в англійській мові дуже легко.

Форма утворення запитання майже не зміниться: для утворення заперечного запитання необхідно лише додати частку not до допоміжного дієслова. В перекладі на українську це перекладається, зазвичай, як “хіба” або “невже".

Інверсією в англійській мові називається порушення прямого порядку слів в англійському реченні, коли присудок може бути поставлено перед підметом.

Нестандартний порядок слів застосовується в деяких конструкціях або коли необхідно задля емоційності виділити певне слово.

Порядок слів в англійському реченні має чітко виражену структуру, оскільки зрозуміти, що на що має дію часто можна взнати лише за розташуванням членів речення.

Стверджувальні речення

У стверджувальних реченнях, зазвичай, порядок слів є прямим, тобто присудок знаходиться після підмета. Повна формула розповідного англійського речення є наступною:

Крім основних чотирьох форм умовні речення в англійській мові ще мають змішані форми. Такі форми називаються Mixed Conditionals – змішані умовні речення.

Давайте розглянемо змішані речення на прикладах:

1. Підрядне речення може знаходитися в Past Perfect (тобто, мова йде про минулий час), проте головне – у Future in the Past або у Future Continuous in the Past, якщо мова в ньому йде про теперішнє або майбутнє:

Означальні підрядні речення в англійській мові виконують функцію означення і відповідають на питання what? which? (який? котрий?) та інші. В реченні вони розташовуються безпосередньо після іменника в головному реченні і з’єднуються з ним за допомогою сполучників:

В складнопідрядному реченні складові частини нерівноправні, одне з простих речень пояснює інше.

Другорядне, залежне речення, називається підрядним, а основне за змістом – головним.

Такі речення зазвичай з’єднуються підрядними сполучниками after, that, if та іншими, але можуть використовуватися і без них: