Якщо Ви стали учасником кримінального процесу: Я не довіряю роботі слідчого, прокурора або судді

ВІДВІД

1. Відвід і його значення для забезпечення засад кримінального провадження.

 Відвід – це вмотивоване право особи звернутися із заявою до суду з метою усунення від участі у кримінальному провадженні осіб (крім обвинуваченого, підсудного, потерпілого, цивільного позивача і відповідача), які особисто (прямо чи побічно) заінтересовані у справі та неупередженість яких ставиться під сумнів.

2. Які можуть бути підстави для відводу слідчого, прокурора?

• Прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні:

• якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім’ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

• якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

• якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості (ст. 77 КПК).

3. Чи може підозрюваний заявити відвід слідчому чи прокурору та хто його розглядає?

 Звичайно може, адже відповідно до вимог ст. 80 КПК відвід може бути заявлено особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. До таких осіб належить і підозрювана особа ( п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК).

 Питання про відвід слідчому чи прокурору вирішує:

• під час досудового розслідування – слідчий суддя;

• під час судового провадження – суд, який здійснює це провадження (ч. 2 ст. 81 КПК).

4. Які передбачено підстави для відводу слідчого судді, судді?

 Слідчий суддя, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

• якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім’ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

• якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

• якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах провадження;

• за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

• у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду ( ч. 1 ст. 75 КПК).

 У складі суду, що здійснює судове провадження, не може бути осіб, які є родичами між собою ( ч. 2 ст. 75 КПК).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якщо Ви стали учасником кримінального процесу: Мене незаконно притягнули до кримінальної відповідальності

 Також необхідно пам’ятати правило про недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні ( ст. 76 КПК).

5. Чи може бути оскаржене рішення про відмову у відводі?

 Фактично – ні, проте особа має право заявити відвід повторно. Крім того, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, зокрема якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою ( п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК).

ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ТА БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ І ПРОКУРОРА

6. Дещо про зміст конституційного права на оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної влади.

 Конституція України гарантує право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55). Тобто, кожен, хто вважає своє право, свободу чи інтерес порушеним внаслідок діяльності влади, може оскаржити її.

 Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

 Згідно зі ст. 16 Закону «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової особи може бути подана також у порядку підлеглості – вищому органу або посадовій особі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якщо Ви стали учасником кримінального процесу: Я – свідок

 Якщо питання стосується кримінального провадження, то скарга подається в порядку, регламентованому КПК.

7. Кому можна поскаржитись на слідчого і прокурора?

 Звернутися із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого можна до прокурора ( ч. 2 ст. 305 КПК).

 Звернутися із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого і прокурора можна до:

• слідчого судді (статті 306 – 308 КПК);

• вищестоящого прокурора (ст. 308 КПК, ч. 4 ст. 12 Закону «Про прокуратуру»).

8. Як не пропустити строк оскарження?

 Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дій або бездіяльності, які підлягають оскарженню. Також необхідно пам’ятати – якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, то строк подання скарги починається з дня отримання її копії (ч. 1 ст. 304 КПК).

9. Які рішення, дії та бездіяльність слідчого і прокурора можуть бути оскаржені?

 На досудовому провадженні можуть бути оскаржені:

• бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК строк, – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;

• рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування – потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

• рішення слідчого про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

• рішення прокурора про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

• рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим – особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

• рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки – особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

• рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій – особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

• рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК («Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру»),– підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

• Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 – 316 КПК ( ч. 2 ст. 303 КПК).

10. Що таке катування і жорстоке поводження?

 Відповідно до  Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання  (ратифікована із застереженнями Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 січня 1987 р.) «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб:

• отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання;

• покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється;

• залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду;

• коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

 Визнання конкретних дій катуванням можна віднайти у рішеннях Європейського Суду з прав людини проти України. Наприклад, у справі «Коваль та інші проти України», «Тесленко проти України» та ряді інших.

11. Як захиститися від незаконних дій органів досудового розслідування?  На сьогодні єдино можливим офіційним засобом захисту від незаконних дій органів досудового розслідування є інститут скарги.

 Так, можна звернутися із скаргою до:

• Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ч. 2 ст. 55 Конституції України, ст. 21 Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»);

• слідчого судді (§ 1 глави статті 26 КПК);

• прокурора (ст. 308 КПК, статті 12, 29, 30 Закону «Про прокуратуру»);

• начальника органу досудового розслідування (відповідно до положень наказу МВС України від 9 серпня 2012 р.  «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України» ).

 Дієвим засобом захисту від свавілля органів досудового розслідування може стати привернення уваги громадськості до Вашої ситуації, зокрема звернення до засобів масової інформації та правозахисних організацій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якщо Ви стали учасником кримінального процесу: Мене підозрюють, звинувачують або засуджують у вчинені злочину (ч.2)

 Після вичерпання усіх національних засобів правового захисту особа має право на звернення за захистом своїх прав до відповідних міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ч. 3 ст. 55 Конституції України).

Відповідно до ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-які особи мають право на звернення до Європейського суду з прав людини у випадку порушення однією із держав – договірних сторін Конвенції прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї.

12. Як оскаржити рішення, дії та бездіяльність адміністрації місця попереднього ув’язнення?

Частина 1 ст. 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

 Відповідно до ст. 9 Закону «Про попереднє ув’язнення» особи, взяті під варту, мають право звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб у порядку, встановленому ст. 13 цього Закону. Частина 6 ст. 13 Закону «Про попереднє ув’язнення» передбачає, що скарги, заяви і листи з питань, не пов'язаних з кримінальним провадженням, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення або надсилаються за належністю в порядку, встановленому законом.

 Крім того, нагляд за додержанням законодавства в місцях попереднього ув'язнення здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори відповідно до Закону «Про прокуратуру» – тому можна звернутися і до органів прокуратури (ст. 22 Закону «Про попереднє ув’язнення»).

ОСКАРЖЕННЯ УХВАЛ СЛІДЧОГО СУДДІ

13. Чи всі ухвали слідчого судді підлягають оскарженню?

Кримінальний процесуальний закон передбачає дві можливі моделі оскарження ухвал слідчого судді – шляхом:

• оскарження ухвал слідчого судді (виключний перелік цих ухвал міститься в частинах 1, 2 ст. 309 КПК) під час досудового розслідування в апеляційному порядку;

• подання заперечення на інші ухвали слідчого судді (не передбачені в ст. 309 КПК) під час підготовчого провадження в суді ( ч. 3 ст. 209 КПК).

14. Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється «в апеляційному порядку». Що це означає?

 По-перше, це означає, що така скарга має бути подана до відповідного суду апеляційної інстанції. По-друге, на процедуру оскарження ухвал слідчого судді повністю розповсюджуються вимоги, порядок оскарження встановлений в главі 31 КПК «Провадження в суді апеляційної інстанції» (див. «Апеляційне оскарження»).

 Така скарга має бути подана безпосередньо до апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Якщо таку ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення ( частини 1, 2, 3 ст. 395 КПК).

15. В який строк перевіряється скарга на ухвалу слідчого судді?

 Відповідно до ст. 422 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як протягом трьох днів з дня її надходження до суду апеляційної інстанції.