 |
Андрій Денисенко - член Національної спілки журналістів України |
Андрій Денисенко народився 30 жовтня 1944 року в селі Сербинівка Гребінківського району Полтавської області в селянській родині.
Член Національної спілки журналістів України, член спілки літераторів Полтавщини.
Замість молитви
Прошу я в Бога просто милосердя.Наш шлях віки - від горя до біди...
Пошли міцного, Господе, осердя,
Щоб нас тримало в купі назавжди.
0, Боже милий, змилуйся над нами,
Не дай підняти брат на брата меч,
Не дай здійнятись бурі над полями,
Щоб не створились там клітки із меж.
Вимолюю у Бога Україну,
Прошу простити тих її синів,
Які перетворили на руїну
Народну душу й пісню солов'їв.
До Бога я звертаюсь не від себе -
Від тих, хто нині сущі і прийде,
Щоб жовте сонце й синє наше небо
війни вогонь смертельний не роздер.
Не знаю, чи мене ти чуєш,
Боже, Та вірю: споглядаєш з висоти.
Загинути Вкраїна наша може,
Якщо не зможеш ти запобігти.
* * *
Раз на рік і не в селі, ні в місті,
А в Яру буваю, ним іду.
То святе для нас, блаженне місце,
Там живе Гребінки щирий дух.
У його родинному гнізді
Буря часу завихрила стежку,
Лиш той дух тріпоче на хресті
Пам’яті хустиною в мережках.
Глина і цеглини, й камінці -
Залишки споруд неімпозантних, -
Все те огорнули бур’янці,
Наче збергіючи на завтра
Так, Євгене, вже нема, нема
Рідного обійстя твого, друже.
Та воно, мов істина сама,
І щемить, і плаче в наших душах
Й хоч віки зрівняють тут усе,
А чи щось нове зведеться згодом,
Ця місцина дух твій донесе
Будь-коли до рідного народу.
День поезії
Зібралися ми тут, творці,По римуванню браття.
Не просто папірці в руці
У нас - вірші крилаті.
Нехай летять вони у світ
Із вуст, із душ точніше.
І не зникає хай їх слід
Ні завтра, ні пізніше.
Хоч проза - все життя людське,
Поезії хвилини
Влетять в буття сільське й міське
І до сердець полинуть.
І в небайдужих тих серцях
відступить вбік буденне,
І зорі спалахнуть, й сонця
І щирістю, й натхненням.
Поезія - це мови цвіт
І рідної, і інших.
Тож хай завжди святкує світ
Поезії день, віршів.
* * *
Я словом жив
Не менш, ніж хлібом.
Нерідко словом
Лиш одним.
Воно в мені
Пекло й боліло, І кликало
Йти поряд з ним.
Я словом тішивсь,
Тішусь й досі.
Слова в мені,
Немов вогні,
Мов сонця сяйво
В чистих росах,
Минулі і майбутні дні.
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Grebenka.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія
|
|
НАЙБІЛЬШ ЧИТАЄМІ БЛОГИ
|
|
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОРИСНОГО
|
|
|
|
| ||||
|
|
|
| ||||
|
|
|
|
|
|