|
Про залізничників |
Щось я став емоційним . Ця гарна осінь, немов нечиста сила, носить мене по всіх усюдах-вже всі закутки облазив у Гребінці за це бабине літо, по декілька разів! Ух, красота для кота!
Так от: хвіст трубою, лапи в лапи і гоу по залізниці галасати з своїми котячими друзяками! Та щось там таке було... Вилизують, вигрібають, вифарбовують - трудяться в поті чола всі до ноги!
Без перекурів і обідів, чихвостять залізничнівський реманент. щоб блищав, як мої яйця навесні ( ну щоб кицьок принаджувати).
Е, що ви, люди, розумієте в котячому залицянні! Я вас і то в сто разів краще розумію. І посміююсь потім інколи.
Виявилося, що то не вірус ленінських суботників напав на працівників залізниці нашої, не хвороба чистоти і порядку, просто повинен був приїхати головний залізничник всього світу до нас - у глуху Гребінку, в якій із потужного залізничного вузла залишився маленький вузлик.
Калачів напекли, дівчат у вінках видресували, хор виштудіювали, все,що можна назвати залізничним, "вилизали", причесали, побрили, помили, зробили ляльку, слова всім роздали, мізансцени розставили..
..А пан не "ізволілі приїхати". Прислали свого сто першого заступника.
Отже, справа пахне керосином.. Невже від Гребінки залишаться лише "очи чёрные.."?
Навіть мені, Коту, шкода тих величних традицій гребінківських залізничників, що вибудовувалися не одним поколінням гребінківців.
Пани начальники великі залізничні! Не списуйте нашу Гребінку!
Не губіть найкраще, що вона виховала і дала світові - дружну сім"ю залізничників - гордість нашого міста!
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
