Блоги Grebenka.com » ✔️ Історії маленького міста » Нариси про моральну сторону будь-якої ситуації очима звичайного гребінківця
Я бачив сьогодні Людей.. Справжніх. Не злих гадосних створінь. Не байдужих холодних скель. Не єхидних пліткуючих змій. Не порожніх.
Я зустрів товариша біля міськради і ми на хвильку зупинилися привітатися та перекинутися словом. Повз нас, в бік магазину "Хліб" пройшла жінка - дуже гарна, не можу сказати якого віку, здається, в шкірянці, з гарною стрижкою.
Я задивився на неї і побачив, як на обочині біля хлібозаводу припаркувалася гарна машина. З неї вийшла розкішна молода жінка і хлопчина років 12-ти. Ці дві леді йшли з протилежних боків до магазину мініпекарні нашого підприємця.
Та, що з хлопчиною, зупинилася і пильно придивлялася до чогось біля магазину. Я не встиг і оком кинути, як вона вже була поряд...з інвалідним візком ,що стояв біля стіни магазину, і торкалася якогось мішка чи щось такого.. За мить я зрозумів, що то не мішок..
То була людина.. То був інвалід, який впав із візка і лежав під стіною. "Розкішна" почала його піднімати, до неї підбігла та "Гарна", що йшла повз нас, і ці дві леді підняли чоловіка з тротуарної плитки і посадили у візок. "Гарна" зібрала розсипані цигарки, віддала чоловіку з візка, зайшла купити хліба, а "Розкішна" підняла надкушену хлібину у целофановому кульку і подала інваліду.
Ми з товаришем рвонули туди, чув, як вона сказала хлопчині, мабуть, синові," ще й упісяний, бідний, впав, встати не може, а холодно ж..". Потім зайшла в магазин, за мить вийшла і дала нещасному пакетик. Він зрадів, щось бурмотів про ситро і дякував, а вона ноги його на ступені коляски ставила своїми доглянутими руками і говорила інваліду: " Не пий.. пропадеш..все буде гаразд."
Я прогавив, куди пішла "Дуже гарна"... Нажаль.. А "Розкішна" відімкнула своїм ключем двері ,що в мініпекарні з боку парку і зайшла туди з сином..
Через деякий час, вони вийшли, і пішли до машини, а інвалід бурмотів "дякую" і ще щось.. Я не підійшов, щоб спитати, хто вона, щоб дізнатися, хто та , "Дуже гарна", вони ж, либонь, знайомі...
Просто я бачив Людей, а в голові крутилися вірші : "Я знаю, город будет, я знаю, саду цвесть, когда такие люди в стране... есть.."
І весь вечір у мене перед очима розбитий ніс і обдерті руки того інваліда... Дівчата, дякую вам! За те, що ви зробили переворот у моїй душі. Ви не тільки інваліда врятували.. Ви не дали замерзнути душам тих, хто бачив ваш тихий подвиг. Я ніколи не забуду, як дивився той хлопчик на свою маму..
P.S Ця історія - не вигадана. Це сталося сьогодні, 1 жовтня, 2013 р.в районі 16-17 год. в Гребінці, біля міні-пекарні, що побудована на місці кінотеатру.
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Я зустрів товариша біля міськради і ми на хвильку зупинилися привітатися та перекинутися словом. Повз нас, в бік магазину "Хліб" пройшла жінка - дуже гарна, не можу сказати якого віку, здається, в шкірянці, з гарною стрижкою.
Я задивився на неї і побачив, як на обочині біля хлібозаводу припаркувалася гарна машина. З неї вийшла розкішна молода жінка і хлопчина років 12-ти. Ці дві леді йшли з протилежних боків до магазину мініпекарні нашого підприємця.
Та, що з хлопчиною, зупинилася і пильно придивлялася до чогось біля магазину. Я не встиг і оком кинути, як вона вже була поряд...з інвалідним візком ,що стояв біля стіни магазину, і торкалася якогось мішка чи щось такого.. За мить я зрозумів, що то не мішок..
То була людина.. То був інвалід, який впав із візка і лежав під стіною. "Розкішна" почала його піднімати, до неї підбігла та "Гарна", що йшла повз нас, і ці дві леді підняли чоловіка з тротуарної плитки і посадили у візок. "Гарна" зібрала розсипані цигарки, віддала чоловіку з візка, зайшла купити хліба, а "Розкішна" підняла надкушену хлібину у целофановому кульку і подала інваліду.
Ми з товаришем рвонули туди, чув, як вона сказала хлопчині, мабуть, синові," ще й упісяний, бідний, впав, встати не може, а холодно ж..". Потім зайшла в магазин, за мить вийшла і дала нещасному пакетик. Він зрадів, щось бурмотів про ситро і дякував, а вона ноги його на ступені коляски ставила своїми доглянутими руками і говорила інваліду: " Не пий.. пропадеш..все буде гаразд."
Я прогавив, куди пішла "Дуже гарна"... Нажаль.. А "Розкішна" відімкнула своїм ключем двері ,що в мініпекарні з боку парку і зайшла туди з сином..
Через деякий час, вони вийшли, і пішли до машини, а інвалід бурмотів "дякую" і ще щось.. Я не підійшов, щоб спитати, хто вона, щоб дізнатися, хто та , "Дуже гарна", вони ж, либонь, знайомі...
Просто я бачив Людей, а в голові крутилися вірші : "Я знаю, город будет, я знаю, саду цвесть, когда такие люди в стране... есть.."
І весь вечір у мене перед очима розбитий ніс і обдерті руки того інваліда... Дівчата, дякую вам! За те, що ви зробили переворот у моїй душі. Ви не тільки інваліда врятували.. Ви не дали замерзнути душам тих, хто бачив ваш тихий подвиг. Я ніколи не забуду, як дивився той хлопчик на свою маму..
P.S Ця історія - не вигадана. Це сталося сьогодні, 1 жовтня, 2013 р.в районі 16-17 год. в Гребінці, біля міні-пекарні, що побудована на місці кінотеатру.
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Grebenka.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія
|
|
НАЙБІЛЬШ ЧИТАЄМІ БЛОГИ
|
|
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОРИСНОГО
|
|
|
|
| ||||
|
|
|
| ||||
|
|
|
|
|
|